«Приватно»-державне партнерство
ПАТ «Укрнафта» і ПАТ «Укртатнафта» потрапили в список підприємств, які держава вилучила для потреб безпеки й оборони під час воєнного стану.
Укрнафта – найбільша нафтовидобувна компанія в Україні. Володіє двома тисячами нафтових і газових свердловин і мережею з 537 автозаправних станцій (АЗС). Згідно з даними Opendatabot, 2021 року Укрнафта видобула близько 1,5 млн тонн нафти й 1,1 млрд кубів природного газу. За 2020 рік компанія отримала 35,5 млрд грн доходу і 4,27 млрд грн прибутку.
Укртатнафта володіє найбільшим в Україні нафтопереробним заводом (НПЗ), що розташований у Кременчуці, його проєктна потужність – 18,6 млн тонн пального на рік. З березня через постійні обстріли НПЗ не працює: РФ випустила по ньому понад сорок ракет. За підрахунками Київської школи економіки (КШЕ), збитки Укртатнафти від обстрілів вже склали $400 млн. Тоді як у 2021 році завдяки власному НПЗ вона поставила на український ринок близько 40% бензину та 14% дизелю.
Донедавна Укртатнафту й Укрнафту об’єднувало те, що обидві структури контролювали Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов.
Зокрема, частку Коломойського та Боголюбова в Укртатнафті ЗМІ оцінювали у 28%, стільки само контролював Олександр Ярославський, решта – НАК «Нафтогаз України».
В Укрнафті 50% + 1 акція належать державній НАК «Нафтогаз України», групі «Приват» опосередковано, через низку офшорних компаній – 42%, решта – іншим акціонерам.
Утім ще до війни йшлося про можливість розділити компанію – Нафтогаз у лютому 2021 року направив наглядовій раді акціонерного товариства повідомлення про необхідність розглянути питання розділення її активів по бізнес-напрямах за участі міноритарних акціонерів.
Як розповів LB.ua експерт нафтогазового ринку України Олександр Сіренко, донедавна все йшло до того, що група Коломойського-Боголюбова отримає повний контроль над нафтовидобувною складовою компанії на наступному зібранні в лютому.
«Процес розлучення власників акцій Укрнафти, що почався ще минулого року, на тлі COVID, мав завершитись у лютому наступного. Фактично там було 50/50 – найгірший сценарій існування компанії. Бо видатки припадали на державу, а заробляти мали можливість і інші. Але я думав, що все це завершиться викупом акцій «Приватом», – розповів він.
Натомість зараз Укрнафту, як і Укртатнафту вилучили у власників для потреб безпеки й оборони.
При цьому держава хоча й мала інші варіанти, пішла шляхом примусового вилучення акцій, а не встановлення контролю над майном (яке, до речі, ще треба облікувати) для ефективного управління.
«У тій самій Укртатнафті 50+1 акція належить державі в особі НАК «Нафтогаз», яка могла через відповідні корпоративні процедури призначити і нове правління, і нового голову, але обрано більш радикальний сценарій», – зазначив у своєму коментарі для LB.ua експерт ринку нафтопродуктів Сергій Куюн.
Оскарження корпоративних рішень у судах – це звична практика для України, а група «Приват» прекрасно вміє використовувати цей інструмент у своїх інтересах. Та обґрунтування рішення саме безпековими моментами під час війни сильно звужує можливість використання судів. Принаймні поки триває велика війна.
За даними джерел LB.ua з обох сторін, представники Офісу Президента і групи «Приват» мали кілька зустрічей, протягом яких намагалися з’ясувати позиції щодо нафтових активів. Зокрема, йшлося про можливість припинення судових спорів, які тривають роками та на які держава витрачає чималі кошти. На одній такій зустрічі Коломойському озвучили пропозицію продати Укрнафту, однак далі справа не пішла.
Тож блискавична, як для України, зміна керівництва впродовж декількох днів, яку забезпечували Служба безпеки України, Бюро економічної безпеки, демонструють усю серйозність намірів влади.
Як стверджують не під запис представники Офісу Президента, причиною рішень щодо Укрнафти і Укртатнафти стали скарги на постачання енергоресурсів для військових потреб і мінімізація сплати податків нафтовиками. Хоча на підприємстві заперечують це.
Сам Ігор Коломойський у відповіді на запит LB.ua відмовився від коментарів до кінця війни.
У повідомленні СБУ щодо обшуків в Укрнафті йшлося про несплату податків і припущення, які можна трактувати як претензії до якості пального. «Співробітники СБУ та БЕБ перевіряють інформацію про багатомільйонні ухилення менеджментом компанії від сплати обов’язкового акцизного збору за 2022 рік. Окремо перевіряється інформація щодо можливих порушень для збільшення прибутку під час виготовлення пального», – сказано в тексті.
У БЕБ тим часом розповіли про «можливі порушення під час виготовлення пального» та забір палива для відповідної експертизи.
Як би там не було, але заяви силовиків про зловживання керівництва зі сплатою податків на сотні мільйонів гривень цілком можуть стати додатковим аргументом у суперечках із попередніми бенефіціарами.
Новий державний нафтогазовий гігант?
За даними джерел LB.ua зараз в Офісі Президента активно працюють над створенням об’єднаної державної компанії на базі цих Укрнафти й Укртатнафти.
На думку Сергія Куюна, призначення на посаду керівника обох компаній Сергія Корецького прямо вказує на це.
«Ми вже бачимо, що таке об’єднання де-факто відбулося, бо Корецький, якого призначили минулого тижня, очолив одразу дві компанії. При цьому, за змінами в статутах компаній, їхнє правління звільнено і він залишився одноосібним керівником. Як буде оформлено юридично в подальшому – шляхом додаткової емісії акцій чи поглинанням – уже не так важливо», – каже експерт.
Корецький – колишній керівник мережі автозаправних станцій "WOG" і доволі успішний бізнесмен – власник кавʼярень "Idealist". До його призначення деякі ЗМІ звертали увагу на присутність серед членів наглядової ради Укрнафти, яка мала призначити нове керівництво цієї компанії, осіб, близьких до керівника Офісу Президента Андрія Єрмака.
В уряді перспективи об’єднання компаній поки що не коментують, а Міненерго у відповідь на запит LB.ua зазначило, що не може підтвердити чи спростувати таку інформацію.
Загрози та вигоди об’єднання
Експерти досить критичні в оцінках можливостей держави бути ефективним власником таких підприємств.
«Як би там не було, але, на жаль, ми не маємо зараз прецедентів успішної роботи державних нафтогазових компаній. Їх немає. От гляньте на ту саму НАК «Нафтогаз», що вже не тільки не донор бюджету, а вимагає грошей у держави», – нагадав Сергій Куюн.
На ці ризики звертає увагу й інший експерт нафтогазового ринку Олександр Сіренко.
«З усією повагою до менеджерів, що туди прийшли, це держструктура. І малоймовірно, що це буде ефективно», – зазначив він.
Найперше, вважає Сергій Куюн, керівники держкомпанії будуть обмежені в можливостях інвестувати прибуток у розвиток, що вкрай важливо для цього ринку.
«Якою б не була команда, від неї мало що буде залежати, бо успіх компаній у нафтогазовій сфері залежить найперше від інвестицій. Тут щоби щось заробляти, треба вкладати кошти. А в нас держава тільки забирає. Та сама Укрнафта – фактично акціонери її доїли роками, бо єдине рішення зборів акціонерів – це перерахування всіх прибутків на дивіденди. А за рахунок чого тоді компанії розвиватися?» – зазначив він.
Олександр Сіренко бачить і корупційні ризики держкомпаній цієї сфери.
«Багато речей, які можна в державній компанії, у приватній неприпустимі. От державні можуть мільярди витрачати на буцімто збільшення видобутку, не залучати до цього українські компанії, а надавати перевагу білорусам і китайцям, зрештою, фактично не збільшити, а навіть знизити рівень видобування, та ще й виписати собі премії за це. У приватній таке неможливо», – додав він.
Хоча суто теоретично об’єднання могло б створити підприємство, яке завдяки повному циклу – найбільшому видобуванню в країні, переробці та реалізації через найбільшу мережу АЗС – має можливість стати основним гравцем на ринку нафтопродуктів України.
Але з урахуванням нинішнього стану зруйнованого Кременчуцького НПЗ виникає питання відбудови – хто, коли і за які кошти це робитиме? Певно, що під загрозами постійних обстрілів зараз це не актуально. Тож з переробкою не все так просто.
Та певні особливості взаємовідносин Укрнафти й Укртатнафти роблять спільну роботу цих підприємств доволі привабливою.
«Згідно з постановою КМУ, якій не один десяток років, увесь ресурс рідких вуглеводнів Укрнафти викуповувала Укртатнафта для переробки на Кременчуцькому НПЗ. Відповідно зараз, коли завод не працює, а нафту добувають, то її десь треба дівати. Варіант – це питання експорту нафти за кордон для продажу чи переробки за давальницькими умовами на найближчих заводах у ЄС. Знаю, що початкові перемовини щодо цього вже велися «Приватом», попереднім менеджментом. Та об’єднання може пришвидшити ці процеси», – зазначає Олександр Сіренко.
Укртатнафта, хоч основний її актив – Кременчуцький НПЗ – зазнав суттєвих руйнувань, може мати запаси пального та збережені потужності, а ще колектив з необхідними для переробки знаннями та навичками.
Аби реалізувати цю можливість, необхідна постанова Кабміну, яка дозволить експорт.
Кременчуцький НПЗ і Укрнафта – фактично взаємозалежні компанії. Укрнафта видобуває нафту, Кременчуцький НПЗ із цієї нафти виробляє пальне, яке продають на АЗС Укрнафти. Та НАК за час великої війни, як зазначають ЗМІ, не змогла досягти ефективної комунікації з групою «Приват», аби на повну розкрити цей потенціал, наситити ринок нафтопродуктами та працювати для потреб ЗСУ. До того ж як мінімум створення вертикально інтегрованої компанії допоможе державі максимізувати прибутки.
А певні висновки про те, як організовуватиме взаємодію Укрнафти з «Приватом» нове керівництво, можна буде зробити вже в п’ятницю: 18 листопада має відбутись аукціон з продажу іншого виду енергоресурсів, яке виробляє підприємство – скрапленого газу.
«По скрапленому газу – пропану-бутану – цієї п’ятниці пройде перший аукціон уже за нового очільника. На минулих аукціонах більшість обсягів купували компанії «Привату». Знаю, зараз про наміри взяти участь у торгах заявила рекордна кількість учасників і буде цікаво побачити його результати», – каже Сіренко.
Якщо монополія «Привату» буде порушена, це стане першим сигналом про те, що держава взяла курс на остаточне розлучення з цією ФПГ. В іншому разі можна говорити про продовження діалогу з «приватівцями».