Імпортні поставки електроенергії з Росії в Об’єднану енергосистему України, а це фактично вся територія країни, крім зони Острова Бурштинської ТЕС (розташована у Львівській, Івано-Франківській і Закарпатській областях), розпочалися 1 лютого і тривають досі. Востаннє Україна купувала кіловат-години у країни-агресора в березні 2020 року – це були порівняно незначні обсяги в розмірі 1,5 млн кВт-год (трохи більше ніж 1% від загального споживання).
Починаючи з квітня 2020 року, постачання зупинили постановою Нацкомісії з держрегулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Відповідне рішення пояснили необхідністю підтримати вітчизняну генерацію на тлі падіння споживання, спричиненого карантинними заходами. Регулятор енергоринку зобов’язав компанію, яка управляє всією енергосистемою – «Укренерго», відмінити результати вже проведеного річного аукціону з продажу міждержавного перетину (пропускної здатності ліній електропередачі на кордоні) та обмежити до нуля пропускну потужність, яку планувалося виносити на місячні та добові аукціони для імпорту електроенергії з Росії та Білорусі. Так трейдери не могли імпортували жодної кіловат-години з РФ, оскільки вони не могли придбати перетин – «дороги» для транспортування свого товару в Україну.
Але згідно з законодавством, НКРЕКП з 1 січня 2021 року втратила можливість обмежувати доступ до перетину, що відкрило доступ електрики з Росії та Білорусі. Щоб зупинити імпорт, Рада може знову наділити регулятора відповідними повноваженнями.
Ринкова економіка, як і природа загалом, не терпить порожнечі. Щойно в трейдерів з’явилася можливість відновити постачання (цінова ситуація також дозволяла), вони відразу зробили це.
З січня в Україну пішла електроенергія з Білорусі. Це спровокувало хвилю критики: Литва, Польща відмовилися купувати цю енергію; Росії вона також непотрібна; а Україна виявилася єдиним зовнішнім ринком збуту білоруської електроенергії, яку в надлишку виробляє нещодавно збудований перший енергоблок Білоруської АЕС. У Білорусі ніколи не було досвіду будівництва АЕС, станцію звів концерн «Росатом», ще й за кредитні кошти Росії. Якщо імпорт з Білорусі мав політичні ризики, тоді на яку ж реакцію слід було очікувати трейдерам, які відважилися б імпортувати електроенергію безпосередньо з Росії?
Вочевидь, це питання не давало спокою трейдерам і стримувало їх від імпорту з РФ у січні. Гравці ринку перечекали перші хвилі критики і все-таки наважилися розпочати імпорт.
У кінці січня дві компанії («Стімекс» і «Нова-енергетична-компанія») придбали перетин на лютий, проте ще не імпортували жодної кіловат-години з Росії, тоді як одеська компанія «ОНК-Груп», купивши невеликий обсяг перетину, здійснила перші постачання 1-3 лютого. Один з учасників ринку розповів LB.ua, що кілька трейдерів уже уклали контракти на імпорт з Росії, але вони чекають на реакцію влади, якщо її не буде, вони почнуть постачання наступного тижня (з 8 лютого). За його оцінками, прибутковість таких постачань може набагато перевищувати звичні для ринку декілька відсотків.
Гостра необхідність
Імпорт з РФ розпочався не просто так саме в перші дні лютого. Основним приводом для нього стала гостра потреба енергосистеми України в додаткових обсягах електроенергії ззовні. Саме цієї зими збіглися декілька негативних факторів. Зокрема, це історично низькі запаси вугілля на складах теплоелектростанцій. За даними Міністерства енергетики, станом на 2 лютого запаси вугілля на ТЕС становили 431,9 тис. т, що у 2,3 разу менше від нормативного показника та в 5,5 разів менше від минулорічного значення. Також атомна генерація цієї зими працює не повним складом. Зазвичай атомники зміщують свої ремонти на літо, а на зиму виводять у роботу максимальний склад блоків (12 одиниць). Цього року ремонтна кампанія на АЕС змістилася, в результаті чого найхолоднішого місяця року працюють лише 10 із 15 енергоблоків загальною потужністю 9,6 ГВт. Дефіцит генерації навіть змусив «Центренерго» запустити в роботу газомазутні блоки, робота яких, вважають на ринку, збиткова. Зменшення можливості виробництва та різке похолодання (зростання споживання) змусило «Укренерго» вже двічі звертатися за аварійною допомогою до білорусів.
За прогнозами синоптиків, протягом цього та наступного тижня очікується подальше зниження температури, а відповідно, потреба в імпорті буде зростати. Обсяг перетину для імпорту електроенергії з Росії становить 2,2 ГВт, а з Білорусі – 900 МВт, тобто сумарні постачання з цих країн потенційно можуть замінити собою три атомні енергоблоки потужністю 1000 МВт кожен.
Проте фактичні обсяги імпорту далекі від потенціалу. Станом на 3 лютого Україна імпортує з Білорусі обсяги потужністю 340-500 МВт на годину, з Росії – 100-200 МВт на годину, і то лише в години гострої необхідності (11:00-14:00 і 19:00-22:00).
За даними «Укренерго», 2 лютого споживання сягало 21,8 ГВт (більш морозного 18 січня – 23,7 ГВт), таким чином, частка імпорту на максимумі постачань (700 МВт) трохи перевищує 3%.
За словами голови комітету ВРУ з питань енергетики та ЖКП Андрія Геруса, імпорт складає менше ніж 5% ринку. До того ж системний оператор завжди віддає перевагу внутрішній генерації.
Ложка дьогтю
Незважаючи на невеликі обсяги, імпорт з Росії викликав шквал критики. Противники таких постачань заявили про необхідність підтримати вітчизняну генерацію. Вони слушно зауважили, що Україна ніяк не може спромогтися збудувати свої атомні блоки та розширити потужності «Енергоатому», але при цьому вирішує імпортувати атомну енергію спільного для Білорусі та РФ проєкту.
Також складається тенденція до того, що в майбутньому брудна вугільна генерація буде все менше і менше затребувана через екологічні вимоги. Таким чином, перед урядом залишається питання підтримки вугільної галузі на фоні зменшення попиту на вугілля в майбутньому.
Варто зазначити, що саме зараз вугілля критично не вистачає, і генеруючі компанії разом із нарощуванням видобутку розпочали укладати контракти на імпорт викопного палива. Наприклад, компанія ДТЕК планує імпортувати вугілля з Казахстану.
«У січні 2021 року імпорт обійшовся країні в 300 млн грн. За найскромнішими підрахунками, чиста маржа горе-імпортерів за місяць склала 50 млн грн. Кожен день імпорту зараз обходиться країні в 10 млн грн», – заявив перший заступник Геруса в комітеті Олексій Кучеренко.
Критики імпорту енергоносіїв із Росії справедливо наводять аргументи щодо справжніх намірів РФ, починаючи з поставок дешевого природного газу з подальшим «викручуванням рук» високою ціною і закінчуючи прямим військовим вторгненням, анексією Криму та окупацією частини Донбасу.
Тимчасовий захід
Сторона, яка наводить аргументи на користь імпорту з РФ, наголошує, що в ці холодні тижні лютого не можна обійтися без постачань з-за кордону. «Цього місяця імпорт дійсно буде допомагати збалансувати нашу енергосистему», – переконує Андрій Герус.
Олександр Притика - керівник «Нової-енергетичної-компанії», яка придбала перетин з Росії в Україну - зазначив, що без імпорту вже почалися б відключення споживачів електроенергії. Також він вважає, щоб імпорту вдалося б уникнути за умови наявності ефективної та конкурентної генерації всередині країни.
«Трейдери завжди будуть прагнути купувати там, де ресурси дешевші, і продавати там, де вони дорожчі. Це аксіома ринкових відносин», – додав Притика. На тлі дефіциту ціна на ринку «на добу наперед» на 3 лютого в кожну годину доби сягнула максимально допустимих значень – 2,05 грн/кВт-год у денний період.
Гравці на ринку електроенергії добре розуміють, що імпорт і розмови про нього – це ненадовго. Гостра потреба в ньому буде зберігатися лише в період значного споживання, тобто лютневих морозів. Уже в березні впаде споживання, на ТЕС почне прибувати українське та закордонне вугілля, атомники виведуть з ремонтів деякі блоки – і дефіцит зміниться на профіцит. Тільки-но внутрішня генерація запрацює, «Укренерго» одразу обмежить імпортні постачання.
Проте до березня питання збалансованої роботи енергосистеми буде стояти гостро. У разі неможливості покрити дефіцит «Укренерго» спочатку має обмежувати споживання черг споживачів (ряд промислових підприємств уже попереджені про необхідність «знизити оберти» в найближчі дні). Якщо і цей інструмент не спрацює, тоді системний оператор буде змушений застосувати графік відключень.
Варто сподіватися, що нинішня ситуація залишиться проблемою лише менеджерів енергокомпаній і не зачепить споживачів. Щоб системно вирішити її, Україні варто мати справу з менш ризикованими партнерами, тобто рухатися в європейську енергомережу (ENTSO-E). Імпорт з країн Європи вже не буде викликати стільки галасу. Ба більше, напрям торгівлі з розвиненими європейськими ринками може змінюватися майже щогодини. Прямим доказом того є торгівля на кордоні Острова Бурштинської ТЕС, де трейдери вирішують імпортувати або експортувати залежно від динаміки цін, яка постійно змінюється.
Згідно з урядовим планом, приєднання до ENTSO-E заплановане 2023 року, а до того часу, можливо, ми станемо свідками ще не однієї баталії довкола торгівлі енергоносіями з країною-агресором.