«Ці маленькі східні європейці такі дуже емоційні»
Софі: Як нам означити російський колоніалізм і чому його так важко зрозуміти, хоча насправді це так просто?
Маріам: Проблема російського колоніалізму в тому, що це секулярний колоніалізм. Він є способом розширити ідею російської ідентичності. Замість того, щоб говорити, що ви ніколи не будете частиною нашої культури і просто служитимете нашому уряду, вони намагаються сказати, що ви росіянин, вам потрібно стерти свою ідентичність і замінити її ідентичністю колоніального суб’єкту Росії. У той час як багато країн Європи використовують неоколоніальні практики, Росія використовує старі з XIX століття.
Софі: У Фінляндії у нас навіть немає належних слів для різних колоніалізмів. Це дещо говорить про нашу історію з колоніалізмом, і я також «дякую» нашій спадщині фінляндізації за цю проблему. Фіни не звикли використовувати колоніальні слова щодо Росії. Фінська мова — чудова, у нас багато слів для позначення льоду. Але саме тут нам бракує слів, і саме тому нам потрібно говорити про це, щоб зробити терміни зрозумілими, доступними та зручними. Фінляндізація пов'язана з колоніалізмом, але ми не проговорюємо це в даному контексті.
Маріам: Який найбільший вплив російського колоніалізму на фінську культуру?
Софі: Фінляндізація. Ми не звикли вголос говорити про Росію чи Союз. Досить часто люди дивуються, коли я кажу, що фінляндізацію утвердили угоди про дружбу та взаємну співпрацю. А з роками вона також стала формою самоцензури. Наприклад, близько 10 років тому (2015. – Ред.), коли Крим окупували, яка була тематична країна на цьому книжковому ярмарку? Так, Російська Федерація. У мене виходила нова книга, і мій розклад на ярмарку був повністю розписаний. Але я сказала, що не можу бути, оскільки коли йдеться про тематичну країну, це означає, що та держава спонсорує ярмарок. Потім директора цього ярмарку (Стіґ-Бйорн Нюберґ був програмним директором у 2015 році. – Ред.) зробив заяву для преси, мовляв, «вона бачить під ліжком бабая». І у цій фразі відгукується колоніальний вплив. Ця заява знецінювала мене та перетворювала на дитину, типу «ці маленькі східні європейці такі дуже емоційні та дитячі».
Маріам: Ніби ти ірраціональні. Російські етнографи, коли намагалися описати українців, завжди використовували слова «вони люблять природу», «вони ірраціональні», «вони не можуть створити власний уряд». Також, коли російські аристократи намагалися описати, наскільки важливо розуміти цінність російської культури, тих, хто цього не сприймав, називали божевільними. Російському імперському менталітету важко уявити, що хтось не хоче бути частиною їхньої культури. Якщо українці не хочуть знати російську, розмовляти нею, читати, то їх треба цивілізувати, тому що російська мова є символом цивілізації. Якщо хтось не хоче знати російську, то їх треба цивілізувати або вбити.
Софі: Це те, що ми чуємо в російських наративах онлайн. Якщо ви говорите про злочини проти прав людини, здійснені Росією, вас назвуть русофобом, трохи божевільним, психічним і знову ж таки емоційним. У цьому також є гендерний аспект, бо якщо ви жінка, то ви навіть ще божевільніша. Це те, що ми бачимо у Фінляндії задовго до захоплення Кримського півострова та до Революції Гідності. Усі країни Балтії були випробувальним майданчиком для російських дезінформаційних операцій. Якщо ви говорили про історію Естонії, це означало, що ви були трохи божевільними. Це те, про що фіни воліють насправді не думати, бо це трохи ніяково, особливо зараз, коли вони щодня в новинах бачать результати російської колоніальної політики. Навіть наш колишній президент зазначав, що естонці страждають від посттравматичного стресового розладу.
Одним з моїх улюблених моментів був коментар попереднього президента щодо рішення Естонії вступити до НАТО. Пояснення полягало в тому, що вони такі маленькі, не можуть захистити себе і звикли до колективної безпеки, бо були частиною Радянського Союзу. Бачення окупації як колективної безпеки – це ще одна ознака адаптації до імперського наративу Росії.
«Ви можете стати жертвою пропаганди, коли думаєте, що в безпеці»
Маріам: Ця частина Європи ніби застрягла між двома різними стилями імперії. У європейській свідомості все ще багато імперіалізму, і це видно з того, як вони згори дивляться на українців. Чесно кажучи, багатьох людей з пострадянських країн вони сприймають як менш успішних. Але з іншого боку, є Росія. Довгий час славістика була русистикою. Тому деколонізація — це завдання не лише для українців. Люди іноді думають, що пропаганда може впливати, лише якщо жити в Росії чи знати російську. Але ви можете стати жертвою пропаганди, коли думаєте, що знаходитеся в безпеці.
Перед повномасштабним вторгненням я провела експеримент. Багато хто в Україні, включаючи окуповані території, споживали російські новини. Я була серед тих, хто засуджував цих людей. Тому вирішила поставити себе на їхнє місце і почала дивитися новини російського Першого каналу. Коли ви дивитеся пропаганду перші п'ять хвилин, ви усвідомлюєте, що дивитеся. Але після чотирьох днів занурення мій мозок почав сприймати, що цей чувак (Путін. – Ред.) має підстави.
Іноді люди думають, що пропаганда – це дуже очевидна брехня, але потрібно розуміти, що є різні рівні. Існує типова брехня, що Земля пласка, а є філігранніша, коли маніпулюють правдою. Наприклад, теза, що Росія вторглася в Україну у 2022 році через розширення НАТО. Так, НАТО розширювалося, але за цим стоїть багато контекстів.
Софі: Більшість людей не знають старих наративів, на яких будується пропаганда. Тож якщо ви їх не знаєте, то й не можете точно визначити, звідки походять нові. Якщо ви не знаєте історії радянських наративів, ви можете навіть не побачити небезпеки.
Одне зі слів, що безумовно походить зі сходу, дуже поширене слово, – це русофобія. Чому, якщо ми критикуємо Фінляндію, людей не вважають фінофобами? Це вираз, який виникає лише тоді, коли йдеться про проблеми Росії, колоніальну поведінку Росії, злочини проти прав людини чи щось неприємне.
Маріам: Уся ідея жертви також вбудована в російську культуру. Коли дивишся на образ російської інтелігенції, це, по суті, люди, які бачать несправедливість цього світу, але нічого не можуть зробити і бідкаються. Уся суть буття жертвою – це індульгенція бути ще й вбивцею. До Другої світової війни провадилися захисні війни, і уряди казали: ми ведемо захисну війну і знищуємо людей. Але після Другої світової уже було важче це озвучувати. Наприклад, коли відбувалися колоніальні протести проти певних дій у Британській імперії, ці дії називалися «операціями», а не війнами. Частиною російського наративу є твердження, що всі їм заздрять, і тут можна робити узагальнення. Багато людей твердять, що не всі росіяни чи російська культура є частиною російської агресії. Це досить гарне поле для обговорення. Якщо люди не хочуть кенселити російську культуру, базою має бути усвідомлення, критичність та рефлексія. Нам потрібно зосередитися на тому, яка власне частина російської культури пов'язана з убивствами та знищенням.
Якось я розмовляла з одним хлопцем після лекції, і він казав, що, походячи з імперіалістичної культури (він був з Франції), він не розуміє своїх цінностей та своєї особистості без насильства. Це цікава проблема для людей з імперіалістичним походженням, тому що ви не знаєте своєї культури без убивств. Оскільки російська пропаганда використовує російську культуру, російське мистецтво, нам потрібно бути критичними та розуміти, чому так. Звинувачення когось і спроба побачити себе жертвою – це дуже хороший механізм самозахисту, щоб уникнути звинувачень за зроблене.
«Імперська ідентичність не може зникнути з падінням імператора»
Софі: Дуже добре сказано. Досить часто люди використовують слова імперіалізм та колоніалізм як синоніми, але є різниця.
Маріам: Так, у гуманітарних науках є багато визначень. У своїй книзі я використовую визначення Едварда Саїда та Роберта Янґа. Пояснення простими словами: у вас є квартира, робота, власні речі. А я приходжу з кількома озброєними хлопцями і кажу віддати мені все. Ваша квартира — це тепер моя квартира. Ви продовжуєте працювати, але тепер трохи більше, без вихідних. Ваша зарплата — моя зарплата, ваші речі — мої речі, і вся ваша родина працюватиме на мене. Це колоніалізм.
Імперіалізм — це спосіб мислення. Це ідея, що я смію, заслуговую мати це, тому що я такий великий і цивілізований. Слово «цивілізований» для мене трохи незрозуміле, оскільки що є цивілізацією? Те, що цивілізація для однієї культури, є різаниною та вбивством для іншої. Імперіалізм може існувати без колоніалізму. Деякі країни Європи мають імперіалістичний менталітет, не маючи колоній. Існують також форми неоколоніалізму. У такому випадку у вас все ще є квартира, але орендна плата вища. І ви платите більше грошей. Це відбувається не тому, що я беру гроші саме у вас, а тому, що я працюю з орендодавцем проти вас. Саме так Росія діяла з більшістю пострадянських країн. Ми бачимо, як найкорумпованіші партії, пов'язані з Росією, завжди мають подібний вайб. Імперіалізм – це міф, який потрібно було сконструювати. Хтось доклав багато зусиль для створення всієї ідеї величі. Для Росії велич насправді полягає в розмірі країни, тому цій імперії потрібно поглинати все більше і більше.
Софі: Так, російська ідентичність – це імперська ідентичність. Проблема в тому, що багато тих, хто видає бажане за дійсне, вважають, що все буде добре, коли Путін помре, але цього не станеться. Якщо країна продовжуватиме підтримувати імперську ідентичність, то абсолютно нічого не зміниться.
Маріам: Я з тобою згодна. Багато українців кажуть, що це не путінська Росія, а російський Путін.По суті, російська історія створила Путіна, і це лише питання часу, коли з'явиться інший. Імперська ідентичність може зникнути з падінням імператора. Вона поширюється на кожен аспект життя в історії, в освіті, в економіці.
«Кліки та коментарі мають значення»
Софі: Мене часто запитують: «Що я можу зробити, окрім пожертви, на підтримку України?». Я завжди кажу, що принаймні можна клікати хороші новини, бо кліки мають значення. Навіть якщо у вас немає часу на всі новини, клікайте та коментуйте, бо це справді має значення. Є багато коментарів від росіян, і треба уважно ставитися до висловів. Коли чуєте «русофобія», скажіть: «Будьте уважні, бо мова створює реальність, що перетворюється на справи».
Усі країни Балтії були випробувальними стінами для тих самих речей та тих самих наративів. Ми чули ті самі фрази, які Росія зараз використовує щодо України, але люди насправді не реагували. Якщо ви не скажете «стоп», то це продовжиться. Мова та наративи створюють реальність.
Маріам: Мислення — це творення. Отже, мова, яку ви використовуєте, слова, які ви берете з інтернету та вкладаєте в свою голову, також змінюють ваш спосіб мислення. Також намагайтеся бути допитливими та дізнавайтеся більше про предмет, що вас цікавить. Наприклад, якщо ви любите літературу, то на кожного російського автора, якого знаєте, спробуйте знайти одного з колишньої колонії Росії. Якщо вам подобається романтизм, читайте романтиків з Білорусі чи Казахстану. Намагайтеся розширювати мені, а не кенселити російську культуру, бо це може бути складно. Намагайтеся дивитися інші фільми або слухати іншу музику.
Софі: Безумовно, і саме тому книги такі важливі. Через радянський спадок ми маємо не так багато перекладів з української. Тільки уявіть, що перша книга про Голодомор фінською вийшла у 2017 році. Часто видавці кажуть: «У нас недостатньо перекладачів». Ще одна причина повільності полягає в тому, що люди не знають, з чого почати. Естонія — країна, яка дуже багато знає про виживання. Ми справді цінуємо свою культуру, і хоча це невелика мова, ми намагаємося розширити знання людей. Але розмір не має значення, ви можете бути наддержавою. Наприклад, Ісландія. Кожен, хто щось знає про Ісландію, знає, що це нація, це ідентичність, і ніхто не думає, що вона належить комусь іншому. І саме тому важливо знати про культуру, бо якщо країна має культуру, то вона є на карті. Якщо вас немає на карті, то на вас легко напасти та колонізувати. І дуже легко сказати, що вас не існує.
Маріам: Є бачення, що існують (великі) культури та (малі) культури. Але коли ви вивчаєте культуру, то починаєте розуміти, що не існує такого поняття, як важлива культура, велика культура чи мала культура. Все важливо, все взаємопов'язане, і вивчення кожного аспекту чи артефакту може мати величезний вплив на суспільство загалом або на все людство. Це імперіалістичний і, можливо, шовіністичний спосіб мислення, що ми такі добрі, підтримуючи ці малі мови. Йдеться про розширення допитливості – розуміння того, що ви робите це не для того, щоби бути добрим до когось іншого, а для себе, тому що це може підсвітити щось у вас.
Софі: У Фінляндії люди знають щось дуже українське, але вважали його російським. Іллю Рєпіна насправді дуже люблять у Фінляндії. Я пам'ятаю, як підлітком їздила аж в Куопію на його виставку, яка була надзвичайно популярною. Потім у нас також була величезна виставка в державному музеї «Атенеум». На жаль, українськість Рєпіна була стерта, і коли українці намагалися публічно прокоментувати це, то їхня позиція не отримала сильного відгуку. Також це неприємно: коли усвідомлюєш, що сприймав улюбленого художника через колоніальну оптику. Я недавно зустріла іспанця, який сказав, що розуміє все, що я кажу про колоніалізм і Росію, але їх воно непокоїть, бо їм не подобається Путін, і не подобається ідея дивитися на світ очима Путіна.
Маріам: Ностальгія також має значення. Я проводила багато часу з мамою, яка дивилася радянські фільми, і я можу процитувати більшість з них. Це частина моєї історії, моєї ідентичності, моїх жартів. Я не можу цього стерти, і, гадаю, не хочу, але я усвідомлюю, до чого це може призвести. У восьмому класі ми вивчали «Героя нашого часу» Лєрмонтова, це був чудовий приклад того, як працює імперіалізм і як він встановлений. Отже, герой служить у російській армії, він аристократ і якось опиняється недалеко від української території – ця частина книги називається «Тамань». Він намагається найняти човен і хоче заплатити човняру, якого описано як дурня. Замість «ґ» він каже «г». Кожен українець знає, що «г» у російській мові означає українське походження. Без опису, що той чоловік українець, ти це розумієш і розумієш, що його представлено як дурня. Тобі 13 років, і ти розумієш, що це відображення твоєї культури.
Софі: У радянських фільмах естонці, литовці та латвійці завжди мали роль нацистів. Тож, якщо думати, як змінити колоніальні наративи, це можна зробити ззовні. Але щоб Росія це змінила, вона повинна все усвідомлювати.
Маріам: Не тільки ми повинні бути за цим столом, якщо російська культура хоче змінитися. Щоб мати змогу змінитися, потрібно бути готовим слухати, а не просто говорити. Від російської опозиції зараз можна почути багато, але не видно, що вони готові слухати. Протягом цих трьох з половиною років не було жодного росіянина, який би звернувся до мене, бо вони не можуть усвідомити, що їхня культура сотворила з іншими, оскільки вони виросли там.