Південна півкуля
Розповідає Алім Алієв, заступник генерального директора Українського інституту
«Ми занадто довго не розмовляли одне з одним», – з усмішкою зустрічає нашу делегацію один з керівників індонезійського аналітичного центру. Ця фраза дуже точно характеризує відсутність системних комунікацій з регіонами, які географічно далекі від нас і в яких роками поширювали російські наративи щодо України. Повномасштабне вторгнення змусило Україну посилити діалог з іншими континентами, які можуть стояти осторонь й обирати нейтралітет під час голосувань за українські резолюції в ООН. Повернути свій голос в Азії, Африці, Латинській Америці – задача із зірочкою, бо підходи, які експертне й культурне середовище використовує у країнах Європи чи в Північній Америці, найімовірніше, не працюватимуть у Південній півкулі. Тут маємо починати з основи – зрозуміти одне одного, через діалог і співдію сформувати ключове: довіру.
Український інститут як флагманська інституція культурної дипломатії разом з МЗС затвердив перелік фокусних країн і наприкінці 2023 року почав формувати команду й розгортати діяльність у восьми країнах: Аргентині, Бразилії, Мексиці, Кенії, Нігерії, Південно-Африканській Республіці, Індії та Індонезії. У кожній країні ми запустили дослідження, які ляжуть в основу нашої стратегії діяльності: розуміння культурного ландшафту, сприйняття української культури, пріоритизація потенційних партнерів і ключових майданчиків.
Паралельно з дослідженнями ми здійснюємо студійні візити в ці країни, аби не лише презентувати свою діяльність і говорити про наслідки війни в Україні, але в першу чергу знайти точки дотику з локальними інституціями та домовитися про перші спільні проєкти й програми. Станом на сьогодні вже реалізували проєкти у сфері культури в Сан-Паулу, Йоганнесбурзі, Мехіко та Джакарті.
Перше відкриття для нас – попри різність історій і політичної турбулентності сьогодення, маємо більше спільного, ніж відмінного. І тут мова про цінності мультикультуралізму, демократії, збереження власної ідентичності, боротьби з колоніалізмом, а також глобальних екологічних, енергетичних, продовольчих викликів, які лише посилились через війну Росії проти України. У цих країнах часто питають «Хто ви такі?», «Що для вас є мир?» і готові чути нашу відповідь, а персональні історії українців тут особливо важливі – вони дають емоцію, що допомагає стати війні в далекій країні ближчою. У нашої країни багато домашньої роботи, яку маємо виконати в побудові діалогу з іншими континентами, тому Український інститут узяв на себе частину відповідальності в цьому.
Африка
Розповідає Анастасія Капранова, програмна експертка з Кенії, Нігерії, Південної Африки
Наслідки повномасштабного вторгнення показали, наскільки світ глобальний і взаємоповʼязаний. Війна вплинула на продовольчу кризу в багатьох країнах Африки, які експортували українське зерно. Щоб посилити міжнародну коаліцію, українська дипломатія поставила перед собою завдання наростити дипломатичні стосунки з країнами Африки. 2022 рік вважається роком ренесансу українсько-африканських відносин: відкрили 10 нових посольств на континенті, глава МЗС України здійснив три африканських турне, була схвалена перша Африканська стратегія України.
Там, де двері для дипломатії зачинені, взаємодія в секторі культури може відкрити нові горизонти. Тож Український інститут розширив свою географічну діяльність, зосередившись на трьох африканських країнах – Південній Африці, Кенії та Нігерії.
Південна Африка відома своєю позицією нейтралітету у війні Росії проти України. Увага південноафриканців здебільшого зосереджена на внутрішньополітичних подіях, зокрема, зважаючи на спадщину колоніального минулого й режиму апартеїду. Попри нейтралітет, громадський сектор і деякі політичні діячі Південної Африки проявляють інтерес до підтримки на міжнародному рівні механізму повернення українських дітей, незаконно депортованих Російською Федерацією. Ця тема стала наскрізною для адвокаційної поїздки української делегації за участю Українського інституту в Південну Африку. Як результат, нам вдалося налагодити співпрацю з південноафриканським приватним неприбутковим фондом NIROX, з яким ми нарощували культурну взаємодію в подальші місяці.
21 березня Український інститут разом з NIROX провів концерт Free the Children на території Скульптурного парку Nirox у місті Крюгерсдорп. Було понад 1500 слухачів. Саме в цей день Південна Африка відзначає одне з найважливіших державних свят – День захисту прав людини, у пам'ять про злочин режиму апартеїду –– масове вбивство в Шарпевіллі 1960 року.
Концерту передувала місячна артрезиденція для українських і південноафриканських митців, яка допомогла створити фʼюжн української та південноафриканської етномузики. Наприклад, південноафриканський поет Itai Hakim читав свою поезію про минуле й сьогодення власної нації під музичний супровід української бандуристки Анастасії Войтюк. Одним з найяскравіших моментів стало спільне виконання гуртом YAGODY та південноафриканськими артистами «Шошолози», пісні південноафриканських шахтарів (негласного гімну ПАР), яка є символом боротьби мільйонів за свої права. Паралельно з музичною частиною митець Сергій Петлюк працював над скульптурою «У пошуках втраченого дому». Це перша робота українського художника, представлена в Парку сучасної скульптури.
Контекст Кенії значно відрізняється від Південної Африки. Кенія традиційно підтримує США та ЄС у питаннях геополітики. Понад 70 % кенійців висловлюють свою підтримку Україні на тлі агресивної війни РФ. Чого лише варта емоційна промова представника Кенії Мартіна Кімані на засіданні Генасамблеї ООН, у якій він назвав напад РФ на Україну колоніальною війною.
Болючий досвід колоніалізму глибоко резонує Кенії, і місцеві музеї активно працюють над репатріацією культурної спадщини, прагнуть представити історію, вільну від колоніальних наративів. Тема пропрацювання колоніального минулого може стати магістральною у співпраці з культурним сектором Кенії. Під час нашого візиту до Найробі Кенійський національний музей висловив зацікавленість у співпраці з Україною, яка може пролити світло на наслідки конфліктів і колоніалізму, сприяючи взаємному розумінню. Загалом співпраця з кенійськими культурними діячами може стати потужним майданчиком, враховуючи їхній потужний вплив у регіоні та рівень підтримки України.
З погляду розбудови культурної співпраці Нігерія виглядає найдинамічніше, оскільки тут щорічно відбувається велика кількість міжнародних фестивалів. Колишню столицю, Лагос, узагалі вважають культурною столицею Африки. Хоча такі теми, як освіта, деколонізація та репатріація мистецтва, є невіддільною частиною політичного дискурсу в Нігерії, суспільство більше уваги приділяє темам технологій і креативних індустрій. Тож багато молоді залучено в індустрію музики й кіно, які відіграють важливу культурну роль і роблять значний внесок в економіку країни. Тому одна з цілей роботи в Нігерії — забезпечити присутність українських культурних діячів на цих міжнародних платформах, які сьогодні залучають сотні тисяч нігерійців.
Латинська Америка
Розповідає Оскар Слущенко, програмний експерт з Аргентини, Бразилії, Мексики
Перша асоціація з регіоном Латинської Америки – емпатія. Бразильці, наприклад, порівнюють свою країну із серцем матері, де кожному знайдеться місце. З огляду на соціокультурні особливості ми шукаємо зрозумілі форми й наповнення для реалізації проєктів у регіоні, зокрема, в Аргентині, Бразилії та Мексиці, засновані на підсвідомо близьких архетипах і спільних цінностях. Щоб українські митці та герої творів сприймалися як заокеанські родичі, сусіди, приятелі – amigos, як у Латамі звертаються навіть до незнайомих людей. Ми виділяємо декілька тематичних блоків, довкола яких плануємо культурні проєкти:
Турбота про навколишнє середовище
Екологія є центральною темою не тільки зовнішньої політики низки латиноамериканських держав, але й їхнього культурного середовища. Тема Чорнобиля до повномасштабного вторгнення викликала жвавий інтерес у Бразилії та чітко асоціювалася не тільки з Україною, але й з мотивацією її відвідати. Зараз Україна перетворилася на світового лідера категоризації екоциду в міжнародному праві, і тема захисту навколишнього середовища – можливість для діалогу та співпраці.
Першим проєктом Українського інституту в Латинській Америці став мурал Exchange («Обмін») у Сан-Паулу, Бразилія, який присвятили екоциду й майбутньому відновленню України від екологічних наслідків війни. Щоб створити мурал, об'єдналися український художник Саша Корбан й автор найбільшого муралу у світі бразилець Едуардо Кобра. Проєкт продемонстрував бразильській культурній спільноті можливість взаємодії з українцями в мистецькій площині й актуалізував тему російського вторгнення в місцевих медіа.
Корінні народи
Бразилія, Мексика та менше Аргентина мають активний порядок денний щодо емансипації, захисту прав і присутності в мистецькому середовищі корінних народів. Інтеграція з культурними проєктами, присвяченими цій темі, є хорошою точкою входу до регіональних трендів – ми отримуємо запити від експертів регіону на знайомство з мультикультурною та негомогенною Україною.
Деколонізація мистецтва
Ця тема зрозуміла для Латиноамериканського регіону, який, попри політичну емансипацію, ще довгий час зберігав культурний вплив колишніх метрополій – Іспанії та Португалії. Тож наші партнери з Аргентини, Бразилії та Мексики свого часу пройшли етап переосмислення власної історії, ідентичності та важливості артикулювати свою культуру крізь призму досвіду та світогляду.
Стійкість
Стійкість українців через особистий досвід, емоції та історії окремих людей. Риса характеру, яка відгукується більшості латиноамериканців – вони щодня виборюють право на гідне життя для себе та своїх близьких у складних економіко-соціальних реаліях глибокого розшарування суспільств і засилля традиціоналістських упереджень, зокрема гендерних.
Нашим проєктом у Мексиці стала виставка українського плакату The Womanly Face of War у Мехіко: 35 плакатів українських мисткинь, упорядкованих Олесею Драшкабою, кураторкою платформи Sunseed Art. Зусиллями посольства України знайшли культурний простір, зручний для доступу широкої авдиторії. Проєкт став прикладом ефективної міжінституційної співпраці з боку Фонду «Відродження», нашої взаємодії в регіоні Латаму з ГО Resilient Ukraine.
Азія
Розповідає Юлія Микулич, програмна експертка з Індії та Індонезії
Індія та Індонезія відіграють надзвичайно важливу роль в Азійському регіоні. Вони тримають лідерство у своїх регіонах: Індія – у Південній Азії, Індонезія – у Південно-Східній. І що не менш важливо, дотримуються нейтралітету та виступають за мирне вирішення війни Росії проти України - і це неабияк впливає на інші країни в цих регіонах. Попри нейтральну позицію Індії та Індонезії, країни беруть активну участь у гуманітарній допомозі Україні практично з перших тижнів повномасштабного вторгнення.
Для України важлива підтримка цих країн, саме тому Український інститут розпочав активну роботу в розрізі культурної дипломатії. В Індії серед найперспективніших напрямків роботи в межах культурної дипломатії - освітньо-науковий. До початку повномасштабної війни в Україні нараховували близько 19 тис. індійських студентів (здебільшого на медичних спеціальностях). З 2017 р. між Україною та Індією реалізовано щонайменше 9 спільних освітніх проєктів у кількох напрямах: точні науки, металознавство, біологія та науки про Землю. Посилення співпраці в науковій сфері: спільні дослідження, панельні дискусії, обмін досвідом серед викладачів вищих навчальних закладів — належить до пріоритетних шляхів взаємодії.
Ще один напрям роботи - щорічні фестивалі української культури в Індії, за допомогою яких народ Індії матиме змогу більше дізнатися про українську історію та культуру. На додачу до цього Український інститут вважає важливою участь українських митців і письменників у тематичних міжнародних фестивалях, які організовує Індія. Наприклад, у Джайпурському фестивалі, який вважають одним з найбільших літературних майданчиків у світі.
Якщо говорити про Індонезію, то також слід враховувати, що ця країна є найбільшою економікою в Південно-Східній Азії та єдиною представницею цього регіону в G-20. Республіка Індонезія послуговується офіційним девізом Bhinneka Tunggal Ika, що зі старояванської перекладають як «єдність у різноманітності». Його використовують, щоб демонструвати соборність, незважаючи на 17 тисяч островів, більш ніж 700 регіональних мов, етнічну та релігійну різноманітність. У роботі з цією країною Український інститут зважає саме на цю філософію, адже це допомагає знайти нам спільні точки в обговоренні захисту прав людей і культурної взаємодії.
Чутливою для індонезійців є тема кримських татар як найбільших представників мусульманства в Україні. Як країна з найбільшим мусульманським населенням у світі, Індонезія надзвичайно критично ставиться до утиску прав мусульман і їхнього переслідування Росією під час окупації Криму та повномасштабного вторгнення в Україну. З цієї причини тему активно порушує дипломатична спільнота України в публічному просторі Індонезії. Станом на зараз активно обговорюють у рамках співпраці та захисту прав кримськотатарського народу на території України.
У березні 2024 року Український інститут здійснив адвокаційну поїздку до Індонезії. Обговорили ключові ініціативи співпраці у сфері культури, освіти та громадянського суспільства з потенційними партнерами на місцях.
Зважаючи на це, основна й першочергова задача Українського інституту в цьому регіоні — покращити знання про Україну як державу, її історію та культуру, а в результаті збільшити рівень емпатії та підтримки українського народу. Саме так, долаючи барʼєри та прогалини в уявленні про Україну, ми зможемо крок за кроком створити цілісне й істинне бачення про Україну в цих державах і зміцнити двосторонні відносини між нашими країнами.