15-й Одеський міжнародний кінофестиваль оголошує склад журі, яке оцінюватиме фільми Національної конкурсної програми. Про це повідомила пресслужба фестивалю.
До складу журі увійшли:
- Аліса Коваленко – режисерка документального кіно, чиї фільми здобули численні нагороди на міжнародних кінофестивалях, членкиня Європейської та Української кіноакадемій. Її фільми "Аліса в країні війни" (IDFA 2015) та "Домашні ігри" (Sheffield DocFest 2018) взяли участь у понад 100 фестивалях і отримали низку відзнак та нагород. Її повнометражний документальний фільм "Ми не згаснемо" мав світову прем'єру на кінофестивалі Berlinale 2023, став найкращим документальним фільмом VII Кінопремії “Золота Дзиґа”, а також був відібраний до селекційного списку Європейської кіноакадемії для номінації “Найкращий європейський документальний фільм” 2023.
- Ліза Марі Руссо – кінематографістка та продюсерка, яка очолювала три фонди Великої Британії. Її фільми демонструвалися на престижних фестивалях по всьому світу, в кінотеатрах, на телебаченні та на стрімінгових платформах. Керувала фондом BFI Doc Society Fund з 2018 по 2021 рік, а потім була виконавчою продюсеркою окремих проєктів. У 2009 році разом з Кейт Огборн заснувала Fly Film. Вона також є консультанткою Sheffield DocFest MeetMarket і ACE Producers, співпродюсеркою Autofiction Films українського документального фільму "Поема для маленьких людей" і заступницею члена журі Європейського фонду солідарності з українським кіно.
- Сахра Карімі – кінорежисерка, сценаристка і викладачка університету родом з Афганістану. У 2012 році заснувала власну кінокомпанію та мультимедійну студію Kapila Multimedia House у Кабулі, щоб підтримувати незалежних афганських кінематографістів та митців. Стала першою жінкою в історії Афганістану, яка очолила державну кінокомпанію Afghan Film. Вона також перша і єдина жінка з Афганістану, яка здобула ступінь доктора кіномистецтва, і єдина афганська кінорежисерка, яка є членкинею Словацької академії кіно і телебачення. У творчому доробку має близько 30 короткометражних ігрових і документальних фільмів, а також Сахра є лауреаткою багатьох міжнародних кінонагород, зокрема Словацької національної кіно- і телепремії, Міжнародного фестивалю документального і короткометражного кіно в Більбао, фестивалів Sole Luna, Morodas Doc Film Festival (Італія), Cine Film Festival та інших.
- Ванда Адамік Грицова – власниця компаній Wandal Production і Alluvium Production, раніше працювала генеральною директоркою Media Pro Entertainment Group Slovakia та була президенткою Словацької академії кіно і телебачення. Зараз вона працює над фільмом “Виліт з Кабула”, історичною драмою “Кригою вниз” і телесеріалом “Три береги Дунаю”.
- Майк Фіггіс – кінорежисер, письменник і композитор, який часто поєднує ці професії. Майк приєднався до експериментальної театральної групи PEOPLE SHOW і багато гастролював. Саме тоді він почав експериментувати з кіно і звуком, додаючи елементи живого театру та опери. Здобув визнання з фільмом “Грозовий понеділок” (1988). В його доробку стрічки “Внутрішнє розслідування” (1990), “Залишаючи Лас-Вегас” (1995), “Міс Джулі” (1999), він експериментував із розділеним екраном у стрічці, “Таймкод” (2000), що став першим цифровим фільмом, знятим в реальному часі тощо. “Лукреція Борджиа” (2011) стала першою оперою, яку транслювали в 3D по всій Великій Британії. Також Майк є автором книг “Створення цифрового кіно” та “36 драматичних ситуацій для кіно", в яких досліджуються виклики нового кіно та структури сюжету. Остання його робота – документальний фільм про створення нового епічної стрічки Френсіса Форда Копполи “Мегалополіс”.
За перемогу в національному конкурсі змагатимуться 10 повнометражних стрічок. Переможців визначать в номінаціях “Найкращий український повнометражний ігровий фільм” та “Найкращий український повнометражний документальний фільм”.
Ігрові фільми:
- “Божевільні”, реж. Денис Тарасов, Україна. Дія фільму розгортається в 70-ті роки ХХ сторіччя. Тема фільму, вперше порушена в художньому кінематографі, відкриває одну з найганебніших і найстрашніших сторінок історії СРСР. Мова йде про так звану “каральну психіатрію”, яку використовувало КДБ у боротьбі з політичними та релігійними дисидентами. Головний герой фільму – молодий чоловік, який хоче почуватися вільним у своїй країні – слухати улюблений рок, носити довге волосся… Однак його прагнення до особистої свободи стикається з жорстокістю системи країни, де використовуються найганебніші методи контролю над такими, як він.
- “Діло Безп'ятого”, реж. Валерій Шалига, Україна. Заможний селянин Герасим Калитка хоче купити землю свого збіднілого сусіда, але йому не вистачає грошей. Мати багато землі – це його мрія і він йде на нечисту оборудку. Невідомий пропонує йому придбати за п'ять тисяч сто тисяч фальшивих грошей. Калитка разом з кумом Савкою купують ці гроші. Та замість грошей їм продають чистий папір. У відчаї Калитка хоче повіситись, та його рятують. Жадібність героя мало не закінчилася трагедією, але він і далі продовжує мріяти про землю.
- “Дім за склом”, реж. Тарас Дронь, Україна, Румунія, Польща, Кіпр. Життя амбітної архітекторки Вікторії кардинально змінюється після того, як її донька зникає зі своїм хлопцем, якого звинувачують у торгівлі наркотиками. Вікторія починає розслідування і намагається довести невинуватість доньки, щоб зберегти свою бездоганну репутацію і не втратити важливий проект.
- “Киснева станція”, реж. Іван Тимченко, Україна, Чехія, Словаччина. 1980, СРСР. Багатолітній політв’язень та невтомний борець за права кримських татар Мустафа Джемілєв відбуває чергове заслання в якутському селищі Зирянка. Тим часом троє людей прямують до нього через величезну країну, і наміри в них дуже різні – побачити, знищити, захистити.
- “Сірі бджоли”, реж. Дмитро Мойсеєв, Україна. В “сірій зоні” АТО, в невеличкому селі без електроенергії залишилися жити лише двоє ворогів дитинства. Під снарядами, що іноді пролітають над селом, з непроханими озброєними гостями, сусіди-пенсіонери ведуть свій скромний побут, іноді зустрічаючись для суперечливого, але необхідного спілкування. В кожного життя не склалось по-своєму, і обидва мають час його переосмислити. Мало зважаючи на воєнні події, вони намагаються створити своє мирне життя в небезпечній місцині, але все руйнується, коли в селі з’являється російський снайпер.
- “Яса”, реж. Сергій Маслобойщиков, Україна. Рік 2015. Матір Ганну та подругу Дарку об'єднують спогади про Даню, який загинув у 2014 році на Майдані. Життєвий шлях Ганни пройшов від активістки Майдану 2004 року до державного службовця високого рівня. Через стосунки між двома жінками з'ясовується, що Ганна була пов'язана з корупцією, яка призвела до мафіозного реваншу в Україні у 2010 році, а згодом – до Революції Гідності у 2014 році. Ганна все більше переконується у залежності своїх особистих дій і смерті сина.
Документальні фільми:
- “Глядєлов”, реж. Ксенія Кравцова, Україна. Олександр Глядєлов — український майстер документальної чорно-білої фотографії.Фільм-спостереження запрошує у мандрівку разом з фотографом від Києва і Бучі до Харкова, Одеси та Іловайська, від 1990-х до 2022, від безпритульних вуличних дітей до страшних воєн, розв'язаних росією.
- “Кілометр”, реж. Ганна Тиха, Україна. Стрічка розповідає про ситуацію, в якій опинилася родина Любих. Коли російські війська почали наступ на Київ, всі члени родини, крім Романа, перебували у будинку в Ірпені, що дуже швидко опинився на межі окупації. Не маючи змоги потрапити в будинок і побачитись з рідними, Роман близько місяця щодня працював на ірпінському напрямку аеророзвідником. Перебуваючи на відстані в межах кілометру від рідних, він спостерігав переміщення ворога і нерідко пролітав над їхнім будинком.
- “Обережно! Життя триває”, реж. Антон Штука, Україна. Вуличний художник з Харкова їде до звільненого міста Ізюм, що за 60 км від лінії фронту. Художник малює свої роботи на вулицях зруйнованого під час російської окупації міста, знайомиться з місцевими мешканцями. Один із них – Володимир, місцевий, що втратив половину родини під час обвалу будинку. Взаємодія та спостереження за роботою художника надихають Володимира почати змінювати своє життя.
- “Сопілка Перуна”, реж. Євген Мазуренко, Україна. Фільм, заснований на відеоматеріалах, знятих безпосередньо на бойовій позиції. “Сопілка” – це кодова назва пушки для радіопереговорів. Образно вона нагадує сопілку, і такий інструмент пасував би богу грому Перуну. Герої фільму – воїни-артилеристи.Різні люди у мирному житті, на війні вони знаходяться в одному обмеженому просторі на декілька сот метрів посадки та несуть службу, неначе древні жерці язичницького племені в сакральному місці. І їхній вівтар – це гармата.
15-й ОМКФ відбудеться з 12 по 20 липня 2024 року в Києві. Фестиваль проходить за підтримки Державного агентства України з питань кіно, Програми «Креативна Європа» Європейського Союзу, Українського культурного фонду та Польського Інституту у Києві.