«Розмови про архітектуру». Богдан Волинський, Олег Дроздов. ist publishing
У Богдана Волинського та Олега Дроздова багато спільного: обидва архітектори, обидва заснували школи архітектури (Волинський – Дитячу архітектурну школу, Дроздов – Харківську школу архітектури), обидва називають своїм домом Харків. У книзі ми почуємо здебільшого голос Дроздова і декілька ліричних відступів Волинського.
За словами останнього, книжка готувалась три роки. Її презентація відбулась у бомбосховищі у Львові. В книзі Дроздов говорить про будинок із садом та міський простір, рельєф і світло, сакральне і профанне, плоть і погоду, ринок, політику, архітектурні конкурси, професійну спільноту і освіту. Питання, що їх обговорюють архітектори, підсумовують перші двадцять років архітектурної практики Дроздова. Але ця книжка – не про архітектора Дроздова та його проєкти. Розмови в ній скоріше прагнуть відкрити читачу той факт, що архітектура – це не про ліпнину на фасаді, форму вікна або стиль. Найперше, це – про комфорт, взаємодію з цілим містом, кліматом та ландшафтом.
Книжку умовно можна поділити на три частини: важливі деталі в проєктуванні архітектури, що робить місто комфортним, яким є професійне архітектурне середовище в Україні. Але у нових реаліях вона видається неповною – без розмов про знищену архітектуру, майбутню відбудову, без рецептів, яким має бути ідеальне укриття.
«Про тиранію. Двадцять уроків XX століття. Графічна версія». Тімоті Снайдер та Нора Круґ. Човен + Видавництво
Тімоті Снайдер – американський історик, який спеціалізується на історії Східної Європи. Він роками досліджував авторитарні та тоталітарні режими, Голокост та націоналізм. «Про тиранію» – це розповідь не про одного тирана та не про один режим, а про спільні знаменники, які об’єднують Гітлера, Сталіна, Путіна та навіть Трампа. Кожен розділ описує, як втрата однієї моральної цінності чи звички може зміцнити антисемізм чи владу комуністів, або призвести до перемоги Путіна на президентських виборах. Зокрема, згадуються теракти в Росії на початку 2000-х, які утвердили владу путіністів та зародили наративи, які й досі існують.
На перший погляд, це не дуже серйозні речі, як, наприклад, віра у теорію змови або недовіра до своїх сусідів. Але разом вони перетворюють тривожні дзвіночки авторитаризму на гучний дзвін терору. Можна сказати, що Снайдер зібрав 20 лаконічних порад, як не втратити незалежність, свободу та демократію.
Графічна версія допомагає спростити для сприйняття матеріал, а також зацікавити ним підлітків. Ілюстраторка Нора Круґ вже відома українському читачеві за книгою «Вітчизна: Альбом німецької родини», випущеною у Видавництві минулоріч. Там Круґ розповідала історію своєї сім’ї через написані вручну тексти поєднані із малюнками, а також із історичними фотографіями та документами. У пошуках слідів нацистів у своїй родині, Круґ сполучила у книжці загальнонімецьку історію з особистою та родинною.
«Павло Маков: Фонтан виснаження. ACQUA ALTA». ist publishing
Це видання не є ані книжкою, ані каталогом у класичному сенсі. Створене для Національного павільйону України на 59-й Венеційській бієнале, воно розповідає про історію й контексти роботи Павла Макова “Фонтан виснаження” та пропонує її короткі інтерпретації. У книжці представлена розлога хронологія “Фонтану виснаження” за 1995—2022 роки, архівні матеріали та, власне, тексти. Наприклад, від кураторів українського павільйону — Бориса Філоненка, Лізавети Герман і Марії Ланько, від художниці Влади Ралко, від філософа Ганса Ульриха Ґумбрехта, поета Сергія Жадана, письменника Тараса Прохаська та інших.
Улітку 1995 року в Харкові сталася аварія на Диканівських очисних спорудах. Їх затопило, і стічні води потрапили в річки. Тоді у місті впродовж шести тижнів не було води (її привозили з інших місць у цистернах), фонтани також не працювали.
Коли сталася аварія, Павло Маков проводив антропологічні дослідження Харкова, вивчав його як місто, яке перетинають річки. З роздумів про перебої з водопостачанням, про виснаження міських річок і про фонтани, що не працюють, у Макова виникла ідея проєкту. Пізніше, за словами художника, «Фонтан виснаження» перестав бути локальною історією та перетворився на символ того, що відбувається у всьому світі, особливо в останні роки. Йдеться про виснаження на всіх рівнях: ресурсному, фізичному, матеріальному, психологічному.
Однак, після повномасштабного вторгнення проєкт знову набуває нового значення. Тепер виснаження відбувається через насильницькі дії держави-агресора Росії. У багатьох містах та селах, окупованих або обстріляних російськими солдатами, зникали вода, електрика, газ. Землю виснажують міни та артилерійські снаряди, важка техніка. Міста зникають та помирають через бомбардування.
Видання дійсно допомагає побачити довгий шлях «Фонтану виснаження», але не дає розуміння, як саме виглядає український павільйон у Венеції та які матеріали були долучені до нього.
«Camera Lucida. Нотування фотографії». Ролан Барт. MOKSOP
«Camera Lucida. Нотування фотографії» — хрестоматійне дослідження французького філософа Ролана Барта, що присвячене фотографії як медіуму. Цей найбільш відомий текст Барта про фотографію і досі не втратив актуальності, але до сьогодні ніколи не був перекладений українською. У довгоочікуваному перекладі (перекладачка — дослідниця фотографії Олена Червоник) тепер є окрема сторінка з написом «Надруковано 7 квітня 2022 року у місті Києві під час російської загарбницької війни проти української незалежності».
«Camera Lucida» — остання книга в доробку Барта, опублікована за декілька місяців до його смерті. Ця коротка розвідка є одночасно і дослідженням природи фотографічного медіуму, і персональною рефлексією щодо смерті матері, чий істинний образ автор намагається відшукати в її дитячому знімку. Емоційна напруга, з якою Барт оплакує відхід близької людини, перетворює культурологічний аналіз фотографії на феноменологічний: за Бартом, фотографія постає символічною, позасеміотичною і такою, що здатна впливати на емоції та тіло, оминаючи раціональний аналіз.
Артбук «Війна грибів». Нікіта Кравцов та Андрій Курков. Родовід
«Війна грибів» — книжка про конфлікт, тобто, базову для будь-якого людського колективу ситуацію. Ідею цієї книжки Нікіта Кравцов придумав 2021-го, коли був залучений до проєкту вшанування Георгія Нарбута у Франції. Для «Війни грибів» Кравцов створив тридцять шість авторських малюнків. За своєю структурою, нове видання майже один в один повторює нарбутівську книжку. Однак, естетика ілюстрацій відрізняється: наприклад, у Кравцова більше уваги приділено тілесності.
Переказ казки, що його зробив Андрій Курков, теж має свої особливості. «Війна грибів» має засновок — конкретну загрозу від царя Гороха. Цього персонажа вітчизняний читач впізнає без проблем — він мешкає за лісом, рік за роком нарощує свою військову міць, а в один прекрасний день починає лаштувати гармати й направляти їх на землі грибів. Анонсований ще до повномасштабного вторгнення, тепер артбук актуалізується із новою силою.
«Лінгвістика на карті світу». Рустам Гаджієв. Віхола
У книжці мовознавця Рустама Гаджієва ви знайдете лінгвістичні історії з усього світу — від Нікараґуа, де місцеві діти самі створили для себе жестову мову, й до Великої Британії з її Пороховою змовою, катами і започаткованими ними словами. Чому сучасний ісландець запросто може прочитати древні тексти без допомоги? Як навахо шифрували послання американців під час Другої світової війни? Як на картині Брейгеля розтлумачити сотню ідіом з нідерландського фольклору? Книжка пропонує відповіді на ці та багато інших запитань.
Цей нон фікшн допомагає краще зрозуміти, чому мова така важлива та як конкретні слова й промови можуть вплинути на політику.
«Як писати про війну». Рон Кеппс. Смолоскип
«Як писати про війну» — не просто посібник з художнього письма. Його автор Рон Кеппс служив у Армії США, Армійському резерві й Національній гвардії упродовж 25 років. Він — ветеран бойових дій в Афганістані, учасник місій в Судані, Чаді й у Центральноафриканській республіці.
Книжка розрахована передусім на військових, чинних і колишніх, і торкається не лише універсальних питань художнього письма (час і простір, персонаж, тема, точка зору, побудова діалогу та епізоду, зачин і кінцівка), але й таких особливостей, як виписування воєнного досвіду та робота з травмою.
Ця книжка буде також дуже актуальною для журналістів та письменників, які працюють з воєнною тематикою.