Більше за культуру постраждала тільки авіація
До пандемії культура та креативні індустрії були однією з найбільш динамічних сфер економіки. Про це говорила програма ЄС «Культура і креативність» ще у 2015 році, і це також демонструють свіжі дані Ernst&Young. Зокрема, у ЄС ККІ складали 4,4 % ВВП із річним обігом у 643 млрд євро. Це більше, ніж внесок низки потужних галузей економіки, наприклад, телекомунікацій, високих технологій, фармацевтичної чи автомобільної індустрії. Але пандемія COVID-19 докорінно змінила ситуацію. За підрахунками, сфера ККІ втратила близько 31 % доходів, що робить її однією з галузей, котрі постраждали найбільше. В ЄС цей показник випереджає тільки авіаційна сфера, а туризм з автопромисловістю — відповідно на третьому та четвертому місцях.
Культура та креативні індустрії — широке поняття, яке включає багато напрямів діяльності, і деякі з них зазнали втрат особливо сильно. Насамперед це сфери, що передбачають фізичну взаємодію з аудиторією: перформативні мистецтва (театр, танець, циркове мистецтво тощо), які втратили 90 % доходів, та музична індустрія — 76 %. Чи не єдина сфера креативної економіки, яка виграла від ситуації — це відеоігри, ця індустрія виросла на 9 % за 2020 рік.
Розуміючи критичність ситуації, багато країн світу створили інструменти підтримки сфери культури та креативних індустрій. Станом на середину 2020 року було впроваджено щонайменше 759 відповідних політик в 54 країнах світу, і Україна — серед них. Більшість рішень полягала у наданні прямої фінансової допомоги — створенні програм державних грантів, позик та прямих грошових переказів. Лише п’ята частина з усіх запроваджених політик передбачала непряму підтримку (наприклад, податкові пільги). Дослідження Платформи культурних відносин показує, що загалом на порятунок сфери ККІ в 54 країнах світу було виділено близько 200 мільярдів євро, і ці дані ще не враховують третій квартал 2020 року. Цікаво, що це саме дослідження виявило, що сфера кіно отримала чи не найбільшу підтримку у світі, у той час як візуальне мистецтво — найменшу.
Отже, цілий сектор економіки опинився під загрозою знищення, сотні тисяч людей втратили роботу або основну частину доходів. Зважаючи на те, що 90% представників ККІ в ЄС — це малі та середні підприємства, то далеко не всі з них змогли отримати державну допомогу, орієнтовану на більші організації відповідного юридичного статусу.
Але що насправді стоїть за всіма цими цифрами? Чи достатньо дивитись лише на економічний аспект впливу кризи на сферу культури та креативних індустрій?
Вплив пандемії — це більше, ніж цифри
Культура — це не просто розвага або додаткове (чи то надлишкове) благо. Культура — це також соціальний клей, фактор щастя у суспільстві та здоров’я окремого громадянина, це ефективний інструмент розв’язання та попередження конфліктів і розбудови миру. Культура визначає наші цінності та життєві орієнтири, допомагає знаходити спільну мову, робить небайдужими до нашого міста чи країни. Ще кілька років тому ці тези могли здатись комусь сумнівними, але у 2020 році ми на власному досвіді відчули, як важко витримати рік ізоляції без можливості відвідати концерт чи виставку, подивитися кіно на великому екрані чи провести кілька безсонних ночей на фестивалі. Хочеться вірити, що цінність культури у повсякденному житті стала більш помітною.
Весь цей досвід вплинув на організації ККІ на значно глибшому рівні, ніж розмір доходів чи кількість скасованих подій. Інституції та проєкти переживали значні трансформації, які наразі ще ніхто не дослідив, хоча саме у природі цих змін лежать важливі для нашої подальшої роботи висновки.
Щоб винести уроки з 2020 року, ми з колегами спробували зробити аналіз досвідів представників сфери ККІ з України та ЄС в рамках програми Alteration, яку Український інститут реалізував спільно з Представництвом ЄС в Україні. Протягом кількох місяців 250 представників сфери театру, літератури, музичної індустрії, візуального мистецтва з 15 країн обговорювали, що саме змінилось у їхній роботі та якого впливу зазнала їхня сфера на рівні організаційних моделей, форматів, управління та планів на майбутнє.
Результатом такого обміну стала збірка, яка містить цікавий досвід і проєктні моделі інституцій культури, а також засвоєні уроки та рекомендації для організацій ККІ. Поділюся кількома висновками програми, які резонують мені найбільше.
Онлайн не є панацеєю, але може бути ефективним
Досвід минулого року дозволив зрозуміти, що перенести подієвий (фізичний) формат в онлайн недостатньо. Це не задовольняє повністю ані потреби аудиторії, ані виконує задачі організаторів (наприклад, оцифрувати експонати і опублікувати на сайті не дорівнює створити онлайн-виставку). Відсутність миттєвого зворотнього зв’язку на досвід взаємодії з культурним продуктом, брак ефекту присутності, потреба у невербальній комунікації, недостатнє емоційне залучення до процесу, висока конкуренція за увагу глядача в глобальній мережі, швидка втрата уваги аудиторії, недоступність онлайну певним верствам населення — це тільки кілька висновків щодо недоліків онлайну. Але є і хороші новини. Наприклад, онлайн може досягати нових аудиторій у регіонах та інших країнах (що підтверджує досвід фестивалю документального кіно Docudays UA, музичного фестивалю Intercity Live, програми Ukraine Everywhere Українського інституту).
Також організації відзначили, що диджитальні формати можуть бути ефективними для освітніх подій для професійної аудиторії і навіть для нетворкінгу та мережування, за умови, що учасники мають конкретні цілі, і наявна якісна модерація. Серед вдалих прикладів — професійна програма для видавців від Книжкового Арсеналу, програма Digital Lab від House of Europe, індустрійна платформа Каннського фестивалю у 2020 році, професійна частина музичного шоукейс-фестивалю Waves Vienna.
Крім цього, онлайн дозволив нам зменшити відстань між інституціями з різних куточків світу, адже спікерам більше не потрібно перетинати Атлантику для участі в конференції, а організаціям — витрачати значні бюджети на відрядження заради робочих нарад. Виявилось, що низку офлайн-зустрічей можна замінити дзвінками в Zoom чи Google Meet.
Нашим командам бракує диджитал-компетенцій
Гібридні формати та онлайн-активності точно залишаться з нами після пандемії. Минулого року багато команд мусили швидко опановувати мистецтво відеомонтажу, роботи в онлайнових таск-менеджерах, організації стрімів та онлайн-презентацій, роботи з графічними редакторами, створенні вебсайтів тощо. Довелось освоїти не тільки Zoom, а ще й Microsoft Teams, Miro, Hopin, Asana, Figma, Wordpress, Slack, Slido, Stream Yard, One Drive та Google Docs, а також всі можливі види месенджерів.
Виявилось, що організація онлайн-активностей (чи то конференція, чи концерт) потребує значного ресурсу, часу та компетенцій. Тому команди або мали активно шукати нових колег з відповідними навичками, або терміново опановувати їх самотужки. Одне можу сказати з абсолютною впевненістю — диджитальні компетенції та цифрова грамотність — це базові навички для більшості фахівців сфери культури та креативних індустрій відсьогодні (а насправді ще відучора), і ми маємо проактивно навчати цьому свої команди.
Лідерство особливо необхідне в часи криз
Управляти організацією в умовах постійної невизначеності — це ухвалювати швидкі рішення, бачити можливості у загрозах, швидко вчитися на помилках і тестувати нові ідеї. Критично важливою стає комунікація — двостороння, формальна та неформальна, оперативна та вчасна. На перший план в команді виходить довіра один до одного та до лідера/ів, здатність надати підтримку (практичну та моральну), здатність святкувати перемоги та аналізувати невдалі досвіди без пошуків винних. Криза — це те, що швидко оголює нашу організаційну культуру і оприявнює всі вузькі місця. Роль лідера у таких умовах — залишатися орієнтиром для всієї команди, транслятором цінностей та принципів роботи.
У сфері культури ми тільки починаємо осмислювати та усвідомлювати роль лідерства та нашу спроможність робити команди сильнішими. Але вірю, що пандемія (хоч у досить драматичний спосіб) спонукатиме нас ставати кращими лідерами для своїх команд.
Важливість психологічного здоров’я
Напевно, більшість з нас мала періоди суму, самотності, тривожності і навіть апатії протягом минулого року. Нам доводилось скасовувати свої плани, будувати прогнози і миттєво розчаровуватися, освоювати сценарне планування та ризик-менеджмент, навіть тренувати інтуіцію, а після всього цього — вчитись приймати ситуацію. Вигорання, інформаційне перевантаження, постійна психологічна напруга, невпевненість у майбутньому та навіть у сьогоденні — усе це підняло тему ментального здоров’я на новий рівень не тільки для сфери ККІ.
Ще минулого року роботодавці почали з цим активно працювати: трансформувати внутрішні комунікації, надавати психологічну підтримку колегам, пріоритезувати неформальні та горизонтальні зв’язки у командах. Атмосфера, в якій ми працюємо, баланс роботи та особистого життя, можливість регулярно ходити у відпустку — ці аспекти роботи стали особливо критичними для працівників сфери культури, які часто працюють понаднормово та стикаються з фізичним і психологічним виснаженням. Надалі ми маємо опікуватись цими питаннями у своїх організаціях та відповідним чином будувати робочі процеси.
Більше того, саме сфера культури може запропонувати досвіди та практики, що покращують наше психологічне здоров’я. Дослідження Департаменту поведінкових наук та здоров’я Університетського коледжу Лондона, проведеного у 2020 році, показало, що п’ята частина з 70 000 респондентів почала більше взаємодіяти з мистецтвом під час пандемії, ніж до неї. Тож тепер організації ККІ визначають для себе цю тему як цікаву або пріоритетну на наступні роки, а дехто вже створює відповідні проєкти (наприклад, Mindscapes).
Наведені вище висновки — лише частина цікавих знахідок та рекомендацій, які нам вдалось зібрати завдяки програмі Alteration. Ще більше корисних інсайтів та прикладів міжнародних проєктів можна знайти у нашій збірці. Її створення — це спроба глибшого аналізу минулого року та обміну реальним досвідом колег по цеху. Сподіваюсь, що спільно ми завжди знайдемо рішення для будь-яких викликів і будемо стійкими до будь-яких криз.
