Схема розводки
Вона напрочуд проста. Вам дзвонять та посилаються на вашого знайомого. Це буде той, хто у від’їзді, чи контакти з яким у Вас втрачено. Питання про незаконне (поза оперативно-розшуковою справою) прослуховування ми пропускаємо.
Далі — Вас витягають на зустріч. Там за філіжанкою кави розповідають про те, що через погану кадрову політику у фірмі з’явився крадій. Тягне в обідню перерву зарплатню у співробітників, виносить з офісу майно.
Вас попросять розмістити систему відеоспостереження — адреса на фото.
Серед запропонованих Вами варіантів оберуть той, що хоча б трошки може бути схожий на приховане відеоспостереження. Під час монтажу Вас візьмуть. А потім — або хабар, або кримінальна справа та суд.
Не вірите? На цьому фото суддя в присутності адвоката перевіряє відповідність речових доказів фототаблицям у кримінальній справі. Суддя був ввічливо-здивований, це щонайменше. Бо речові докази (увага!) не відповідають тому, що зображене на фото в кримінальній справі.
Більше того, фотографії в кримінальній справі, що нещодавно розглядалася у Святошинському суді Києва, належать до іншої кримінальної справи. Збігається тільки адреса місця зйомки та приміщення.
А тепер уявіть: скільки людей та “доказів” мало пройти через адресу: місто Київ, вул. Верховинна 39, щоб криміналіст СБУ сплутав фотографії? А скільки їх пройшло через саме цю слідчо-оперативну групу СБУ, яка звітує про свою “блискучу роботу”? Вони ж не з перепою заплуталися у фото?
Реакція прокуратури
Вона була оригінальна. Прокурор запропонував (знову увага!) вилучити з кримінальної справи фототаблиці, як такі, що не мають значення для обвинувачення! Тобто на думку представника наглядового органу держави, той факт, що кримінальні справи поставлені на конвеєр, не має жодного значення. А нічого, що фототаблиця — це офіційний документ обвинувачення у кримінальній справі? Нічого, що сам факт появи в якості доказу обвинувачення фото з іншої кримінальної справи — це вже ознака, щонайменше, підроблення? Тоді цитата:
Стаття 366 КК України. «Службове підроблення»
1. Службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів -
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.”
Або взагалі мова йде взагалі про більш тяжкий злочин – передбачений ч. 2 ст. 372 КК України («Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності»):
1. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою, поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією, -
- карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Проте, на думку обвинувачення, все нормально. До речі, здивую Вас ще раз. Обвинувачення за попередньою кримінальною справою, за цією ж статтею і адресою: вул. Верховинна, 39 підтримував саме цей прокурор. Цікавий факт, чи не так?
Є ще один цікавий факт.
Павло ЗАБОЛОТНИЙ, якого засудили(!) по цій справі до двох років позбавлення волі з відтермінуванням, надавав консультації українським військовим по протидії ворожим безпілотникам. А ще допомагав бійцям матеріально. Серед іншого: купляв власним коштом розгрузки, взуття. Схоже, саме тоді він і звернув на себе увагу оперативників СБУ. Він напевно цим продемонстрував, що у нього є зайві кошти.
Імітатори бурхливої діяльності (ІБД)
ІБД-СБУ. Якщо не розшифровувати першу абревіатуру — звучить красиво. При кожній зустрічі вони натякають, що дрібничками не займаються, бо спецслужба — хлопці сурйозні! Але фактично серед їхнього творчого законодавчого здобутку — лише стаття 359 Кримінального кодексу України. В кодексі вона виглядає так:
Стаття 359 КК України. «Незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації»
1. Незаконне придбання або збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а також незаконне їх використання -
караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -
караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, - караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
Перевірка на корупцію
Свого часу американці вивели просту формулу корупції. Вона математично дозволяла вираховувати корумпованість того чи іншого законодавчого акту, держструктури тощо. Формула проста:
Кількість посадовців множимо на повноваження і ділимо на відповідальність.
Якщо відповідальності “нуль” — законодавчий акт або структура становлять пряму небезпеку для існування держави. А тепер розглянемо статтю 359 Кримінального кодексу України з позиції корупційної формули:
1. Кримінальне провадження за статтею 359 — розпочинає СБУ;
2. Визначає, що є “спеціальні технічні засоби” — теж СБУ;
3. Експертизу проводить — знову СБУ;
4. На підставі “методик” СБУ, які є засекреченими...
Тобто будь-яке (!) обладнання, його елемент, або сукупність технічних засобів може бути назване СТЗ, і співробітники СБУ не повинні навіть пояснювати, чому так вважають. А ще — вони не несуть жодної відповідальності.
Пробачте, але висновок такий: це абсолютно корупційний законодавчий акт!
І історія у нього характерна. Його почали протягувати через законодавство України ще дванадцять років тому — 28.01.2004 року, коли прем’єр-міністром був Віктор Янукович. Тоді з’явилася Постанова Кабміну №86. А саму Статтю 359 в теперішній редакції Служба Безпеки України проштовхувала через Верховну Раду в червні 2010 року — це в перші місяці президентства Януковича, нагадую — одразу після підписання угоди про розміщення Чорноморського флоту РФ в Криму.
Саме в цей час, якщо цікаво, росіяни розпочали підготовку до анексії Криму! Проте видача дозволів на торгівлю диктофонами та телекамерами “чекістів” цікавила значно більше, ніж захист інтересів держави та боротьба з тероризмом.
На проштовхування ст. 359 в Кримінальний кодекс України вони цілеспрямовано витратили ДВАНАДЦЯТЬ РОКІВ!
Замість епілогу
“Наше кредо – встречать не по одежке, а по уму. Крымские события научили нас осторожности и показали, что корочка сотрудника СБУ — это не панацея и не документ, который гарантирует преданность Украине”. (Роман БУРКО, “Інформнапалм”)
Це фрагмент інтерв’ю журналіста волонтерської організації “Інформнапалм”. Організації, яка для захисту України зробила більше, ніж СБУ з МВС разом взяті.
Страшні слова, між іншим. Слова людини, яка бачила, як співробітники СБУ наввипередки, двома управліннями (Кримським Республіканським та Севастопольським) відкрито перебігли на бік окупантів. Це вже потім майже повним складом зрадили кримські управління МВС.
А коли на бік ворога почнуть переходити офіцери ВМС України, стане зрозумілим масштаб і рівень російської агентури. І вона не просто не виявлялася, а навіть покривалася співробітниками Служби Безпеки України.
По-крупному вони зрадять ще двічі — Донецьким та Луганським управліннями. Потім саме співробітник СБУ проведе терористів у Донецький аеропорт, і з цієї миті війна пошириться на весь Донбас.
Уявіть долю, наприклад, американської “FBI”, британської “Мі-5” або будь-якої іншої контррозвідувальної служби іншої країни, якби там на бік ворога перейшов хоча б один відділ? У мене уяви не вистачає.
Але уряд та парламент будь-якої країни де таке сталося, автоматично переглянули б всі без винятку законодавчі та підзаконні акти. І першими на черзі опинилися б ті, що пролобіювала структура, яка допустила такі провали у своїй роботі.
Тому мені дуже цікаво, як взагалі можна судити людей за законами, які створила структура, підрозділи якої зраджували українському народові цілими управліннями?..