Саме тому доволі дивними є заяви міністрів закордонних справ Франції та Німеччини Жан-Марка Еро та Франк-Вальтера Штайнмайера щодо особливого статусу Донбасу, амністії проросійських бойовиків та виборів на окупованих територіях України. Такими своїми заявами двоє авторитетних європейських дипломатів повертають Європу до 1938 року, коли на забаганку Гітлера було розділено Чехословаччину. Що слідувало за цим, усім нам добре відомо.
Зрозуміло, що Європа шукає швидких та зручних для неї рішень. Проте, та сама Європа має зрозуміти, що сьогодні вже не може бути швидких рішень за рахунок національних інтересів нашої держави. Особливий статус для Донбасу – це прецедент, який аж ніяк не сприятиме територіальній цілісності та суверенітету України. Навряд чи Президент Петро Порошенко погодиться на такий план європейців, адже передусім він є Гарантом української цілісності.
В даному випадку, міжнародна спільнота має схилятися не до ситуативних рішень та тактичних пропозицій, що тільки збурюватимуть амбіції та апетити російського агресора. Захід повинен зрозуміти, що Україні потрібні не Мінські угоди і не «нормандський формат». Так само ми не бачимо жодної вигоди від підписаного більше 20 років тому Будапештського меморандуму. Україна разом з міжнародною спільнотою має розпочати роботу над стратегічним договором, який би насправді гарантував нашій державі суверенітет, територіальну цілісність та реальний захист і допомогу у випадку потенційної агресії.
Я розумію, що такий стратегічний договір – це плідна та важка праця. Але саме він має шанс стати механізмом гарантування національним державам їхнього невід’ємного права бути самостійними та цілісними у межах їхніх суверенних територій. Про це і потрібно думати як українським, так і західним дипломатам і політичним діячам вищого рангу. І саме про це не сказали ані Штайнмайер, ані Еро.