Національні дружини – загроза суспільству чи крок на шляху його реформування

Наприкінці січня цього року вулиці міста Києва сколихнула помітно зорганізована та неоднозначна подія, що привернула увагу всіх ключових українських ЗМІ – урочиста посвята (хода) близько 600 осіб в лави громадського формування «Національні дружини». Після подальшої постійної участі озброєних новобранців у багатьох масових заходах в столиці, вже 27 березня стало відомо про взяття «Національними дружинами» під охорону телеканалу ZIK з мотивів «захисту свободи слова». 

Фото: Макс Требухов

Загалом створення громадських об’єднань стало характерною тенденцію розвитку України вже після Майдану, адже українці як ніколи відчули власну спроможність впливати на ситуацію в державі. Щоправда від початку така тенденція виливалась в більш «несилові» організації, ціллю яких було заявити про власні позиції на кону очікуваних реформ, а методами – виключно інформаційна робота з допустимим варіантом правового тиску. Втім причин чому саме до «Національних дружин» виникла найбільша увага зі сторони медіа насправді об’єктивно можна виокремити кілька, і всі вони лежать в зовсім різних по змісту площинах. «Національні дружини» − абсолютно нове явище в українському суспільстві, виникнення якого, в першу чергу, в основному є спробою окремих груп суспільства самостійно впливати на процеси реформування держави. Прагнення є об’єктивно логічним та позитивним, адже подібна самоорганізація є прямим наслідком наявності невдоволень політикою держави в суспільстві, які активні громадяни хочуть замінити новими соціальними інститутами впливу. Проте варто розуміти, що попри логічність та зовнішню позитивну видимість таких ініціатив за ними може приховуватись ряд ризиків, не впоравшись з якими, можна опинитися в ситуації дублювання (розподілу) влади, яке не допомогло ще жодній країні у світі.

«Національні дружини» − проект, який розвивається відносно недовгий період часу. Створена у 2017 році ветеранами АТО та колишніми бійцями полку «Азов» організація розбудовує свою діяльність у двох вимірах – як формування з охорони правопорядку та як громадська організація. Широке інституційне поле діяльності підкріплюється і широким представництвом організації в регіонах, за інформацією на офіційному сайті «Національних дружин» вони представлені в 13 регіонах України, що, безумовно, може свідчити про прагнення керівництва перетворити формування у загальноукраїнський рух.

Важливим моментом, який також викликає певне занепокоєння, є ймовірність політичної необ’єктивності намірів «Національних дружин». Ризик присутності на вулицях столиці громадсько-політичного проекту окремої політичної сили породжує чималі загрози подальшого використання організації в політичних цілях. І оскільки «Національні дружини» помітно пов’язані з мілітарним формуванням у формі «Азову», це, зрозуміло, може загрожувати перетіканням зброї до інших громадських формувань та фактичним перетворенням структури громадського формування з охорони правопорядку в парамілітарну групу.

Особливості створення та діяльності «Національних дружин» підпадають під дію законів «Про громадські об’єднання» та «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону». Цікаво, що «Національні дружини» в місті Київ мають статус громадської організації, підпадаючи тим самим під перший закон, в той час як в інших регіонах країни діють в статусі громадських формувань з охорони громадського порядку, який регулюється другим законом.

Запитання виникають і до підходів «Національних дружин» до патрулювання вулиць, які потребують відповідного чіткого узгодження та співпраці з поліцією. Втім неодноразові випадки самостійних дій активістів з наведення громадського порядку свідчать про порушення вимог закону та потребу реагування з боку держави. Керівниками організації також неодноразово підтверджувалося, що в лавах дружин знаходяться неповнолітні особи, що заборонено Законом «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону».

В таких умовах актуальною та необхідною стає потреба реагування на такі виклики (поки ще не загрози), і ця реакція не може обмежуватися тільки однією політичною площиною. Безумовно, Майдан та збройна агресія Росії проти України внесли значні корективи в життя суспільства та активізували громадську активність у різних сферах, в тому числі в питанні охорони громадського порядку. Сповідування громадською організацією ідеологій націоналізму (за їх трактуванням «модерного націоналізму») в поєднанні з агресивною поведінкою, помітна неврегульованість розподілу повноважень з поліцією та інші можливі порушення профільного законодавства вимагають від держави особливого контролю щодо інформаційної політики організації та її подальших заходів. Будь-які спроби пропаганди нетерпимості у різних її проявах повинні зупинятися.

Варто окремо закцентувати, що самі по собі такі структури не є чимось завідомо небезпечним та деструктивним, однак наявність багатьох вказаних ризиків політичного та правового характеру можуть спровокувати використання таких організацій в політичних цілях, а в окремих випадках − і в цілях отримання силового контролю.

Василь Яніцький Василь Яніцький , Народний депутат
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter