Раніше виробники-аграрії добивались відтермінування цього рішення, але переконати остаточно про те, що воно матиме негативний довгостроковий ефект на весь сектор, не вдалося. Рішення з першого березня вступило в дію.
Як стверджують учасники акції, рішення про відміну відшкодування ПДВ при експорті сої та ріпаку прийнято на користь великих переробних заводів. А ці заводи належать, звичайно ж, нашим олігархам та міжнародним транснаціональним корпораціям. Інтереси малого і середнього сільгоспвиробника в цьому випадку просто не бралися до уваги, вони однозначно понесуть суттєві втрати. Експерти оцінюють втрати виробників олійних і технічних культур у розмірі від 5 до 10 млрд грн. Крім того, може виникнути ситуація із штрафними санкціями (угоди із споживачами підписувались при інших законодавчих і, відповідно, фінансових умовах).
Влада вперто ігнорує скасування «олійних правок». Скільки ще будуть випробовувати терпіння аграріїв?
Все це є свідченням відсутності чіткої та послідовної прозорої політики щодо розвитку сільськогосподарського сектору в державі та захисту вітчизняного товаровиробника, зокрема із числа малого та середнього бізнесу. Такі рішення, якщо і мали би вводитися, то з відтермінуванням не менше трьох років. Тоді можлива планомірна перебудова планів сільгоспвиробників, продумана оптимізація можливих втрат та пошук нових ринків збуту.
Крім цього, такі дії держава ( в цьому випадку в особі Верховної Ради і КМУ) мали би корелювати із зобов’язаннями, взятими Україною при вступі до СОТ, а також при Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом. Бо в іншому випадку ми матимемо неприглядний вигляд у світі як ненадійні партнери.
Питання, як на мене, має розглядатись комплексно. Починаючи від того, чи вигідно нам вирощувати сою, ріпак та інші подібні культури і закінчуючи готовністю наших виробників працювати за новітніми технологіями, які дозволяють не виснажувати наші землі в угоду тимчасовій міжнародній споживацькій кон’юнктурі. Задача ж парламентарів розібратись у цій ситуації і запропонувати механізм врахування інтересів всіх сторін — виробників, споживачів, громад, держави.
Допоки цього не буде, ми весь час пожинатимемо корупційні плоди бездержавного відношення до майбутнього країни.
...На днях був оприлюднений черговий рейтинг Міжнародного індексу щастя, який за ініціативою New Economics Foundation визначається з 2006 року. Україна там опинилася на 138-му місці зі 156 країн.
Задаюсь питанням — чи не тому, що українське щастя наразі перебуває у полоні монополій олігархату і корумпованого чиновництва парламентсько-виконавчого пулу гілок влад?