ГлавнаяБлогиБлог Марії Матіос

То що все-таки робити з оперною дивою?

Одне із електронних видань у неділю телефоном брало у мене коментар до ситуації навколо солістки Національної опери, щодо якої на той час, до свого сорому, я навіть не чула (я не є завсідником соціальних мереж, ані активним глядачем блакитного екрана).

Наша розмова з журналісткою була тривала, просвітницька така, я би сказала. Але суть коментаря зводилась до того, що будь-яке висловлювання у соціальній мережі, навіть гостро суспільно осудливе, у демократичній країні не може бути підставою для звільнення людини з роботи. А про перспективу звільнення для тепер уже нарешті «уславленої» співробітниці майже шеренгово рапортує керівництво Національної опери.

Фото: facebook.com

Цілком можливо, з переляку, що не такий далекий той час, коли справами в Національній опері, у тому числі кадровими, фінансовими і т.д. можуть більш глибоко зацікавитися відповідні фахівці. Адже ще не ущухли пристрасті навколо потворного звільнення Дениса Матвієнка, за якого (точно знаю) заступалася Людмила Янукович, але, як бачимо, безуспішно. Можна навести ще кілька прикладів теперішнього зависання кадрової «сокири» над деякими артистами цього театру. Але зараз розмова не про це. У коментарі я особливо наголошувала, що відносини роботодавця і найманого працівника базуються виключно на трудовому законодавстві, де Кодекс Законів про працю є регулятором таких стосунків. І жодні сторонні чинники не можуть бути вищими від Закону. Тим більше, висловлювання у соціальній мережі. Це перше.

А друга суть коментаря зводилася до того, що для людей мистецької праці є більше покарання, ніж звільнення з роботи на догоду кон’юнктурі чи навіть вмотивованим суспільним настроям. Моральний осуд, бойкот, ігнорування, і т.і. – це на творчу людину впливає болячіше, ніж запис у трудовій книжці. У митця не завжди питають трудову книжку. Зате митець має ім’я. Або не має його. Зводить чи руйнує. Це вже як підказує йому його совість і талант.

Не маючи жодного аргументу для «сентименту» до співачки Національної опери, тим не менше, вважаю, що розправа (а звільнення з роботи поза правовим полем є ні що інше, як розправа) не має права вкорінюватися нормою у нашому суспільстві, якими б розлюченими не робили нас чиїсь висловлювання, тим більше, у соціальних мережах. Кожна людина має право на свою думку, навіть, якщо ця думка є огидною і не прийнятною для нас. Ще раз кажу, є маса способів, у тому числі – моральний вирок. Що, до речі, уже засвідчила реакція суспільства.

Але я на власному досвіді, 2010 року, відчула, що таке звільнення з роботи з політичних мотивів, бо, бачите, на Чернечій горі у присутності Президента я посміла читала не ті цитати з Шевченка, які були до смаку тодішній гуманітарній президентській челяді. До речі, про політичну складову мого звільнення не соромився тоді казати у багаточисельних судових засіданнях представник відповідача. Більше того, я вже намагаюся писати закони для інших, але судове рішення (навіть часткове) щодо мене не виконано дотепер.

А третє, про що ішлося в коментарі, це про гостро українофобські дії нинішнього уряду і окремих його міністрів, які й потребують справжнього нашого суспільного «лінчування», бо за надмірним «лінчуванням» людей, думка і позиція яких ні на що не впливає, окрім наших емоцій, можна збитися з пантелику і піти словесними манівцями. І не «докопатися», чому, наприклад, зібрані під одну обкладинку щоденні накази міністра Д.Табачника стали передплатним «єдиним офіційним виданням міністерства освіти і науки»? Чому накази по міністерству (на 64 сторінках) «Про організацію навчально-виховного процесу у 5 класах загальноосвітніх навчальних закладів» і коментарі до них (!) листом міністерства від 14.08.13, №1/9-548 зобов’язано передплатити усіх керівників вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства? Це ж який удатний міністр, що уміє державним коштом продавати власні ж накази, як учити п’ятикласників, самим ректорам вузів!

 Але нічого цього у своєму коментарі я сьогодні не прочитала. Винна неділя? Чи це один із способів маніпуляції громадською думкою?

Марія Матіос Марія Матіос , Народний депутат України, письменниця
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter