Подумайте про особу, яку ви безмежно любите, — маму, тата, партнера чи партнерку, собаку чи будь-яку важливу людину (чи тварину) у вашому житті. А тепер уявіть, що вони прив’язані до стільця і під загрозою пістолета безжального терориста.
Уявіть, як цей терорист погрожує вам: «Якщо ти тут і зараз не повіриш у те, що я — Ісус Христос, я натисну на гачок і вб’ю їх!». Що ви зробите?
Насправді, вам не залишається нічого іншого, як збрехати — ви можете лише спробувати переконати терориста, що справді вважаєте його Христом, сподіваючись, що це змусить його відпустити вашу найдорожчу особу. Але навіть якщо ви зможете ввести терориста в оману, то не зможете щиро повірити в це.
Цей умовний експеримент демонструє базову контроверсійну властивість наших переконань. У створеній мною гіпотетичній ситуації, коли на кону стоїть все, ви не можете змусити себе щиро повірити у щось. Тож чому ви впевнені в тому, що самі «обираєте», у що вірити?
Я вирішив копнути дещо глибше і запитав 1000 людей: «Як ви вважаєте, чи обираєте ви самі, у що вірити?». Неймовірні 85,7 % опитуваних підтвердили, що саме так і вважають.
На наступній сторінці опитування було питання про терориста, який загрожував близькій особі та вимагав визнання, що він є Ісусом Христом. 98 % опитаних зізналися, що не змогли б повірити в це, навіть якби це врятувало їхніх найдорожчих, — щонайбільше, вони могли б тільки збрехати у відповідь.
Основоположні переконання про себе, інших чи світ навколо — ви не «обирали» жодного з них.
Уперше почувши таку думку, люди здебільшого її цураються, адже вона позбавляє їх відчуття сили, «вільної волі», контролю та незалежності. Якщо не я обираю власні переконання, то як мені, в біса, їх змінити? Виходить, що я назавжди прив’язаний до своїх поточних уявлень про світ, інших людей і себе самого? На щастя, це не так.
Ваше життя є найкращим доказом того, що переконання з часом змінюються та еволюціонують. Підозрюю, що в святого Миколая ви вже не вірите?
Суспільство також дедалі швидше змінює погляди. От, скажімо, у XVIII столітті люди вважали тютюн корисною речовиною, і лікарі вдмухували тютюновий дим у задницю потопельника в надії оживити його. У XIX столітті кліторальний оргазм вважали ознакою безумства, тож кожну жінку, яка його переживала, лікували. І ще зовсім недавно — у 1970-х роках — люди вважали, що інопланетяни надсилають нам закодовані повідомлення, згинаючи до землі зернові культури на полях середньої Америки. А середньовічні лікарі свої ліки діставали буквально з дупи: фекалії вважались цілющим засобом для всіх хвороб — від головного болю до епілепсії.
Як добре, що погляди змінюються.
* * *
Наш мозок поглинає величезну кількість енергії, тому для виживання він розробив стратегії її збереження. Одним із головних завдань мозку є передбачення — шляхом виявлення шаблонів і висунення припущень на їхній основі. Тож він повинен робити це максимально ефективно і швидко. Переконання допомагають мозку швидко передбачувати.
Уперті переконання — корисний інструмент для людського виживання, адже погляди керують поведінкою. Ваші предки, які вперто дотримувались думки, що леви небезпечні, полум’я пекуче, а глибоку воду варто оминати, вижили достатньо довго, щоб народити таких самих упертюхів.
300 000 американців і досі переконані, що Земля пласка; в недавньому опитуванні Ipsos 21 % дорослих американців зізналися, що вірять у Санта-Клауса; хвилююче багато людей вважає короля Чарльза вампіром; кожен третій американець вірить, що Біґфут* існує; а кожен четвертий шотландець гадає, що в озері поблизу Інвернесса ховається гігантське чудовисько.
Щоб переконати всіх цих людей у протилежному, недостатньо просто сказати їм, що вони помиляються, — про це ми вже дізналися в третьому законі. Фотографія круглої планети Земля не змінить вірувань пласкоземця, і хай би що там щебетали тренери мотивації, та людині, чию впевненість у собі ще в семирічному віці зламали лихі забіяки з дитячого майданчика (дуже сильне свідчення), не вистачить лише повірити в себе чи промовити афірмації перед дзеркалом, щоб виправити самооцінку.
Побачити — означає повірити
Не вистачить показати пласкоземцям фотографію сферичної Землі, зроблену NASA, — аби повірити власним очам, вони мали б довіряти не тільки фотографії, а й її джерелу, тобто NASA. Пласкоземці не вірять нікому: вони переконані, що NASA — шахраї, астронавти — актори, а наукова спільнота — співучасники обману.
Деякі з найважливіших переконань формуються в нас не на підставі доказів, а лише тому, що їх дотримуються любі нам, довірені люди. Зважаючи на те, як мало ми знаємо, наша впевненість у власних переконаннях абсурдна, але водночас і вкрай необхідна.
Лауреат Нобелівської премії 2002 року Деніел Канеман
Впливові фігури — переконлива підстава для зміни поглядів, але ніщо не зрівняється з особистим досвідом. Як то кажуть, не повіриш, поки не відчуєш на власній шкурі. Пласкоземці не довіряють науці, астрономії — відверто кажучи, жодним фахівцям, тож єдине, що спадає на думку, — вислати їх у космос, хай самі глянуть і переконаються в хибності своїх упертих поглядів.
Потреба особисто переконатися в чомусь пояснює, чому так багато змовницьких теорій витримало випробування часом — чому люди заперечують реальність зміни клімату, вірять у пласку землю чи сумніваються в ефективності щеплень — адже все це неможливо побачити на власні очі.
Так само людина, яка не впевнена у власних мовних здібностях, навряд чи раптом здобуде впевненість тільки тому, що мама вважає її красномовцем — для цього їй необхідно набратися особистого досвіду виступів перед публікою й отримати позитивні відгуки від неупереджених осіб, яким вона довіряє.
Ми вважаємо себе та наші п’ять органів чуттів надійними джерелами інформації, тож вчені розуміють важливість представлення наукових висновків у доступний спосіб. Саме тому докази наявності та швидкості зміни клімату сьогодні показуються у вигляді «локальних прикладів», зокрема, показуючи, як саме зміна клімату впливає на наше безпосереднє оточення — тоді ми можемо піти й наочно переконатися в цьому.
Упевненість у поточних поглядах
Професорка Шарот стверджує, що є чотири фактори, які визначають, чи зможе новий досвід змінити вже сформоване переконання:
- Раніше набутий досвід.
- Упевненість у раніше набутому досвіді.
- Новий досвід.
- Упевненість у новому досвіді.
Крім того, згідно з широко відомим поняттям «підтверджувального упередження», люди схильні шукати, любити та запам’ятовувати інформацію, яка підтверджує їхні існуючі переконання чи цінності. Що сильніше новий досвід відрізняється від вже набутого, то менш охоче люди змінюють свої погляди.
Ми готові до змін, якщо вони несуть позитивні новини!
Усе вищесказане доводить, що від закоренілих хибних поглядів вкрай важко відмовитися. Проте є один важливий виняток: якщо нова інформація є саме тим, що ви хотіли почути, змінити свою думку набагато легше. Наприклад, у дослідженні 2011 року людям сказали, що в очах інших вони набагато привабливіші, ніж їм здається, — і ті з радістю почали думати про себе краще. А у 2016 році учасники дослідження дізналися, що їхні гени забезпечують їм набагато кращий імунітет, ніж вони вважали, — і знову ж таки, всі охоче відкинули свої старі погляди.
Як щодо політики? У серпні 2016 року 900 американців були запрошені передбачити результати президентських виборів, розташувавши маленьку стрілку на шкалі від Клінтон до Трампа. Якщо ви вважаєте, що у Клінтон високі шанси на перемогу, розміщуєте стрілку ближче до її прізвища. Якщо ж, на вашу думку, перспективи в обох кандидатів рівні, стрілка буде посередині, і так далі. Спочатку питання було таке: «Кого б ви хотіли бачити на посту президента?». І тут голоси розділилися порівну.
Коли ж людей запитали, хто, на їхню думку, виграє вибори, прихильники обох сторін розмістили стрілку ближче до Клінтон, зазначаючи, що перемогу вони прогнозували саме їй. Потім оголосили результати нового опитування, згідно з якими перемогу мав здобути Трамп. Після цього респондентів знову запитали те саме: хто, на їхню думку, виграє вибори? Чи змінилися відповіді під впливом нового опитування?
Авжеж, змінилися. Однак здебільшого інакше відповіли прихильники Трампа, адже саме таку інформацію вони прагнули почути. Опитування, що прогнозувало перемогу Трампа, стало для них «музикою для вух» — тож їхні відповіді швидко змінилися.
Відповіді прихильників Клінтон здебільшого залишилися незмінними, а багато з них навіть ігнорували нове опитування.
Не атакуйте переконань, а краще надихайте на нові
Не намагайтеся насильно змінювати чи заперечувати чийсь погляд; натомість зосередьтеся на представленні нових ідей і обов’язково наголошуйте на їхньому неймовірно позитивному впливі.
Одним із прикладів є реакція батьків на хибну паралель, проведену між щепленням від кору, паротиту та краснухи (КПК) і аутизмом у статті, опублікованій у 1998 році, яку сьогодні успішно спростували. Після публікації цієї статті багато батьків відмовилися вакцинувати дітей, вперто не піддаючись на жодні переконання. Врешті-решт, групі фахівців вдалося вмовити батьків не шляхом заперечення їхніх переконань, а надаючи нову інформацію про вкрай корисні переваги щеплення — правдиві факти про те, як вакцина допомагає дітям уникнути смертельних хвороб. Це спрацювало, і батьки погодилися вакцинувати своїх дітей.
Докладний самоаналіз може ослабити будь-чию віру
Прохання детально описати суть і логіку чиїхось упертих переконань — перевірений спосіб засіяти зерно сумніву. Цей підхід можна також застосувати до внутрішніх обмежень. Наприклад, якщо хтось бореться з низькою самооцінкою і вважає себе нічого не вартим, попросіть їх щонайдетальніше пояснити, звідки виникають ці відчуття, а потім обговоріть їхні відповіді. Таким чином ви допоможете їм позбутися подібних думок.
Простір для зростання — там, де новий досвід
Робіть те, що вселяє у вас страх, не зупиняйтеся. Це найшвидший і найнадійніший спосіб подолати страх, відомий людству.
Дейл Карнеґі
Для мене ця думка стала, либонь, найважливішою основоположною істиною про зміну переконань та зміцнення віри в себе — чиєїсь або власної. Внутрішні уявлення змінюються, коли ми здобуваємо якісно новий переконливий досвід.
Уявімо, що у вас або вашого друга невисока думка про власні вміння. Найкращий спосіб змінити це не в тому, щоб читати книги із саморозвитку, натхненні цитати чи переглядати мотиваційні фільми. Натомість найефективніше — вийти зі своєї зони комфорту та зіткнутися з новим особистим досвідом, де ваші обмеження будуть перевірені на практиці.
Саме так змінюються навіть найзатятіші переконання. Я пройшов шлях від глибоко віруючої людини до агностика всього за рік, від низької самооцінки до перетворення із хлопчика на впевненого чоловіка, а також від тремтячих колін до впевненого голосу на будь-якій сцені.
Закон: не ви обираєте, у що вам вірити
Переконання — вперта річ, але й на них знайдеться спосіб вплинути. Щоб змінити погляди, слід здобути новий, переконливий досвід, якому можна довіряти. Люди схильні вірити в правдивість нових ідей, якщо вони узгоджуються зі вже сформованими переконаннями. Легше повірити в доказ, який обіцяє позитивні наслідки. Намагаючись піддати сумніву або розкласти по поличках обмеження в нашій голові, ми ослаблюємо їхню владу над нами. Щоб переконати когось, не сперечайтеся з ними — краще надайте новий позитивний доказ, який їх надихне і допоможе подолати негативні наслідки старих переконань. Непропрацьовані внутрішні обмеження — це найвищі стіни, що відділяють нас, якими ми є, від нас, якими можемо стати.