Вентиль закривається
З 15 лютого у Європі починає діяти стеля цін на російський газ. Нагадаємо, граничні ціни на російський газ міністри енергетики країн ЄС встановили у грудні 2022 року. Стеля встановлена на рівні €180 за мегават-годину (близько $2 тис. за 1 тис. куб. м).
Власне, швидкими темпами втрачати ринок природного газу РФ почала ще торік. Спершу – підрив «Північних потоків» як потужний сигнал Європі (але не тільки): «Прощайтеся скоріше з російським газом!» Потім – надзвичайно тепла зима в регіоні, що дозволила європейцям без зайвого поспіху переорієнтуватися на альтернативних постачальників. Насамперед, звісно, йдеться про скраплений газ із США та звичайний – із Туреччини (яка швидко перетворюється на регіональний газовий хаб).
Втім, європейці, навчені гірким досвідом газової залежності від Росії, тепер старанно диверсифікують постачання, зокрема, на далеку перспективу. Наприклад, італійська компанія Eni готується підписати контракт із лівійською газовою компанією на суму $8 млрд для інвестицій у два родовища природного газу в Лівії. Так італійці розраховують замістити у майбутньому російський газ.
Ну а в Росії визнали, що обсяг експорту природного газу до країн далекого зарубіжжя в IV кварталі 2022 року впав на 64%. За даними Центробанку РФ, падіння експорту прискорилося порівняно з III кварталом 2022-го: тоді воно становило 61%.
Ще в 2020 році частка російського газу (трубопровідного + ЗПГ) в Європі становила 50% від усього обсягу, що прийшов. Наприкінці 2022 року частка російського газу скоротилася до 11%. А тепер ще й запроваджується стеля цін на нього. Фактично ринок Європи для російського газу майже втрачено.
2022 року ЄС скоротив попит на газ приблизно на 500 ТВт-год, або на 12% від середнього показника 2019-2021 років. Попит на газ для виробництва електроенергії впав на 2%, а попит у промисловості та домашніх господарствах разом скоротився на 15%.
Із цього приводу досить жорстко висловилося агентство економічної інформації Bloomberg. Росія витратила майже 50 років створення свого енергетичного ринку в Європі. Кремль знищив його менш як за 50 тижнів. Знайти заміну практично неможливо.
У той час як Росія знайшла альтернативні ринки для своєї сирої нафти, в основному в Індії, перехід на нові ринки продажу нафтопродуктів та природного газу займе роки і коштуватиме величезні гроші. Це якщо взагалі можна створити ринки, коли світ відвернеться від викопного палива. Європейський ринок, який поглинав майже 2,5 млн барелів нафти на день, ще 1 млн барелів нафтопродуктів та 155 млрд куб. м природного газу на рік, практично для Росії зник.
До 2017 року $100 млрд було інвестовано Росією у розробку запасів газу на півострові Ямал, більшість яких пов'язана з Європою трубопроводами. Очікується, що 2025 року ця цифра подвоїться. Але вже зараз більшість цих інвестицій не дає віддачі. Газопровід "Сила Сибіру" тепер доставляє паливо до Китаю. Але цей газ надходить із нових родовищ, розташованих більш ніж за 1300 миль на схід і за 600 миль на південь від родовищ Ямала, які раніше постачали Європу, але зараз не затребувані. "Газпром" оцінив офіційну вартість "Сили Сибіру" та її родовищ попутного газу в $55 млрд. Незалежна оцінка показала цифру майже вдвічі більше - і ці інвестиції, стверджують експерти, ніколи не повернуться.
Хоча Росія, можливо, зможе врятувати енергетичні відносини з Європою після закінчення війни, малоймовірно, що країни ЄС будь-коли дозволять собі бути в такій самій залежності від російського газу, як це було торік.
Але поки що без питань купувати російський газ готовий лише Китай. Уряд РФ схвалив і попередньо опрацював з КНР проект угоди щодо постачання газу далекосхідним маршрутом. Сторони заохочуватимуть розрахунки у національних валютах під час постачання, йдеться у розпорядженні. Тобто РФ матиме більше китайських юанів… і все. Тому що Китай і газ і нафту в Росії зараз купує за безцінь.
Росія: з нафтою, газом, але без грошей
Ніколи в новітній історії Росії не було таких масштабних витрат на початку року. Мінфін каже, що це пов'язано з «з оперативним укладанням контрактів і авансуванням фінансування за окремими витратами, що контрактуються» – зрозуміло, що йдеться про військові витрати, які стають все більш непідйомними для бюджету РФ.
Причин відразу кілька – через санкції обвалилися нафтогазові доходи, значну частину зарубіжних активів – заарештовано, а витрати на війну виявилися на порядки більшими за те, що міг собі уявити Кремль. Витрати Мінфіну РФ в 2023 році закладені у розмірі 29 трлн рублів, але, судячи з того, як починається рік, буде більше на 1-2 трлн. Дефіцит бюджету-2023 навряд чи буде меншим за 5 трлн. Якщо збільшать витрати, то можливо і 6-7 трлн рублів.
Ну а ця картинка просто прекрасна: вона показує, як саме відбувається позбавлення Росії її «вуглеводневих» доходів.
Зараз, у лютому, Росія вимушена утричі збільшить продажі валюти для покриття дефіциту бюджету. Як пише голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев, «перші серйозні ластівки» загострення ситуації з бюджетом держави-агресора почали відчуватися ще у грудні 2022 року, коли вони були змушені продати 28,5 млрд євро, 2,7 млрд фунтів стерлінгів та 121,9 млрд японських ієн з Фонду національного добробуту за 2,4 трильйони рублів, які пішли на фінансування дефіциту федерального бюджету.
Після того, як останнього місяця зими у Росії більше не лишилося фунтів і ієн, а операції з доларом і євро виявились неможливими через «корисні» санкції – у січні у хід пішли китайські женьміньбі (юані) – єдина валюта, що виявилась доступною для «бюджетного маневру». Для закриття січневого дефіциту з 13 січня по 7 лютого Центробанк РФ запустив кожного робочого дня продаж китайської валюти на 3,2 млрд рублів, загалом сподіваючись виручити 54,5 млрд рублів (приблизно $800 млн).
Однак далі, як і у ході так званої «спецоперации» – «что-то пошло не так»… Міністерство фінансів держави-агресора планову дірку закрило, але виявилось, що утворилася непланова додаткова. У січні Росія отримала на 52,1 млрд рублів (орієнтовно $741 млн) менше доходів від продажу нафти і газу. Для закриття цієї дірки і фінансування видатків бюджету у лютому, за розрахунками аналітиків, опитаних агентством Reuters, мало б знадобитись продажів китайської валюти на 79,8 млрд рублів.
Однак насправді глибина проблеми виявилась значно більшою – адже з 5 лютого Росія втрачає доходи не тільки від нафти і газу, але й від нафтопродуктів. Тому у рамках «бюджетного маневру» Мінфін РФ оголосив, що з 7 лютого по 6 березня кожного робочого дня він продаватиме «валюту» (єдину доступну, китайську) на суму 8,9 млрд рублів (еквівалент $126,6 млн), загалом на 160,2 млрд рублів (або $2,28 млрд).
Але найсумніше для Москви тут навіть не швидке скорочення золотовалютних резервів. А те, що після війни РФ (якщо, звичайно, вціліє як єдина держава), вже не зможе відновити свої нафтогазові доходи. А саме «Газпром» назавжди втрачає колишню велич – на користь американців.
Російські пропагандисти люблять говорити, що запроваджуючи «газові» санкції, США просто розчищають для себе світовий ринок скрапленого природного газу. Треба сказати, що частка істини в цьому є і чимала. Американці справді планують упродовж найближчих п'яти років стати світовим лідером з експорту скрапленого газу (зараз вони другі, на першому місці – Катар). Саме тому 2022 став рекордним за кількістю замовлень на кораблі-газовози.
Та й загалом промисловість скрапленого газу розвивається випереджаючими темпами. 20 січня у Німеччині відкрито вже третій (введений в експлуатацію після 21 грудня 2022 року, коли було запущено перший в історії країни) плавучий термінал для прийняття СПГ потужністю 7,5 млрд кубометрів на рік. Усього, за прогнозами, світовий попит на СПГ у 2023 році сягне 401 млн тонн, що на 2% більше, ніж в 2022 році, а світове постачання СПГ зросте на 3% – до рівня 415 млн тонн.
Американці швидко захоплюють ринок: вони планують збільшити обсяги експорту до 169 млн тонн СПГ до 2027 року. Робота у цьому напрямі тривала і торік: зокрема, 89% укладених угод – це замовлення американського СПГ. У цьому році очікується прийняття остаточного інвестиційного рішення по п’яти проектам з виробництва СПГ загальним обсягом 54,5 млн. тонн, три з яких знаходяться у США:
- Plaquemines LNG, проект Venture Global (фаза 2),
- Port Arthur LNG, проект Sempra (фаза 1)
- Rio Grande LNG, проект от NextDecade (фаза 1).
В черзі на затвердження у якості потенційних проектів у 2023 році:
- Lake Charles LNG компанії Energy Transfer,
- Calcasieu Pass 2 LNG компанії Venture Global,
- Fast LNG компанії New Fortress Energy,
- Papua LNG компанії Total Energie.
Це реалії сучасного світу: Сполучені Штати справді як ніхто інший на планеті вміють отримувати вигоду з великих конфліктів. США у ХХ столітті стали світовою наддержавою завдяки двом світовим війнам. І тепер, за підсумками війни між Росією та Україною, вони ще більше зміцнять своє лідерство. Але нашій країні якраз це й вигідно. Як і усьому вільному світу.
Взагалі ж у нашому регіоні «несподівано» виявилися великі запаси природного газу – щойно постало питання про позбавлення залежності від російського газу. Спочатку кілька великих родовищ знайшов у Середземному морі Ізраїль, а потім і турки в Чорному морі знайшли біля своїх берегів кілька великих родовищ газу.
Глава Міненерго Туреччини нещодавно вже заявив, що запаси чорноморського газу можуть покрити потреби Туреччини щонайменше на найближчі 30 років.
Отже, Європа без газу не залишиться. А Китай дуже непогано оздоровить свою економіку, скуповуючи за безцінь російські вуглеводні. А росіянам залишається одне: переконувати самих себе, що санкції йдуть на користь їх економіці. Як жабі – окріп, у якому її повільно варять.
Автор: Денис Стаджі