Ще до початку повномасштабного вторгнення МВС повідомляло, що близько 70% таких повідомлень надходили з ТОТ, Росії або Білорусі. А характер повідомлень і спосіб їх розповсюдження свідчить про цілеспрямовану роботу спецслужб РФ. Мета ворога – це створення в Україні ситуації загального страху і невпевненості, яка викликає недовіру до органів влади, може породити паніку, а тим самим зіграти на користь окупанту.
Це фактично є терором українців, до якого окупанти залучають й українських дітей – вербують їх і змушують направляти повідомлення про такі неправдиві мінування!
Ці навмисні дії, які спрямовані на дезорганізацію підприємств, державних установ та організацій, у комплексі з іншими деструктивними заходами, спрямованими проти України, й створюють загрозу національній безпеці!
Головні цифри: скільки псевдомінувань зафіксували в Україні?
За офіційними даними лише у період із 1 вересня до 20 жовтня 2023 року до Національної поліції України надійшло 1 288 повідомлень про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності. З них 708 — про загрозу мінування навчальних закладів.
Із цієї кількості: 937 повідомлень надійшло електронною поштою, 343 — телефоном, 8 – іншими способами: поштою, через соціальні мережі тощо.
Окрім цього, станом на вересень з початку 2023 року СБУ, а саме Департамент захисту національної державності, отримав і перевірив біля 2-х тисяч анонімних погроз щодо підриву місць масового скупчення людей, зокрема шкіл та лікарень.
Також згідно з даними Єдиного реєстру досудових розслідувань, Національна поліція України з 1 вересня до 20 жовтня 2023 року за фактами завідомо неправдивих повідомлень про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності зареєстрували 273 кримінальні провадження. Найбільше повідомлень надходило в Одеській, Чернівецькій, Житомирській, Рівненській областях, місті Києві.
За цей період 10 осіб отримали повідомлення про підозру, а до суду направили 11 кримінальних проваджень.
Відповідальність за псевдомінування: українське законодавство
Відповідно до статті 259 Кримінального кодексу України, завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, – карається позбавленням волі на строк від двох до шести років.
Водночас якщо об’єктами псевдомінування стали критично важливі об’єкти інфраструктури, будівлі чи споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади, заклади охорони здоров’я, освіти або якщо псевдомінування спричинило тяжкі наслідки чи вчинене повторно, – це карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.
Об'єктивна сторона злочину має єдину обов'язкову ознаку – це суспільно небезпечна дія, яка полягає у завідомо неправдивому повідомленні про терористичний акт. Воно може бути виконаним у будь-який спосіб і доведеним до чи широкого кола осіб, чи навіть хоча б до однієї людини.
Водночас чи може це вважатися тероризмом? Ні, оскільки об’єктивна сторона тероризму полягає в таких діях як, наприклад, застосування зброї, вчинення вибуху або підпалу, інших дій, що створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини, заподіяння значної майнової шкоди або ж настання інших тяжких наслідків.
Але як тоді це кваліфікувати?
Росія, чинячи агресію проти України, здійснює відкритий геноцид українського народу. Відповідно до норм міжнародного закону, однією з форм геноциду є «створення членам групи умов, які розраховані на повне чи часткове її знищення». І тут можна говорити не тільки про масові ракетні атаки по енергетичній інфраструктурі, але й про такі «гібридні» протиправні заходи як завідомо неправдиві мінування, які фактично можуть паралізувати роботу підприємств, лікарень, закладів освіти, інших установ…
З цим потрібно боротися всім разом. На сьогодні це виклик, який у більшості випадків ініційований ворогом, що системно використовує псевдомінування, залучаючи при цьому українських дітей, для досягнення своїх цілей із дестабілізації соціальної ситуації всередині України.
Окупанти роблять це через Telegram-канали, ігрові інтернет-платформи, а також всім відомі російські соцмережі. Там ворог пропонує неповнолітнім співпрацю й схиляє до злочинних дій. Іноді робить це методами шантажу та психологічних маніпуляцій, пропонує гроші.
Тому, аби цього уникнути, потрібно проводити з українськими дітьми у школах та університетах роз'яснювальні та просвітницькі заходи. Аби неповнолітні розуміли: у нас триває війна, а російська сторона використовує всі можливі інструменти й не потрібно вестися на їхні провокації!