Що зробили росіяни?
Нахабно та агресивно вторглися на нашу землю 24 лютого 2022 року, зібравши понад 100 тисяч армійців, озброєних до зубів. Ні в кого не має сумнівів, що до цього вони готувалися роками. Ретельно накопичували сили та планували швидкий бліц-криг. Чого вони досягли за рік? Втратили звання «другої армії світу» та об’єднали нашу країну, як ніхто інший до цього.
Що зробили українці?
Професійні військові готувалися до нападу, але не вірили у масовані повітряні атаки. Чоловіки з військовим досвідом мого оточення взяли зброю в руки та пішли захищати свої родини. Без попередньої підготовки та наявного озброєння ми могли б втратити Україну. Але цього не сталося. Я пригадую оборону Чернігова у лютому та березні, до якої був причетний. Мужність ЗСУ, грамотне командування, потужна волонтерська підтримка, безперервна робота наших оборонних підприємств, що дозволили нам дати відсіч, цей набір козацького ДНК врятував нас. Наші можливості озброєння та кількість військ не можна навіть порівнювати з росіянами – їхні потужності перевищують у 15-20 разів. Ми вистояли, тому що були усі об’єднані та усі боронили нашу Батьківщину. Чого ми досягли за рік? Ворога зупинено, триває боротьба, Україна консолідувала навколо себе увесь цивілізований світ. Пройдено надважку зиму в енергетичному плані та збережено роботу військово-промислового комплексу, який був і є основною мішенню ворога. Армійці не тільки боронять країну, а й демонструють дива: мужності, адаптивності та винахідливості. І ще кожного дня вчаться новим технологіям, новим видам зброї, змінюють професії та розвивають нові навички.
Що зробили інші країни?
Перші тижні та місяці після масштабного вторгнення демонстрували шок, розгубленість та безпорадність у цій ситуації. І ще чекали і спостерігали, що буде з Україною. Перша зустріч у форматі Рамштайн відбулася 22 квітня 2022 року за участі 40 держав-союзників для обговорення потреб України для свого захисту. Через 2 місяці з початку війни, 2 місяці потужного супротиву України. Світ побачив, що Україна спроможна триматися та протистояти ворогу на мінімальних існуючих ресурсах. Чи було б це можливо, якби ми чекали виключно на допомогу інших країн без власного виробницва озброєння та його постачання на фронт? Навряд чи. Чого ми досягли за рік? Маємо військову, гуманітарну допомогу та фінансову підтримку з усього світу.
Чому ми нічого не виробляємо і розраховуємо на партнерів?
Часто чую закиди про те, що наша оборонка нічого не робить. У диванних експертів цивільного життя складається враження, що на фронті озброєння лише тільки від наших міжнародних партнерів. Бо це висвітлюють медіа, є повідомлення про номенклатуру, кількісні показники та «леопардові» флешмоби на підтримку надання танків або літаків у соціальних мережах. З міркувань безпеки такого спектру інформації немає від вітчизняних виробників зброї. Станом на зараз ворог здійснив понад 150 ударів по підприємствам, які займалися виробництвом та розміщувались по всій Україні. Частина заводів після цього була змушена зупинитись, частина - опинилась в зоні окупації. І інформаційна гігієна в цьому питанні дозволяє оборонці працювати далі попри все.
Деякі публічні цифри та факти, які дозволять трохи знизити градус скепсису та подивитись на державне виробництво та ремонт від Укроборонпрому під іншим кутом:
• за перший рік великої війни відремонтовано тільки в районах ведення бойових дій зусиллями виїзних ремонтних бригад більше 3000 одиниць броньованої техніки (скільки відновили в тилу – дізнаємось після перемоги);
• за 2022 рік виготовлено та передано армії по різним номенклатурам у 5-8 разів більше продукції, ніж у 2021 році.
• покладено початок серійного виробництва з країнами НАТО мін калібру 82 мм та 120 мм, артилерійського снаряду 122 мм та 125-мм снаряду для танкової гармати. Виробництво розгорнуто за кордоном через загрозу прямих ворожих «прильотів» по ньому в Україні.
Чи цього достатньо для ЗСУ, щоб протистояти ворогу? Очевидно, що ні. Чи достатньо прямої військової допомоги від партнерів? Також, ні. Чи можливо взагалі подолати ворога з шаленими запасами зброї та розгалуженою оборонною системою, яка продовжує працювати? Так, можливо, якщо об'єднати внутрішні та зовнішні ресурси, прибрати внутрішні чвари та власні амбіції, не воювати між собою, а боронити країну так, як ми це робили у перші тижні та місяці. Бо Україна у нас одна.