Власне кажучи чіткі та зрозумілі меседжі з полів саміту НАТО посилав лише епатажний господар Білого дому, це й не дивно, він в першу чергу не бізнесмен, що як мантру не втомлюються повторювати фахівці та аналітики, він суміш того, що люблять американці.
У ньому поєднується шоу-бізнес та комерційні історії успіхів, після банкрутств, тому очевидно, він розуміє, що потрібно його аудиторії, він розуміє за рахунок чого виграв виборчі перегони та розуміє, що провокуючи своїх союзників, колег на камери, задаючи незручні питання, пишучи гострі, сенсаційні повідомлення у соцмережах, виголошуючи незручні тези «в лоб», він: а) створює інформаційні приводи; б) знаходить вдячного глядача, який думає лінійно та йому такий тип ведення політики більш до смаку, аніж те, що пронизано протоколами, ритуала та процедурами традиціями.
Як можна зауважити, не далеко тікають від поп-ідола і послідовники Трампа, якщо зважити на заяви Дуди про необхідність Україною дегероїзувати УПА, заяви лідерів Угорщини про необхіність виконання їх бачення вимоги в частині закону «Про мови», у іншому випадку тотальне блокування. Це все те, чого прагнуть групи, які домінують усередені суспільств вказаних країних, популізм, правий чи лівий, він простий, лінійні повідомлення, дешева та проста правда.
З іншого боку, той таки Трамп, крім провокувань мало чим відрізняється у виголошенні на публіку відповідей на складні питання від тих же європейських дипломатів, достатньо проаналізувати відповіді на питання представників Афганістану, Курдистану, Грузії дані ним під-час пресконференції. Крім слів про чудовий народ, про всеціле розуміння проблематики та любові, змісту було мало, так само як і у питаннях алогоритму денуклиаризації Північної Кореї чи зустрічі з Путіним.
Однак повернемось до предметних питань України, звісно сам факт проведення саміту Україна-ЄС та підписання спільного документу за його результатами це успіх, успіх і у тому, що наші інтеграційні плани схвально зустрічаються західними сусідами, так само як і дієві прагнення у наближенні законодавства у ключових сферах до норм та правил ЄС.
Шлях до членства звісно тернистий, але мабуть можна припустити, що на сьогоднішньому етапі соціально-економічного розвитку країни, поплескування по-плечу, — це вже непогано. Тим паче, якщо зрозуміти та оцінити, що розпочаті реформи в країні, насправді лише знаходяться у зародку і європейські лідери очікують того, що вони м’яко називають імплементацією, тобто втілення в життя, доведенню до завершення.
Схвальні відгуки початку перетворень у сфері пенсійного та медичного забезпечення є авансом, авансом, який зі слів Туска повинен принести покращення рівня життя українців у довгостроковій перспективі, що власне і є тим прихованим підтексом який варто шукати між рядків у питанні потенційного членства, адже за старання медаль не дають, її дають за результат. У той момент, коли всі складові перетворень будуть втілені, коли бюджет припинить компенсовувати 150 мільярдну дирку в ПФ (за словами Гройсмана відбудеться це не раніше ніж за 4-5 років) і можна буде говорити про те, що реформа вдалась, що пенсіонери не жебракують, а живуть.
Що правда, за таким результатом стоїть серед іншого боротьба з корупцією, про яку наголошували і представники ЄС, і представники НАТО, за цим стоять ще ряд перетворень, зокрема у питанні заїждженої до дир вимоги щодо детінізації, як трудових відносин, так і питаннях нарахування, адміністрування податків, митних платежів, діяльності антимонопольних, контролюючих та правоохоронних органів, не говорячи про новостворені інституції, необхідні для впровадження загальнообов’язкової накопичувальної системи, системи охорони здоров’я, тощо.
ЄС дійсно, у якості авансу до Саміту, прийняв рішення про затвердження надання 1 млрд євро макрофінансового кредиту Україні, який буде розділений на два транші, які, як вбачається із офіційних повідомлень НБУ, очікується разом із 1 млрд доларів від МВФ, до завершення поточного року для поповнення резервів, з метою виконання боргових зобов’язань у поточному та наступному роках.
Начебто все гаразд, за виключенням того, що варто шукати у супроводжуючих подіях та підтекстах. Щодо останніх двох положень напередодні висловився Віце-президент Європейської комісії Валдіс Домбровскіс, який наголосив, що для проведення переговорів щодо умов надання макрофінансової допомоги ЄС та їх втілення залишилось не так багато часу. Мільярд євро пов’язаний з існуючою програмою МВФ, а дія останньої завершиться у березні 2019 року. Серед цих умов очевидно будуть ті, які ми з Вами усі чули та депутати наче мають консенсус у їх вирішенні , мова про скасування е-декларування учасниками ГО, які активно працюють у питаннях протидії корупції, посилення ролі інституту бізнес-омбуцмена.
А будуть і ті, які Україна не виконала досі, більше того, 7 липня 2018 року прийнявши та направивши на підпис Президенту законопроект №5495 від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів», підмочила положення Гаранта. Чому П.О.Порошенко знаходиться у цікавому становищі щодо цього документу говорити варто згадуючи те, що останніх 600 млн евро, які Україна повинна була отримати минулого року від ЄС, серед іншого було недоотримано завдяки мораторію на експорт лісу кругляку. Цей же ж документ, прийнятий як законодавча ініціатива нардепа Ляшка, який активно просуває нову радикальну економічну політику, покликаний з одного боку захистити національних виробників продукції з деревини, обмежити граничний розмір заготівлі обсягом 25 млн куб метрів на рік, посилити відповідальність за незаконну вирубку та заборонити строком на вісім років вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту деревини паливної (товарна позиція 4401 згідно з УКТЗЕД). З іншого боку, деякі фахівці у галузі говорять про те, що замикання ринку лише на внутрішнє споживання обмежить фінансові можливості лісгоспів, які мали живу, за участі іноземців, конкуренцію за власний товар та зазначають, що прийняття документу здійснено на користь місцевих олігархів, називаючи прізвища Леоніда Юрушев та Юрія Косюка.
Уже зараз деякі оглядачі в повний голос говорять про те, що питання лісу стане першим предметним спором України та ЄС в рамках угоди про асоціацію, інші ж заявляють, що це питання не буде принциповим для європейців та вони його проковтнуть, з огляду на ті ж строки співпраці з МВФ, входження України у передвиборчий період та розуміння необхідності цих коштів для збереження прийнятної економічної ситуації у країні, що у противному випадку може посилити роль, а як наслідок і відсотки підтримки на виборах представників політичних сил, які ідейно тяжіють чи більш лояльні до північно-східного сусіда ніж до західних.
Інше питання, яке можна пов’язати невидимою, хоч насправді і дуже навіть товстенною ниткою обох самітів і Україна — ЄС, і НАТО, стосується сфери енергетики. Напередодні подій Європейська Бізнес Асоціація звернула увагу на те, що затягування з запровадженням добового балансування на ринку природного газу загрожує зривом його реформування. «Український ринок має працювати в унісон в європейським», - йдеться у прес-релізі організації. Чимало публікацій констатують, що саме відсутність добового балансування дозволяє НАКу та УТГ формувати завищені витрати на послуги з балансування, перекладаючи їх на операторів ГРМ, які у свою чергу не мають можливості зробити це ж саме у відношенні до підприємств ТКЕ, які виробляють теплову енергію для потреб населення, спалюючи газ за пільговоюціною.
Крім того, вже 13 липня 2018 року Європейська комісія, Світовий банк та Енергетичне співтовариство у спільному листі також акцентували питання увагу на власній стурбованості фактом сповільненням/зміни руху у напрямку анбандлінг НАКу. «… повторне об’єднання МГУ із НАК «Нафтогаз» йде усупереч поточним досягненням анбандлінгу, не відповідає положенням Закону про ринок газу 2015 року, та є відхиленням від зобов’язань взятих в рамках законодавства ЄС. В результаті суттєво постраждає сприйняття України як головного та надійного партнера ЄС у питаннях транзиту газу, що матиме значні негативні наслідки для України в цілому», - повідомляється у листі.
Не надто приємне повідомлення з огляду на те, що Президент України на полях саміту НАТО заручившись нечуваною підтримкою Трампа, переконував понад двадцять країн-членів у тому, що Північний потік-2 є політичним проектом, який не потрібен, оскільки Україна роками демонструє те, що вона надійний партнер з надлишковими, незатребуваними транзитними потужностями та сховищами.
Більше того, якщо повернутись до мантри про те, що Трамп є бізнесменом, на ряду з контрактами з GE на постачання локомотивів, пенсельванського вугілля, однією із форм, вірогідного, задобрення найпотужнішого світового лобіста проти Північного потоку 2, можна було б вважати пропозицію щодо можливості участі у статутному капіталі новоствореного підприємства «Магістральні газопроводи України», європейського оператора, частка у якому належала б одному з американських енергетичних гігантів.
Нагадаю, що за словами віце-прем’єр-міністр Володимира Кістіон, озвучених у лютому 2018 року: « Є сім зацікавлених партнерів, двоє з яких представляють відомі в Європі газові консорціуми. Свій інтерес увійти в спільне управління національною ГТС висловили Бельгія, Франція, Голландія, Польща, Словаччина, Іспанія, Італія, Румунія, Греція та Німеччина».
Звісно, що у США є і власний інтерес у питанні протистояння РФ у частині постачання газу, їх інтерес серед іншого полягає у змушуванні Меркель що диверсифікації постачання за рахунок скрапленого газу і хоч такі поставки можуть відбуватись і з Катару, однак, враховуючи союзницькі відносини Дохи та Вашингтону, це можна буде урегулювати на користь США.
З іншого боку, відстоюючи інтереси американських співуправлінців Українською ГТС, Трамп, розглядав би проект Північний потік 2, вже не просто як те, що шкодить ЄС, роблячи її більш залежною від РФ, а саме як захід протекціонізму, і санкції відносно європейських компаній, залучених до проекту прокладання труб морським дном, могли б бути вже більш реальними.
У чому-чому, а у протекціонізмі Трампу зараз нема рівних. Хейтери звісно скажуть про зраду, адже труби у землі це національне багатство України, що ж, вони дійсно є такими, але наповненими транзитним газом, який би приносив платіжному балансу 2-3 млрд доларів виручки, у іншому випадку це лише труби.
Єдине, що чітко можна і потрібно винести із проведених днів у спостереженні за міжнародними пестощами, як на мене, це те, що кожна країна має власні меркантильні інтереси у тому, чи іншому питанні та благодійником для України не буде.
Ці інтереси можуть бути майновими, репутаційними, протекціоніськими, а можуть і медійними.
Україна, знаходиться у тому становищі, яке змушує прогинатись та балансувати між цими інтересами, це балансування необхідне зараз, доки, як говорив Гарант, (слова наводяться близько до змісту) у нас є чимале домашнє завдання, яке потрібно виконувати усередині країни. Віримо та очікуємо, що рано чи пізно ми ці завдання виконаємо успішно та у членстві у ЄС та НАТО не потрібно буде шукати підтекстів між рядками .