На сьогодні ринок хліба в Києві і Київській області розділя-ють між собою три основні виробники:
Публічне акціонерне товариство «Київхліб» (ТМ «Київхліб»), відкрите квітні 2012 ТОВ «Перший Столичний хлібозавод» (ТМ «ЦарХліб») та у жо-втні 2012 року ТОВ «Українсько-словенське спільне підприємство «Київський обласний хлібопекарський комплекс» (ТМ «Кулиничі»).
Аналіз ціноутворення
Відповідно до даних Державної інспекції України з контролю за цінами, станом на 30.09.2014 на підприємствах торгівлі середня роздрібна ціна по Україні на три основні види хліба, зросла на 17,6% (0,95 грн./кг) по відношенню до ціни на кінець 2013 року.
Фактично ж, тільки за 2014 рік ціни на хліб зросли більше ніж на 30% порівняно з 2013 роком.
Міністерство аграрної політики та продовольства України пояснює ситуацію такими факторами, як: неоголошена війна, подорожчання ціни на газ, падіння курсу гривні та підвищення цін на пальне.
Основними ціноутворюючими статтями в структурі собівартості хліба є: борошно (43%), інша сировина (5%), паливо (4%), загальновиробничі витрати (7%), електроенергія (1%), заробітна плата основних робітників з нарахуваннями (5%), адміністративні витрати (7%), фінансові витрати (1%), витрати на збут (27%).
Крім того, важливу роль в собівартості продукції відіграють: потужність виробництва, конкуренція, ринок збуту та сучасність технічного оснащення.
Найбільшою ціноутворюючою статтею є борошна. Так, наявні державні зернові запаси дозволяють борошномельним підприємствам перероб-ляти його ще протягом двох років. А відповідно до Порядку постачання та використання борошна, виробленого із зерна державного інтервенційного фонду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2008 року № 1128, Аграрний фонд (далі – АФ) має продавати борошно хлібопекарським підприємствам за минулорічними цінами закупівлі зерна і таким чином утримувати вартість хлібобулочних виробів.
Насправді ж ситуація дещо інша, так:
- 01.07.2014 АФ підняв ціни на борошно на 7 відсотків;
- постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2014 року № 381, асортиментний перелік продукції (на виробництво якої борошно надається АФ), звужено лише до хліба, що виробляється за простою рецептурою (без додавання цукру, жиру та інших наповнювачів), рентабельність якого складає мінус 40 відсотків, а попитом він майже не користується;
- з 03.09.2014 відбулось чергове підвищення ціни на борошно від АФ на 22,7%.
В результаті таких змін закупівля борошна у АФ хлібопекарними заводами майже повністю припинилась, так як вартість стала близька до рин-кової, з урахуванням попередньої оплати, низької якості та витрат на доставку. Наприклад ціна АФ на житнє борошно становить 2 443,59 грн./тону, ціна на ринку (ПрАТ «Київмлин» 2400 грн./тону).
Такі дії АФ пояснює виконанням рішення Уряду щодо наповнення спеціального фонду Державного бюджету. В результаті, на сьогодні Аграрним фондом замість того, щоб надавати виробникам хліба борошно з зерна, купленого за минулорічними цінами чим власне кажучи і контролювати рівень цін на хліб, реалізує зерно за ринковими цінами.
За підрахунками експертів, вплив економічних факторів, таких як: падіння курсу гривні, ріст цін на пальне, газ та електроенергію на ціну хлібобулочних виробів складає 13-15 відсотків.
Таким чином, в сучасній скрутній ситуації, тільки за 8 місяців 2014 року, ціни на хлібобулочну продукцію зросли на 30 відсотків, при чому тільки 15 відсоткове зростання можна назвати об’єктивним.
Вплив конкуренції на ціноутворення хлібобулочної продукції
За даними Державної служби статистики України, у 2013 році в Україні вироблено 1560 тис. тон хліба та хлібобулочних виробів, що стано-вить близько 34 кілограми на 1 особу в рік або майже 94 грами на добу.
Разом з тим, мінімальний споживчий кошик, затверджений Постано-вою Кабінету Міністрів України від 14.04.2000 № 656 «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення», передбачає споживання хліба та хлібобулочних виробів на 1 особу в кількості 101 кілограма на рік. Виходячи з мінімальної норми, фактичне споживання хліба та хлібобулочних виробів населенням України стано-вить 4594 тис. тон в рік.
Враховуючи це, можна зробити припущення, що лише 34% хліба виробляється промисловими хлібозаводами, а 66% обсягів виробництва залишаються поза статистичною звітністю. Тобто 3034 тис. тон хлібобулочної продукції, а це більше 24 млрд. грн., виготовляється «в тіні». Об’єднання підприємств хлібопекарної промисловості «Укрхлібпром» таку ситуацію пояснює тим, що суб’єкти господарювання (міні-пекарні, супер-маркети та заводи) або не звітують про обсяги, або приховують реальні показники виробництва.
Спробуємо дослідити існуючу конкуренцію на хлібобулочному ринку Києва та області на прикладі двох найбільших виробників: ТМ «Київхліб» та ТМ «Кулиничі», шляхом аналізу результатів їх фінансової діяльності за 2013 рік.
Відповідно до офіційної інформації, обсяг виробництва хлібобулочних виробів ТМ «Київхліб» становить 490 тон на добу (178850 на рік), а ТМ «Кулиничі» - 90 тон на добу (32850 на рік). Отже за цими показниками є співвідношення між конкурентами як 5 до 1 (5:1).
Так, відповідно до фінансової звітності, чистий дохід ТМ «Київхліб» становить 1886,5 млн. грн., а ТМ «Кулиничі» - 94,2 млн. грн., а це вже співвідношення майже 20:1.
При цьому, середня вартість продукції ТМ «Київхліб» - 10,5 тис. грн./тн., або 5,3 грн. за півкілограмовий виріб (наприклад, батон), а ТМ «Кулиничі» - 2,9 тис. грн./тн. 1,4 грн./виріб, відповідно.
Спробуйте купити хліб за 1,4 грн. такою ціною!!!!
Якщо припустити, що реальна вартість продукції ТМ «Кулиничі», співрозмірна з вартістю продукції ТМ «Київхліб», то показник доходу «Кулиничів» повинен складати, щонайменше, 340 млн. грн., а не 94,2 млн. гривень.
Ще більше здивування викликають такі показники як чистий прибу-ток - 20,4 млн. грн. (ТМ «Київхліб») і 22 тис. грн. (ТМ «Кулиничі»), рентабельність - 1,4% та 0,02 відсотки, - відповідно.
Такі «вражаючі» дані свідчать про те, що з кожної вкладеної гривні, ТМ «Київхліб» отримує чистий прибуток у розмірі 1,4 копійки, а ТМ «Кулиничі» 0,02 копійки відповідно.
Якщо у випадку з першим підприємством, низький показник обгрунтовується появою конкурентів, спадом виробництва та застарілим обладнанням, то, як ТМ «Кулиничі», маючи найсучасніше оснащення, може бути у 70 разів менш рентабельною, пояснити доволі складно.
З аналізу собівартості виробленої продукції вбачається, що ТМ «Кулиничі», на заводі із найсучаснішим європейським обладнанням, витрачає під час виробництва власної продукції на 18% більше, ніж підприємство з обладнанням 90-х років.
Також, вражають своєю цинічністю показники витрат на оплату праці цих двох підприємств. На виробництві ТМ «Київхліб» працює 4 тис. робіт-ників, а на ТМ «Кулиничі» - близько 500 чоловік, витрати на оплату праці складають 258,7 млн. грн. і 2,4 млн. грн., з чого слідує, що середня заробіт-на дорівнює: 5 390 грн./місяць та 400 грн./місяць, відповідно.
Такі неприродні перекоси повинні були ьи бути об’єктом прискіп-ливого вивчення контролюючими органами, оскільки втрати Бюджету країни від тіньового ринку хлібобулочних виробів та недобросовісної конкуренції виробників складають щонайменше 2,4 млрд. грн. на рік.
Неконтрольований ринок, обсяги якого складають до 60%, є прямою підставою для підвищення ціни на хліб, адже зменшення обсягів реалізації великими виробниками прямопропорційно впливає на собівартість продукції. Тобто, чим більше товарів виробляється без контролю держави, тим ви-ща собівартість продукції офіційних виробників.
Для, хоча б часткового виправлення ситуації, потрібно налагодити ефективну роботу органів контролю, діяльність яких направити на за-безпечення прозорості ринку хлібобулочних виробів, ініціювати відміну Постанови КМУ від 27 серпня 2014 року № 381 та відновлення поставок від АФ борошна для випікання основних видів хліба за минулорічними цінами. Це полегшить фінансовий тиск на виробників, дасть можливість підприємст-вам провести хоча б часткову модернізацію виробництва, підготуватися до збільшення ціни на борошно у наступних періодах і знизити ціну на основні види хліба на 10-15 відсотків.