Дослідження функціонування та аналіз видатків Національної академії наук України

В умовах складного сьогодення, коли дефіцит державного бюджету України невпинно зростає і основні його витрати йдуть на переозброєння армії, а не на підйом економіки, ГО «Публічний аудит» продовжує аналіз видатків головного фінансового документа країни. 

Фото: Надано автором

Зважаючи на суспільний інтерес, громадська організація «Публічний аудит» вирішила провести аналіз діяльності НАНУ та видатків державного бюджету України на її утримання.

Відповідно до чинного законодавства, НАН України є вищою державною науковою організацією України, що заснована на державній власності та користується правами самоврядності.

Метою діяльності НАН України є отримання нових та узагальнення наявних знань про природу, людину та суспільство; створення наукових основ науково-технічного, соціально-економічного та культурного розвитку країни; підготовка висококваліфікованих наукових кадрів.

Загалом у НАН України діють 169 наукових установ та 46 організацій дослідно-виробничої бази.

Світовий досвід

У Сполучених Штатах Америки наука зосереджена в дослідницьких лабораторіях, інститутах, університетах, дослідницьких підрозділах великих корпорацій, а також в деяких приватних неприбуткових організаціях.

Академія наук США, як і в Україні, також існує, але тільки в статусі консультативного органу і служить «радником нації в питаннях науки, техніки і медицини». Члени академії працюють на громадських засадах.

Польська академія наук (ПАН) - державна академія наук Польщі, що, з одного боку, об’єднує польських учених (за зразком французької академії наук), а з другого – є мережею керованих із центру державних наукових інститутів (НДІ), до основних завдань яких належить проведення наукових досліджень на високому рівні.

У світовій практиці більшу частину витрат з фінансування наукових досліджень беруть на себе приватні установи. В обмін на це вчені проводять для них прикладні дослідження.

Видатки, надходження та результати роботи НАНУ

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», на фінансування НАН України передбачено 2 864 млн грн (2 306 млн грн загального та 558 млн грн спеціального фондів) видатків.

Надходження спеціального фонду

Аналізуючи видатки та надходження НАН України, можна дійти висновку, що держава, в особі Академії, планує витратити на наукову діяльність у 2015 році 2 864 млн грн, з яких лише п’яту частину науковці зароблять самостійно, проте і ці кошти мають спірне відношення до наукових здобутків, оскільки:

1) кошти, отримані від оренди приміщень, не є наслідком (винагородою) наукової діяльності. Загальна площа приміщень, що надавалися в оренду установами НАН України у 2014 році, становила 153,4 тис. кв. м, а середня плата за 1 кв. м оренди становила 80 грн/міс., що відповідно до статистичних даних у 3-6 разів менше від середньоринкової.

Отже, при передачі в оренду такої значної кількості державних приміщень за заниженими ставками місячної плати існує загроза недоотримання спеціального фонду Держбюджету через зловживання з боку посадових осіб і використання державної власності в особистих цілях.

2) при розрахунках між НАНУ і бюджетними установами за виконання окремих доручень (наприклад, проведення наукової експертизи) використовуються кошти виключно Державного бюджету України, отже перекладання грошей з однієї кишені в іншу – не є видом доходу Академії;

3) іншими надходженнями НАНУ є благодійні внески та пожертвування.

Таким чином, «чистий» дохід від наукової діяльності Національної академії наук України становлять:

- кошти від недержавних підприємств на цільові заходи та програми (11 млн грн);

- надходження від додаткової діяльності – платні послуги (59 млн грн).

70 млн грн – це лише 2% від витрачених державою коштів на діяльність НАНУ.

Якщо розглядати НАН України в якості суб’єкту господарської діяльності, то воно є надзвичайно збитковим, адже з кожної вкладеної платниками податків України гривні Академія дає лише 2 коп. доходу, який витрачає на власні ремонтні роботи та поточні витрати.

Наукові дослідження

Відповідно до звіту за 2014 рік, «Науковими установами НАН України впроваджено в різні галузі економіки України майже 1200 новітніх розробок, серед яких передові технології, у тому числі інформаційні, машини, устаткування, матеріали, автоматизовані комплекси і системи, програмні продукти, бази даних і бази знань, сорти рослин, методичні рекомендації та методики, стандарти».

Сучасні реалії є такими, що пересічний громадянин, як і держава в цілому, реальний результат вказаних наукових розробок не відчувають, а отримані досягнення на мають прикладного застосування.

Так, основні наукові роботи та дослідження НАНУ фінансуються відповідно до бюджетної програми «Фундаментальні дослідження, прикладні наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури та наукових об'єктів, що становлять національне надбання, забезпечення діяльності наукових бібліотек».

Держбюджетом на 2015 рік за вказаною програмою передбачено 2 715,5 млн грн видатків. Серед чисельних напрямів використання коштів найбільше буде витрачено на:

- фундаментальні дослідження в галузі природних, технічних і соціогуманітарних наук (1 817,4 млн грн);

- прикладні наукові та науково-технічні розробки (380,9 млн грн);

Результативність вказаних напрямів у 2014 році на загальну суму 2 431,9 млн грн:

Таким чином, у 2014 році витрати на дослідження, що були створені, але так і не впроваджені, становили 1 834 млн грн (1 427 млн грн – фундаментальні дослідження та 407 млн грн - прикладні науково-дослідні роботи), що становлять більше 75% від загальної суми витрат за вказаними напрямами бюджетної програми.

Отже, у 2014 році на винайдення (впровадження) 1289 од. «наукової продукції» держава витратила 2,5 млрд грн або 2 млн грн/од.

Проте відчути або побачити ефект від таких досліджень, а тим паче підрахувати/визначити «коефіцієнт корисної дії для українця» не вбачається можливим, адже практика відстеження впроваджених у господарство винаходів (успішно введена ще за радянських часів) ведеться формально, а щорічні звіти академіків можна назвати лише грою наукових визначень.

Підтвердженням такого висновку є проведений аналіз ефективності діяльності НАН України за даними ресурсу SciVerse Scopus.

Саме тут міститься систематизована інформація зі SCOPUS, яка використовується для оцінки результативності наукової діяльності шляхом індексації наукових джерел, що видаються різними мовами, за наявності англомовних версій рефератів.

SciVerse Scopus – одна з найбільш авторитених баз даних, яка дозволяє просто й швидко одержати інформацію як про кількість публікацій і цитувань окремих учених, так і про показники академічних інститутів, університетів та країн у цілому.

Наукометричним показником у SciVerse Scopus є індекс Гірша (H-index) (запропонований у 2005 році американським фізиком Хорхе Гіршем). При підрахунку індексу Гірша враховують дві кількісні характеристики: кількість публікацій вченого та кількість цитувань його робіт.

Отже, відповідно до даних SCOPUS, станом на 26.03.2015 року НАНУ має 25,9 тис. публікацій, 73,4 тис. цитувань, а її Індекс Гірша дорівнює 78.

Зазначені показники, безумовно, є досить великими, якщо подаються без уточнення установи і відповідного порівняння. Адже науково-дослідну роботу в Україні проводять установи як НАН України, так і Міністерства освіти і науки. Можна сказати, що ці дві системи конкурують між собою, хоча мають і нерівні сили, адже НАНУ є значно більшою та впливовішою структурою.

Порівняння першої «трійки» закладів рейтингу НАНУ та МОНУ засвідчило, що найпотужніші установи Академії мають вдвічі меншу кількість публікацій у Scorpus (10,9 тис. проти 24,2 тис. публікацій):

Такі низькі показники наукової діяльності безпосередньо вплинули на становище України у Світовому рейтингу «наукових країн» (39 місце). H-index України перебуває на рівні Румунії і Єгипту, які витрачають на науково-дослідну роботу в 2 (Румунія) та 4 (Єгипет) рази менше, ніж Україна

Крім того, у щорічному Глобальному інноваційному індексі 2014 року, опублікованому Корнельським університетом (Cornell University), школою бізнесу INSEAD і Всесвітньою організацією інтелектуальної власності, Україна посіла 63 місце і розташувалася між Бахрейном і Йорданією

Слід зазначити, що вказані низькі показники нашої країни у Світових наукових рейтингах обумовлені не лише слабкою роботою Академії, адже наукову діяльність в Україні проводить не тільки НАНУ, а ще й Національна академія педагогічних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія мистецтв України, Національна академія правових наук України, Національна академія аграрних наук України, Міністерство освіти і науки України, на загальну суму 2,6 млрд грн щорічно.

Проте, найбільший подив викликають наукові дослідження, що проводяться Державним управлінням справами (23,2 млн грн), Міністерством внутрішніх справ України (3,5 млн грн), Державною фіскальною службою України (7,6 млн грн).

Всього, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», на науку передбачено видатків у сумі 6 млрд грн.

Висновки

Фахівці ГО «Публічний аудит» дійшли висновку, що в процесі своєї діяльності Національна академія наук України:

- щороку витрачає близько 3 млрд грн коштів Державного бюджету;

- використовує понад 200 державних установ (інститутів, наукових центрів, музеїв, бібліотек) і сотні гектарів заповідників (парків);

- має штат у майже 40 тис. чоловік;

- отримує найбільше прибутку від надання в оренду нерухомого державного майна, а не наукової діяльності, як у всіх науково-розвинених країнах світу;

- виробляє «продукт», який або не має жодної суспільної користі, або існує лише на папері у вигляди десятків тисяч монографій, одиниці з яких друкуються в міжнародних виданнях.

В умовах стрімкого розвитку технологій кожна держава має дбати про сучасність і розквіт освіти і науки. Проте реалії в Україні є такими, що наукова галузь є ні чим іншим, як рудиментом радянського часу з малоефективною системою управління установами. Наукою водночас керує і займається декілька академій і органів виконавчої влади, що жодним чином не пов’язані.

Результати більшості наукових досліджень та робіт незатребувані в світі і навіть в Україні, адже кошти спрямовуються не на винаходи, а, переважно, на утримання величезного штату співробітників.

Отже, наукова система в Україні потребує негайної та глибокої реформи.

Андрій Андрущенко Андрій Андрущенко , Фахівець в галузі обліку та аудиту, ГО «Публічний аудит»
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter