Аграрій проти високих цін
Аграрний виробник хоче лише справедливої ціни на свою продукцію. Йому потрібні кошти, щоб провести посівну наступного року. На відміну від виробника промислових товарів, він не може довго чекати. Якщо не посадиш весною, то восени не буде чого збирати.
Тому аграрій завжди був зацікавлений у тому, щоб швидко збути продукцію за прийнятною ціною, щоб і йому була вигода і люди свіжі продукти купували. А купують люди тоді, коли мають гроші і ціна є прийнятною. Тут взаємна залежність покупців і продавців.
Втім, зараз маємо зовсім нестандартну ситуацію. По-перше, через падіння гривні на 50 % подорожчали складові аграрного виробництва такі, як насіння, добрива, запчастини та паливно-мастильні матеріали для техніки. Багато цієї продукції імпортується і ціна на них залежить від курсу долара. По-друге, у 2,5 рази виросли тарифи на газ, електрику. Чергове подорожчання на електроенергію чекає нас вже 1 вересня. Тарифи напряму впливають на ціну готової продукції. Це робота млинів, сушарок, пекарень. По-четверте, через зміну податкової політики, зокрема, скасування спеціального режиму ПДВ з початку року, аграрії втратили можливість накопичувати кошти і вкладати у виробництво. Брати кредити під 30 % річних українському аграрію не під силу.
Все у сукупності і провокує зростання ціни навіть на основні продукти. При тому, що врожай цього року достатньо хороший.
Виробник повинен довіряти уряду
Аграрії ще наприкінці минулого року попереджали про наслідки «політики викручування рук» виробникові в умовах, коли вся економіка падає. А за підсумками 2015 року аграрне виробництво впало майже на 5 % (4,8) ВПЕРШЕ за 15 років. Таке падіння означає скорочення виробництва, у першу чергу, м’яса, молока, яєць та готових продуктів з них.
На жаль, негативну тенденцію не поламали і зараз. І головними перешкодами є навіть не економічні показники, а довіра виробника до економічної політики уряду та парламенту, який ухвалює відповідні закони. До кінця минулого року нам обіцяли не ухвалювати руйнівних змін до податкового законодавства. А потім, тихенько проголосували. Далі, президент майже у новорічну ніч підписав закон про скасування спецрежиму ПДВ. Загальне податкове навантаження на аграрія зросло у 41 раз.
Потім довго працювала робоча група з представників профільних асоціацій та урядовців. Вона і зараз імітує роботу. Було багато обіцянок. Тепер же уряд вперто проштовхує виключно свою пропозицію, що передбачає посилення податкового тиску на агровиробників. Виробник у таких умовах не може покладатися на слово урядовців і парламентарів. Він закладає у тій чи іншій формі ризики у ціну продукції.
Пригальмувати ціни можливо
Але пригальмувати ціни можливо. Для цього у теперішніх умовах достатньо для початку зробити один крок — відновити спеціальний режим ПДВ для аграрія і дати законодавчі гарантії, що цей режим не буде змінюватися до того часу, поки держава не запропонує інші механізми підтримки аграрія. Такою підтримкою можуть бути доступні кредити під 3-5 %, як у США, скажімо. А до того часу аграріям потрібно залишити можливість самостійно розвивати виробництво.
Повернення спеціального режиму ПДВ дозволить втримати на плаву експорту галузь. Знизити рівень інфляції з сьогоднішніх реальних 40 % хоча б до прийнятних 7-9 %. Це, у свою чергу, втримає купівельну спроможність українців хоча б на цьогорічному рівні.
Другим великим кроком має бути державна підтримка кооперативного руху, або хоча б підтримка приватних ініціатив таких, як, наприклад, Перший національний аграрний кооператив. Така підтримка могла б проявитися у звільненні приватних інвесторів у подібних проектів від сплати певних податків.
До того ж, підтримка кооперативного руху, дозволить наповнити внутрішній ринок якісними і доступними товарами. Зростання пропозиції призведе до стабілізації цін. При цьому виграє і виробник і споживач.
Це прості і зрозумілі кроки, які здатні відновити економічну стабільність та створити умови для зростання економіки та певної стабілізації цін на ринку продовольства.