Зі «своїми» раптовими планами Павло Лебедєв ознайомив у привітанні з Новим роком військовослужбовців, працівників Збройних Сил України та ветеранів армії, повідомивши, що у новому 2013 році на українську армію чекають нові, масштабні завдання та Українське військо зазнає докорінних змін. Начебто, буде переглянуто структуру та систему управління Збройними Силами, покращено систему підготовки фахівців, призупинено призов на строкову військову службу з одночасним переходом до комплектування армії виключно за контрактом. Міністр також пообіцяв модернізацію армії новими зразками озброєння та військової техніки, інтенсифікацію бойової підготовки та підвищення рівня особового складу, плюс соціальні гарантії військовослужбовцям.
Вам все це випадково не нагадує феєричність обіцянок "передвиборчу риторику" ПР? Так, за усім цим "майбутнім покращенням" влада намагається приховати дерибан держпідприємств, нерухомості, землі та зброї.
На темі контрактної служби навіть не варто зупинятися. Україна не готова до цієї "гарної ідеї": кошти відсутні, армія фінансується по залишковому принципу. Наприклад, у цьогорічному "бюджеті більшості" вперше за 20 років, не передбачено жодної копійки на фінансування "квартирного питання" для військовослужбовців. Уряд не має ані бачення, ані стратегії, ані методології такої трансформації способу комплектування війська - з призову до контракту. Ця тема не обговорювалася з експертами, науковцями, українськими матерями та найголовніше - молоддю, яка має служити Україні за новими правилами та іншою філософією. Розрахунок Міністра та Президента - простий. По дорозі до реформи загубляться десятки тисяч гектарів землі, десятки підприємств.
Влада послідовно нищить українську безпеку і оборону.
"Головнокомандуючий" України не має оборонної і безпекової стратегії, програми, методології, не має команди, яка здатна все це зреалізувати на практиці.
Заявляю, що за короткий час все буде в УДАРі. Протягом наступного півріччя буде створено оборонну та безпекову стратегію України під назвою "Простим людям - оборону та безпеку". Це буде програмний документ з принципово новою філософією, де головним є людина: солдат та його батьки, прості громадяни та їхній спокій за майбутнє своїх родин; служба Україні через патріотизм і любов до Батьківщини, а не винятково за гроші. Ми обговоримо стратегію у кожному кутку України, проведемо сотні конференцій та створимо громадський комітет УДАРу з питань національної безпеки та оборони. З цією стратегією ми підемо на наступні вибори. Сотні експертів та тисячі учасників цього комітету контролюватимуть долю кожної одиниці військової техніки, кожного квадратного метра землі та приміщення, кожне військове підприємство. Ми створимо Народну Антикорупційну армію (НАА), яка здійснюватиме контроль над цими процесами.
Ця робота буде розпочата негайно. Світ на порозі серйозних конкурентних трендів і глобальних викликів - вода, продовольство, технологічна та інформаційна конкуренція. Тому Україна має стати ключовим гравцем в контексті цих глобальних змін, але не може бути статистом чи жертвою. Простий українець має бути захищений і жити у безпечній державі.
На сегодняшний день мы имеем более 50 процентов контрактников в наших вооруженных силах. Но мы двигаемся далее, и я убежден, что в ближайшее время украинская армия будет контрактной
— Виктор Янукович
Тепер детальніше про контрактну службу.
«На військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби: військовослужбовці, які прослужили на строковій військовій службі не менше шести місяців, громадяни призовного віку, які мають вищу або професійно-технічну освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов’язані, а також жінки, які не мають військових звань офіцерського складу, з відповідною освітою та спеціальною підготовкою віком від 18 до 40 років – на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу». Так пояснює нам тлумачний словник, що таке контрактна служба у армії.
Керівники України та міністерства оборони впродовж останніх років називають різні терміни переходу української армії на контрактну основу.
2010 рік. Балотуючись у президенти, Віктор Янукович заявляв, що контрактна армія з'явиться в Україні у 2011 році.
2012 рік. Начальник Генерального штабу Збройних сил Володимир Замана заявив, що 2014 року армія повністю перейде на контрактну основу.
Дмитро Саламатін прогнозував, що Україна перейде на контрактну армію до 2017 року.
Чому цей перехід "на контракт" такий важкий? Як секретар комітету ВР, звертаю увагу Президента України та простих громадян на принципові помилки у стратегуванні цієї реформи.
Головне, така реформа - є камуфляжем для розкрадання українського війська. УДАР не дозволить цього зробити. Проте влада має інші плани.
Ось кілька "слабких місць" цієї реформи з точки зору корупційної складової.
Очищення військових містечок і інших ліквідних об'єктів МО від витратного баласту. Я точно знаю, що вже зараз складається ретельна "карта розкрадання" - визначається нерухомість, техніка і майно, які будуть виставлені на продаж. Готується дерибан землі Національного університету оборони, що на Солом’янській площі Києва. Так само планують "розірвати" Житомирський військовий інститут імені Корольова. Більше 200-т військових підприємств планують "прихватизувати". У минулому році Верховна Рада та Президент пробачили їм частину боргів перед фондами та держбюджетом. Це кількамільярдні суми. Тепер олігархам стратегічні підприємства обійдуться "у копійки".
Прийняті закони надають особливі права концерну "Укроборонпром" який "торгуватиме" державною таємницею та землею у найбільших містах України. Інше питання - земля Чорноморського флоту, яка, за великим рахунком, не інвентаризована. Росія вже кілька років ігнорує вимогу України підписати договір на оренду кожного окремого об’єкту. Чорноморський флот - це 30 тис га землі в Криму, 4 тис га у Севастополі, ще 12 га - маяки та інші навігаційні системи. Росіяни планують "відхопити" 800 га золотої землі у Криму та Севастополі, щодо якої вже розроблено п’ять проектів для інвестицій з російської бюджетної та приватної кишені.
Военнослужащий по контракту - это специалист своего дела, который имеет такие же права, что и офицер. Поэтому в ближайшее время мы уменьшим срок их подготовки, но при этом увеличим требования к контрактникам
По-перше, влада планує перетворити армію в майданчик для заробітчанства. Проте, розкрадений український бюджет може осилити для армії лише статус "соціальної колонії". Держава не дасть достойної оплати, соціальної захищеності, житла і інших преференцій. Ми не отримаємо нової професійної армії, Україна залишиться вразливою. Тому я більш ніж упевнений, що притік молодих людей не буде високим і головне - якість цього контингенту не буде адекватною.
По-друге, перехід на контракт відбувається "у сліпу".
Незважаючи на історію існування інституту військової служби за контрактом, рішення щодо повного переходу на комплектування Збройних Сил України на контрактній основі - не має підтримки серед військовослужбовців. Суть та основні переваги цього переходу залишаються незрозумілими військовослужбовцям, зокрема, й контрактникам.
Військовослужбовці розуміють, що армія перетворилася на об’єкт політичної спекуляції і поки що не готова до повного переходу на комплектування військ виключно військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом. Тому, враховуючи економічний, мобілізаційний та інші фактори, вояки віддають перевагу змішаній системі комплектування ЗС України у співвідношенні: 2/3 контрактників та 1/3 добровільних (!) призовників. Принаймні, така позиція експертів.
По-третє, "бюджетний варіант армії" загрожує національній безпеці України. Мотивація “професіоналів” до служби залежить, у першу чергу, від матеріальних стимулів, які визначаються тільки Урядом. Інших важелів, крім коштів, для створення та збереження саме професійної армії немає. Якщо держава не має достатньо грошей на утримання професійної армії, вона просто її втрачає.
Армія, як соціальний інститут, не може самостійно вирішити такі соціальні проблеми, як житлова проблема, проблеми соціального захисту військовослужбовців та їхніх сімей тощо. Тому основною проблемою під час переходу ЗС України до професійної армії є критично обмежене фінансування оборонних потреб з боку держави, що тягне за собою недостатнє грошове забезпечення контрактників, проблеми з забезпеченням їх житлом, низький рівень соціальних гарантій, пільг, компенсацій тощо.
Саме тому, коли постає питання про продовження або непродовження контракту, контрактники приймають рішення “контракт не продовжувати” з наступних основних причин:
- недостатнє грошове утримання контрактників, що є наслідком критично обмеженого фінансування оборонних потреб з боку держави;
- відсутність можливості найближчим часом вирішити житлову проблему і забезпечити всіх контрактників службовим (квартири, комфортабельні гуртожитки) або власним житлом;
- відсутність матеріальних стимулів та пільг, встановлених державою для військовослужбовців (грошова винагорода, пільги при оплаті житла, безкоштовний переїзд до місця відпустки та ін.).
Цілком логічно, що всі ці проблеми приводять до зниження престижності військової служби у суспільстві та незатребуваності військової професії на ринку праці, на що і посилаються контрактники при прийнятті рішення про непродовження військової служби.
По-четверте, загальновідомо, що існує три основні причини, за якими люди йдуть служити в армію за контрактом: переконання, прагнення заробити та безвихідь – нема де працювати, нема де жити.
Труднощі, які відчуває армія при вербуванні контрактників, обумовили таку ситуацію, коли практично кожен, хто прийшов на вербувальний пункт, приймається на військову службу за контрактом, тому низькі освітні, культурні, професійні та моральні якості контрактників, які прийшли служити лише з однієї причини – “безвихідь”, є сумною нормою для Збройних Сил України.
Саме тому офіцери нарікають на неякісний відбір кандидатів на військову службу за контрактом у військкоматах та територіальних центрах комплектування і, як результат даної ситуації, відзначають такі негативні “якості”, притаманні більшості контрактників, та проблеми, що пов’язані з цим: відсутність інтересу до обраної професії військового, яка сприймається лише як тимчасовий засіб заробити гроші у тяжкі часи; низький рівень професійної підготовленості контрактників, завдяки чому виникають труднощі у вирішенні професійних (службових) питань; недостатній рівень освіти та загальної культури у контрактників, завдяки чому виникають психологічні труднощі у спілкуванні між ними та офіцерами; недостатня фізична та психологічна готовність до труднощів військової служби; небажання підвищувати свій професійний рівень; недостатній рівень дисциплінованості контрактників та обмежена можливість психологічного впливу на них з метою виховання, перевиховання з боку офіцерів.
По-п’яте, контрактники, як правило, не керуються принципами патріотизму.
Вони, у першу чергу, керуються принципом уникнути безробіття та позбутися проблем цивільного життя, а вибір професії для них не має значення - їх мало цікавить перспектива займатися військовою справою та випробовувати себе.
Тому, відбираючи для військової служби осіб з більш високим рівнем патріотизму та моральних переконань, частково можна зменшити відтік контрактників із армії та підвищити патріотичний дух армії. Але, на жаль, треба визнати, що розроблена у ЗС України система професійного психологічного відбору є недосконалою та потребує змін у підходах до врахування індивідуальних якостей потенційних кандидатів.
По-шосте, українці скептично ставляться до оборонних можливостей держави, а більше половини населення України вважає, що українська армія нездатна захищати країну від реальної військової загрози з боку інших країн.
Безумовно, армія, яка формально укомплектована на контрактній основі, ніколи не стане професійною у розумінні компетентності. Підписати контракт - не означає стати професіоналом у військовій справі. У першу чергу, професійна армія відрізняється високою боєготовністю, а це – високий рівень професіоналізму, помножений на патріотизм.
Тому, акцент на грошовому утриманні військовослужбовців у професійній армії не має право відтіснити другу важливу складову – “переконання, яка означає “патріотизм”, “обов’язок”, “самопожертва”, інакше професіонал-контрактник перетвориться на наймита, а не патріота-захисника Батьківщини.
По-сьоме, стан української армії залишає бажати кращого, адже стан техніки, яку армія має сьогодні, просто жахливий. Створення професійної армії вимагає негайного переозброєння.
І останнє. На жаль, наша народна армія, при занепаді військово-патріотичного виховання молоді, низькому рівні професійного психологічного відбору кандидатів на військову службу за контрактом та кризової ситуації в економіці держави, у найближчі часи може перетворитися на найгірший варіант наймитської армії.
Президент та Уряд не мають жодного права починати такі реформи, не обговоривши їх із провідними міжнародними та вітчизняними експертами, а найголовніше – громадянами України, які, на жаль, стали заручниками ситуації.
Як секретар комітету Верховної Ради з питань безпеки та оборони, ще раз публічно заявляю, що розпочинаю роботу над створенням Громадського комітету з питань національної безпеки та оборони, який згенерує якісно нову оборонну стратегію, що не матиме аналогів у Європі.
До Громадської ради будуть залучені найкращі фахівці, спеціалісти, науковці, стратегію якої обговорять із кожною матір’ю, батьком, навіть їх сином - майбутнім солдатом.
У тому разі, якщо Президент із Міністром оборони все ж таки наважаться розпочати «свої» реформи, обіцяю: комітет Верховної Ради з питань безпеки та оборони та я ОСОБИСТО буде контролювати кожний квадратний метр землі, воєнної техніки.
Влада намагається вкрасти право на спокійний сон у кожного українця. Політики мають пам’ятати вислів: "Якщо ти не будеш годувати свою армію - згодом будеш годувати чужу".