Седнів вперше згадується в літописі у 1068 році. У 1239 році місто знищили татари. У 1648-1781 роках Седнів був сотенним містечком Чернігівського полку, а в кінці XVII ст. Седнів став маєтністю козацько-старшинської родини Лизогубів, які і збудували історичні пам'ятки нинішнього Седніва. У 2016 році тут проживало 1103 людей.
Найстаріша мурована будівля на Лівобережжі — це схожа на невелику фортецю кам'яниця Лизогубів, яку збудували у 1690 році. Схожа на міні-фортецю, зі сторони головного входу відкривається краєвид на Снов, але дерева не дають все подивитися. У 1846 році кам'яницю зобразив на картині Тарас Шевченко, який відпочивав у Седневі у свого друга Андрія Лизогуба .
Під час Другої світової війни будівлю частково зруйнували, а в 1967 році після реставрації там відкрили пивницю. З часом її закинули і споруда почала валитися. У 2001 році кам’яницю знову відреставрували - силами ВАТ ЕК "Чернігівобленерго" - на честь десятиріччя незалежності України, про що є відповідна табличка.
Прямо біля стоянки машин стоїть церква Різдва Богородиці, зведена в стилі козацького бароко як родинна церква-усипальня. Як і кам'яницю, її побудували у 1690 році.
На території паркової зони маєтку Лизогубів знаходиться помпезна будівля середньої школи. Це не історична споруда, їй менше десяти років, але будували її "по-багатому", з колонами. Школу спроектував чернігівський архітектор Вільям Жигинас, на її будівництво витрачено було 38 млн гривень. Курував проект покійний вже регіонал. При цьому пишуть, що школа потроху почала розвалюватися. 0_о
Парк, закладений родиною Лизогубів, у 1972 року став пам’яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення. В парку є пам'ятники, альтанка та бродячі собаки. В 1843 році Лизогуб подарував своїй дружині бесідку та встановив її на краю парку. З альтанки відкривається чудовий краєвид та можна робити хороші інстаграмні фоточки. Пишуть, що альтанка може обвалитися та "з'їхати" донизу, тому поспішайте! Вхід в парк коштує 20 грн.Крім Шевченка, у Седневі бував Леонід Глібов. У 1852 році він написав вірш, що потім став піснею "Стоїть гора глибокая".
У цьому містечку я вперше побачив пам'ятник молодому незажуреному Тарасу Григоровичу! Його відкрили ще у 1904 році. Для мене було це відкриття, маю з вами поділися цим.
У Лизогубів була не тільки кам'яниця, а й садиба. Це побудований на початку ХІХ ст. одноповерховий П-подібний палац. Всередину можна зайти, навіть послухати екскурсію, але, на жаль, будинок знаходиться в сумному стані. Звісно, це не палац Хомутця, але також поступово починає усе рушитися. Раніше в палаці була школа, зараз тут водять екскурсії.
З протилежного боку стоїть дерев'яна Георгіївська церква ПЦУ. Дуже мило було побачити прапор у її вікні. Храм звели до 1747 року без єдиного цвяха, перебудували у 1852 році. Висота — 40 метрів, тому вона вважається найвищою дерев'яною церквою України. А ще в ній знімали фільм "Вій".
Крім дерев'яної церкви у селищі велика кількість дерев'яних хат. Вони скрізь, тому рекомендую ще з годинку погуляти містом та порозглядати їх.
До нових зустрічей!