Але чим ближче була дата вильоту, тим більше мене брали сумніви – летіти чи ні. Але квитки ж куплені.
Щоб обійти основні історичні місця та цікаві заклади Болоньї цілком достатньо одного повного дня.
Тому перед вильотом я шукав цікаві місця в околицях Болоньї і випадково знайшов селище Предаппіо, де народився і похований Беніто Муссоліні (думаю, ви знаєте, хто то такий). Виявилося, що у Предаппіо є не лише могила Муссоліні, а й будинок, де він народився, а також музей і магазини, де продають сувеніри з дуче.
Мій маршрут виглядав так: Київ-Болонья-Форлі-Предаппіо. За дорогу заплатив 29.2 євро: 10 євро - літак Київ-Болонья-Київ, поїзд Болонья-Форлі-Болонья – 12 євро, автобус Форлі-Предаппіо-Форлі 4.2 євро, і 3 євро на два квитки на громадський транспорт Болоньї. Загальна сума – 29.2 євро на дорогу та ще 160 грн з/до Бориспільського аеропорту.
Коли я летів, то документи для в’їзду в Італію не змінилися з моєї поїздки у Венецію. Але з 16 грудня Італія закрита для туристів з України.
Літак приземляється в аеропорту імені Гульєльмо Марконі, і я йду на паспортний контроль. Зі смішного, всіх помістили в автобуси, ми проїхали до 50 метрів і далі всі пішли пішки. Прикордонники дивились квитки назад і ковід-сертифікат.
З аеропорту до міста є два варіанти доїзду громадським транспортом: з аеропорта їздить експрес-автобус за 6 євро, або ж можна пройтися 10 хвилин і поїхати звичайним автобусом за 1.5 євро. На звичайний автобус квитки продають у туристичному центрі аеропорта, де вам також нададуть інформацію про місто. Я ж там віддав євро по 1-2 центи.
З аеропорта до зупинки автобуса топаю 10 хвилин пішки. Є тротуар, але дорога проходить вздовж траси:
Виходжу до зупинки “Бірра”. Розклад руху точно дають гугл-карти, але і на самій зупинці теж є:
Автобус везе до залізничної станції Болонья, де щогодини їздить електричка до Форлі за 6 євро. Їхати 52 хвилини. Також можна проїхатись на Інтерсіті за 10 євро і 36 хвилин.
Вокзал Болоньї – симпатичний та невеличкий. Тут є те, чого так бракує українським вокзалам: wifi, білетомати, магазинчики. У касі та в білетоматі або ж на сайті – однакова вартість квитка. Поки купував квитки, побачив, як працівник розбирає білетомат, тому ще тримайте фото середини білетомату:
На такому поїзді я їхав з/до Форлі, але ми спізнились на 20 хвилин. У поїзді – одна провідниця, як стюард у нашому Інтерсіті, валідує квитки. “Дорога зайнята” – пояснила вона мені через гугл-перекладач.
Вокзал Форлі зустрів мене шмоном пасажирів. Але мене не шмонали, тому спокійно потільопав до автостанції, яка находиться буквально у трьох хвилинах ходьби від залізниці.
Квитки на автобус продаються у такій кав’ярні поруч і коштують 2.1 євро в одну сторону. Для подорожі підходять автобус №129 та 96А:
Я поїхав автобусом 96А, він їде 40 хвилин до кладовища, де похований дуче, а відправляється щогодини о 18 хвилин.
Але мій поїзд запізнився, тому я мав годину на прогулянку Форлі. Забігаючи наперед, скажу, що для швидкого огляду міста півтори години достатньо, а дві – взагалі шик. Місто маленьке, симпатичне.
Повернувся назад на автостанцію, ось і автобус мій. По дорозі зустрічаються автобусні зупинки, на якому є розклад руху автобусів та велика кількість виноградників.
Предаппіо – невеличке селище. Зараз тут є два супермаркети з хорошим домашнім вином і шоколадками “Рошен”, магазинчики, де ви можете купити бюст чи портрет Муссоліні. Місцеві жителі здають в оренду кімнати і квартири, але у селищі нічого робити довше, ніж пів дня. Мені ж на експрес-екскурсію вистачило 2 години.
Кінцева автобуса 96А – цвинтар, де похований Муссоліні, тут я вам і рекомендую вийти. Тому що кладовище знаходиться на невеличкій горі, а спускатися з гори легше. Воно складається з шухляд, куди кладуть, здається, кремованих, покійників. Поруч вішають квіти та лампадки. Також є драбини, якими можна піднятися для прибирання.
Якщо заходити з центрального входу, то центральна алея виводить на склеп сім’ї Муссоліні, в якому поховані три покоління родини. У склепі є дві людини, які слідкують за порядком.
Як правило, туристи та прихильники дуче масово приїздять до нього на могилу у день смерті, народження та в день його походу на Рим. Коли я був, то було скромно, одна сім’я прийшла з квітами. І тут є книга відгуків, в якій майже щоденно є запис.
Поруч з кладовищем є церква Chiesa di San Cassiano in Pennino, в якій хрестили Беніто у 1883 році. Збудована у романському стилі приблизно в ХІ ст., але остання перебудова відбулась у 1934 році.
В Предапіо Дуче люблять. Можливо, через туризм, можливо ще з якоїсь причини, але люблять. Я не сподівався тут побачити сувеніри, але в магазині ви можете купити футболку з Муссоліні або його бюст.
А тепер пройдусь у саме селище, подивлюся, як живуть місцеві. У селищі вулиці викладені плиткою, є три супермаркета, кафешки, магазинчики, пошта. Місцеві мешкають у двоповерхових, доволі симпатичних будиночках:
З кладовища хвилин 15 пішки – і ви у центрі міста.
На головній площі знаходиться церква св. Антоніо Падуанського.
Навпроти церкви – будинок фашистів, збудований у 1937 році. Доволі масштабна будівля, але зараз тут пусто і вона руйнується.
Зліва від церкви – пункт медицинської допомоги, збудований у 1931.
Навпроти церкви – палац Варано та маленький парк.
Симпатична будівля банка, 1928 року побудови.
Біля кожного будинку, який має історичне значення – табличка з QR-кодом.
Трохи далі, по центральній вулиці – будинок пошти, збудований за проєктом архітектурного бюро Форлі у 1926 році. Так було.
До речі, з Предаппіо родом Адоне Дзолі – участник антифашиського спротиву, який був засуджений на смертну кару, яку так і не здійснили. На честь нього названа школа.
Одна з будівель, що належала авіабудівній компанії Капроні. Власника підозрювали у співпраці з фашистами,але потім виправдали.
Ось я і доходжу до площі Гарібальді, де півколом розташована будівля колишнього ринку.
Через ворота ведуть сходи до рідного будинку дуче. Зараз тут проходять виставки, є музей, але він був зачинений. Найдивніше – що тут досі живуть люди! З будинку вийшов дядько, сів у машину і поїхав.
Спускаюся назад до головної вулиці, яка виглядає так:
До речі, в супермаркетах продають вино на розлив, по 1,5 і 2 євро за літр.
Таким чином моя прогулянка містом закінчується.
Перед від’їздом до Форлі у кафе придбав квитки на автобус, а поки його чекав – подивився на дитячий садок святої Рози. Пишуть, що це в честь матері Муссоліні Рози Мальтоні.
До нових зустрічей!