Бізнес-освіта – не лише навчальний процес, вона не обмежується вивченням набору інструментів для успішного ведення бізнесу. Передусім, це комунікація у середовищі довіри, можливість розвитку критично необхідних навичок, нагода побачити себе та іншого з незамиленого ракурсу, почати творити нове. На мій погляд, суть освіченості не в наслідуванні, а у знаходженні власних відповідей на питання, які перед тобою щоденно ставить життя.
Я не люблю слово «криза», бо воно одразу навантажує негативними смислами, викликає ефект емоційного зашморгу. Надаю перевагу трактуванню кризи як змін, до яких ми не підготувалися чи не проявили гнучкість, щоб вчасно трансформувати ситуацію собі на користь. Можливо, ми забули або не знали, але на Сході повторюють уже віками: незмінні лише зміни, треба постійно перебувати у стані готовності. Отож, чому в час кризи варто інвестувати у власний розвиток? По-перше, щоб могти вибратись з неї, а тут без переходу на інший рівень свідомості, що якраз дають інвестиції у власний розвиток, не обійтись. Та й чим більше знаєш і вмієш, тим більше стаєш конкурентоспроможним. А в часи кризи таким точно не завадить бути. По-друге, щоб в майбутньому бути готовим до змін. Тоді як інші, і далі залишатимуться неготовими, і називатимуть ці зміни кризою, ви зможете використати їх як шанс, як нові можливості.
Я радію розвитку технологічних кластерів, що останні роки інтенсивно зростають в багатьох містах нашої країни. Водночас мене непокоїть, що наша гуманітарна сфера застрягла в минулому столітті. Люди до сих пір погано комунікують між собою, не знають ні своєї історії, культури, ні інших народів, не вивчають конфліктологію, не бачать смислових зв’язків між недалекими подіями, обтяжені різного роду фобіями та ментальними стереотипами. Не думаю, що ми якісно просунемось у щасливе майбутнє тільки за рахунок розвитку технологій, які, зрештою, завжди залишатимуться лише інструментом у руках людини. А от якою саме буде людина, що нею керуватиме, на які цінності вона опиратиметься, які цілі ставитиме перед собою і таким чином визначатиме майбутнє – це ключове питання. Це питання, відповіді на які має пропонувати гуманітарна сфера, культура, креативні проекти. І цього нам поки дуже бракує, але шанси є.
Американський економіст, автор теорії креативного класу Річард Флоріда говорить, що «соціальні зміни проходять не в часи економічного підйому, а кризи. І суспільство змінюється у значній мірі тому, що ми цього хочемо». Ну або не хочемо. Вибір завжди за нами, і це не лише вибір, який ми зробили два чи кільканадцять років тому, це вибір, який ми робимо просто зараз і який треба буде зробити завтра. Хочеться, щоб він був усвідомленим та став одним з багатьох кроків до змін на краще.
В країні по-трохи відбуваються позитивні зрушення в сфері освіти, культури, креативної економіки. Сьогодні нам, як ніколи, потрібні умілі управлінці, менеджери, які вміють та знають як розвивати ці сектори. Ми також потребуємо діалогу з людьми, які мають змогу інвестувати в такі проекти. Саме час розвивати моду на меценатство, підтримку соціальних та культурних проектів. Завдяки такій співпраці ми отримаємо шанс на створення майбутнього, в якому захочемо жити, працювати, відпочивати і все це у своїй країні.
Тези занотовані під час доповіді на міні-конференції «Люди, які змінюють майбутнє: не виживати, а розвиватися», що відбулась в рамках фестивалю актуального мистецтва «КотоФест» в Одесі. Львівська бізнес-школа УКУ виступила партнером конференції.