Тому, чим більш руйнувань там буде, тим більше це влаштовує кремлівське керівництво. Бо втрати матеріальних та людських ресурсів вже зараз величезні, а надалі будуть неймовірно більшими. Для того щоби побудувати міст, потрібно мільйони гривень, а його руйнування, в найгіршому випадку, коштуватиме лише тисячі. Тому, чим більше буде руйнувань підприємств, об’єктів інфраструктури, тим більшими будуть потрібні фінансові зусилля на їх відновлення. А значить Україна, навіть, коли зможе припинити збройне протистояння та витисне терористів назад до Росії, буде змушена витрачати десятки, а може і сотні, мільярдів гривень на відбудову цієї території.
Але в усього цього є один позитив. Населення, бізнесові та політичні еліти Донбасу всі роки української незалежності, та, навіть, ще раніше, стримували розвиток постіндустріального суспільства в Україні. Промисловість цього регіону, переважно, відповідає лише третьому технологічному укладу. Якщо внаслідок руйнувань та зупинки цих підприємств не буде фінансових ресурсів, та, головне, бажання у політичної еліти для їх відновлення, тоді відбудеться дуже значне падіння економіки країни. Але при цьому з’явиться можливість не орієнтуватись на промисловість часів середини двадцятого століття. Ми просто змушені будемо розбудовувати економіку, принаймні, четвертого, а ще краще, п’ятого та шостого технологічного укладу.
Отже, Путін та його кремлівсько-фсбешная камарилья зараз приносить величезні страждання нашому українському народу. Але, при цьому, не усвідомлюючи того, робить за нас те, що, в силу багатьох об’єктивних та суб’єктивних обставин, ми зробити не могли. Вони розчищають нам шлях для розбудови України, що спрямована не в минуле, а в майбутнє.