Скаути проти маслярів і українське питання
Відносини між двома найвпливовішими фігурами у ПіС були непростими ще в часи, коли Матеуш Моравецький очолював уряд Польщі — він проводив надто незалежну, на думку лідера партії, політику. Ярослав Качинський займав позицію віцепремʼєра в урядах Моравецького, залишався одноосібним лідером партії та вимагав від премʼєра послуху. Нині Моравецький — депутат Сейму й один з 11 віцепрезидентів партії.
Безпосереднім каталізатором відкритого конфлікту стало рішення керівництва «Права і справедливості» (фактично самого Ярослава Качинського, оскільки всі ключові рішення в партії ухвалює він) оголосити депутата Сейму, ще одного віцепрезидента ПіС та колишнього міністра освіти в другому уряді Моравецького Пшемислава Чарнека кандидатом на посаду прем'єр-міністра від ПіС на чергових парламентських виборах 2027 року.
Неофіційно рішення пояснювали тим, що Чарнек не має антирейтингу, а Моравецький накопичив чималий антирейтинг за шість років на чолі уряду та став неприйнятним для радикальних виборців. Саме низькій популярності колишнього прем'єр-міністра приписували програш ПіС на виборах 2023 року. Також з огляду на це партія підтримала на президентських виборах 2025 року Кароля Навроцького.
Однак опитування громадської думки цього не підтверджують. Зокрема, дослідження IBRiS у середині липня засвідчило: 40 % респондентів назвали найкращим кандидатом від ПіС на посаду прем’єр-міністра саме Матеуша Моравецького, лише 18 % — Пшемислава Чарнека. Серед виборців «Права і справедливості» і двох ультраправих партій (Конфедерації та Конфедерації корони польської) голоси розділилися майже порівну — 37 % і 36 % відповідно.
Через місяць після рішення ПіС про кандидата в премʼєри Матеуш Моравецький створив у партії асоціацію «Розвиток плюс» (назва підкреслює економічні успіхи країни за часів премʼєрства Моравецького). До неї долучилися відразу понад 30 депутатів Сейму від ПіС — це представники неофіційної групи, зорієнтованої на Моравецького. Їх називають скаутами, або харцерами: багато членів цієї групи в дитинстві та юності були скаутами, часто це молоде покоління ПіС, і опоненти так підкреслюють його недосвідченість.
Пшемислав Чарнек натомість лідер іншої неофіційної групи — маслярів. Ця назва з’явилася після того, як кілька її представників гучно розкритикували польську LOT за використання мастил німецького виробника. Вони часто висловлюють доволі радикальні погляди і на внутрішню політику, і на відносини з Україною та Німеччиною (ще одна традиційна мішень ПіС).
Маслярі є значно більшою групою, котру підтримує Ярослав Качинський. У відповідь на крок Моравецького вона створила власну спілку «Насамперед Польща», а за назву взяла виборче гасло президента Кароля Навроцького. З огляду на поважний вік Качинського, очевидно, на кого група орієнтуватиметься у майбутньому. Чарнек відомий жорсткою риторикою в питаннях історичної пам'яті і національної ідентичності на посаді міністра освіти та науки, консервативними поглядами щодо нетрадиційних сексуальних орієнтацій. У 2021 році він розробив Lex Czarnek — закон, що впроваджував освітню реформу, яку ветував президент від ПіС Анджей Дуда через її ультраконсервативність. Чарнек також намагається копіювати Трампа, позиціонуючи себе як борця з політичною елітою.
«Право і справедливість» в останні роки також поступово зміщувалась праворуч, намагаючись не завадити перетіканню електорату до Конфедерації та Конфедерації корони польської. Вибір на користь Пшемислава Чарнека остаточно відштовхує від партії поміркованих виборців, які аргументовано ототожнюють його погляди із позиціями згаданих ультраправих партій.
Чарнек активно виступає проти інтеграції України до ЄС та НАТО без «вирішення історичних суперечок» (фактично вимагаючи одностороннього визнання Україною вини за Волинську трагедію). Політик навіть вніс відповідну резолюцію до Сейму 11 липня, в річницю трагедії.
Перед цим Ярослав Качинський у листі до членів ПіС закликав блокувати вступ України ЄС, «доки Київ не змінить своєї політики щодо культу Бандери та інших злочинців, прославляння УПА та ОУН». Лідер «Права і справедливості» в додачу оголосив про готовність повернути Україні орден Ярослава Мудрого ІІ ступеня на знак солідарності з Каролем Навроцьким.
Чарнек відомий вимогами кримінального переслідування організаторів вшанування пам’яті про вбивства у 1944 році польськими військовими українців у селі Сагринь та екстрадиції ветерана дивізії «Галичина» Ярослава Гуньки. Загалом Пшемислава Чарнека можна охарактеризувати, як одного із найбільш антиукраїнських політиків топ-рівня в країні.
Спершу він підтримував надання Польщею допомоги Україні, як державі-буферу, що стримує збройну агресію Росії, проте згодом заявляв про «недостатню вдячність українців» і критикував допомогу Україні. А 12 липня взагалі заявив, що «необхідно змусити ЄС припинити будь-яке фінансування озброєння України та її відбудови, доки вона не стане на шлях гуманних цінностей».
Навіть в середовищі заяву Чарнека засудили, зокрема, її не підтримав Ярослав Качинський, який резонно нагадав, що «військова допомога, яку надає Україні ЄС, є абсолютно необхідною, і важливою для польських державних інтересів та безпеки».
Єдиним чільним представном польського політикуму, який не критикував заяву Чарнека, був президент Кароль Навроцький — палкий прихильник зближення ПіС з ультраправими партіями та опонент участі Польщі в проєкті посилення європейської обороноздатності SAFE.
Критика кандидата в прем'єр-міністри лідером власної партії у свою чергу зіграла на руку ультраправим Конфедерації та Конфедерації корони польської, які отримали змогу підкреслити несамостійність Чарнека. Славомир Менцен, один із лідерів Конфедерації іронізував, що єдине питання, яке Чарнек зможе вирішувати без Качинського, — яке вино, біле чи червоне, пити на прийомах.
Заяву Чарнека також розкритикував колишній прем'єр-міністр Матеуш Моравецький, заявши, що Польща «допомогла Україні не з наївності чи очікування вдячності, а з холодного розрахунку», та що «в польських інтересах бути відмежованою від Росії державою, яка захищає від російського імперіалізму, руйнування та поневолення». І додав, що «нехай Україна продовжує захищатися європейськими грошима».Чарнек проте не став спростовувати свою позицію про зупинку військової допомоги Україні і навіть заявив, що «без жодних сумнівів» повторив би її.
Ультиматум Качинського і демарш Моравецького
Після створення двох партійних асоціацій Ярослав Качинський через президію політичного комітету партії оголосив вимогу до всіх членів ПіС до 23 липня припинити свою участь в будь-яких паралельних об’єднаннях, що займаються «політичною діяльністю», під загрозою виключення з партії. Цим самим лідер «Право і справедливість» лише загострив конфлікт із групою Моравецького.
Група Чарнека «Насамперед Польща» одразу заявила про припинення діяльності. Асоціація «Розвиток плюс» відмовилася, мовляв, вони партійці ПіС і не створюють альтернативного об'єднання, тим самим передали ініціативу в руки Ярославу Качинському.
«Право і справедливість» існує вже 25 років, з яких понад 20 років політична сила є однією із двох найбільших в країні і 23 роки її очолює Ярослав Качинський. За цей час ПіС пережила кілька внутрішніх криз. Серед найбільших — вихід з партії 2010 року 14 депутатів Сейму і трьох депутатів Європарламенту, які сформували партію «Польща є найважливішою» та набрали лише 2,2 % на виборах у 2011 році.
З актуальними подіями ситуація 2010 року має ряд паралелей. Тоді криза стала теж загострилась після виключення з партії лідера поміркованого крила — Йоанни Клузік-Ростковської — через її амбіції очолити партію. Депутати, які покинули у 2010 році «Право і справедливість», так само були незадоволені дрейфом партії праворуч, стверджуючи, що її захопили ультраправі екстремісти. Політична сила, яку створили ці діячі, виступала з поміркованих, центристських позицій, критикувала ПіС за радикалізації, а правлячу Громадянську платформу за повільні економічні реформи.
Проте цього разу криза є серйознішою з огляду на політичну вагу Моравецького та кількість його однодумців в партії.
Польські медіа стверджують, що Качинський і Моравецький провели ряд переговорів, у яких останній переконував, що кандидатура Чарнека програшна. Однак багаторічний лідер партії свого рішення не змінив. Спершу Моравецький всіляко позиціонував конфлікт як внутрішній і заявляв, що не планує виходити з партії. Подавав асоціацію «Розвиток плюс» як платформу для оновлення економічної і соціальної політики ПіС й альтернативний центр формування програм партії. Навіть пропонував відмовитися від посади віцепрезидента «Право і справедливість», аби пом'якшити конфлікт.
Колишній прем'єр до останнього намагався публічно не критикувати очільника ПіС. Заявляв, що «ще не народився такий інтриган, який розділить мене з Ярославом Качинським». Союзники Моравецького також намагалися переконати лідера партії змінити свою позицію, спершу в приватних розмовах, потім публічно. Останньою спробою переконати Качинського змінити своє рішення щодо Моравецького та асоціації «Розвиток плюс» став відкритий лист, який підписали понад 40 депутатів Сейму та кілька членів Європарламенту, закликавши зберегти єдність партії та переглянути заборону щодо участі в асоціаціях.
Однак Качинський не пішов назустріч по жодному з питань — залишив Чарнека кандидатом на посаду прем'єр-міністра і продовжив вимагати припинення діяльності асоціації «Розвиток плюс». Згодом польські ЗМІ, посилаючись на власні джерела, стверджували, що на позицію Качинського також вплинуло закрите соціологічне дослідження, яке показало що гіпотетична партія Моравецького набирає лише 2,8 %, з яких перетік виборців від ПіС складе лише 0,7 %.
В підсумку на пресконференції 24 липня Ярослав Качинський заявив, що «усі знали, що мають підписати, і розуміли наслідки своєї відмови від підписання». Він апелював до так званих «заяв про лояльність», в яких депутати мали підтвердити свою неучасть в інших асоціаціях. Тим самим Качинський підтвердив свій ультиматум про виключення з партії учасників групи Моравецького.
Матеуш Моравецький у відповідь заявив, що «існує невелика група інтриганів, які вправно грають у партійні інтриги, і виштовхнули нас з партії». Також колишній прем'єр-міністр подав у відставку з посади президента фракції «Європейські консерватори та реформісти» в Європарламенті, заявивши, що ця позиція призначена для лідера другої найбільшої партії в складі групи, а він таким більше не є.
Політичний комітет ПіС на засіданні 28 липня не схвалив виключення з партії членів асоціації «Розвиток плюс». Після цього справу передали в руки дисциплінарної комісії. Відкладаючи остаточне рішення, Качинський намагався зламати плани Моравецького, який вже анонсував першу зустріч групи «Розвиток плюс». Якщо колишній прем'єр-міністр із своєю групою чекали б рішення дисциплінарної комісії до серпня, то віддали б ініціативу щодо свого майбутнього опонентам. Тому в середу 29 липня Моравецький оголосив про створення нової парламентської фракції «Розвиток плюс». До неї увійшли 40 депутатів Сейму та один сенатор. Вони зокрема розказали на пресконференції як їх виштовхували із партійних структур «Права і справедливості».
Колишній прем'єр-міністр розкритикував керівництво ПіС за «дивні та непотрібні партійні ігри» та вкотре заявив, що партія відлякує поміркованих виборців дрейфом своєї риторики та програм вправо. Моравецький додав, що «поляки прагнуть боротися за сильну Польщу, хороші зарплати, роботу, житло, розвиток, ідентичність, культуру та християнську віру».
Вихід групи Моравецького з ПіС, схоже, завершує понад 20-річний період домінування партій Туска і Качинського. ПіС вірогідно перетвориться на середняка. Найбільше винен у цьому саме Ярослав Качинський, який у свої 77 років прагне зберігати абсолютну владу в партії. І заради цього просуває на провідні посади не надто впливових політиків, які діятимуть за його вказівками. Частково реалізувати це вдалося з президентом Анджеєм Дудою — і Качинський планував повторити з Навроцьким і Чарнеком.
Моравецький же мав успішну кар'єру в банковій сфері, вісім років очолював правління Erste Bank Polska, третього найбільшого банку в Польщі. Потім саме Качинський привів Моравецького у велику політику. Він одразу став міністром розвитку і фінансів, а через два роки — головою уряд. Але виявився надто самостійним для Качинського.
Моравецький і його група скаутів виступали за зміну курсу партії, повернення до поміркованих правих позиції, відмову від радикальної та популістичної риторики. Колишній прем'єр-міністр до останнього намагався очолити та реформувати ПіС, однак зіткнувшись з жорстким опором все ж сформував окремий політичний проєкт.
Варто зазначити, що батько Моравецького, Корнель, був активістом антикомуністичної опозиції та дисидентом, засновником «Солідарності, що бореться», непримиренного крила польського антикомуністичного руху. Корнель Моравецький співпрацював з антикомуністичними структурами інших країн радянського блоку, в тому числі України. Виступав на підтримку Революції гідності.
Читайте такожПрофесор Богдан Гудь: «Jeszcze Polska nie zginęła значною мірою тому, що ми, українці, живемо та боремося»
Моравецького точно не варто вважати безумовно проукраїнським, що продемонструвала його каденція на посаді премєр-міністра. Однак тоді уряд Польщі надав Україні значну військово-технічну допомогу, прийняв біженців. Разом з цим, колишній прем'єр-міністр теж неодноразово вдавався до конфліктної риторики на тему Волинської трагедії, та УПА загалом. Зокрема згадував про родину своєї матері, яка походить з Івано-Франківщини, і її розповіді про антипольські дії УПА. Проте Моравецький у 2023 році проігнорував (як і ПіС загалом) найменування 31 бригади ЗСУ на честь Леоніда Ступницького, керівника штабу військової округи УПА «Заграва» та штабу групи УПА-Північ, що діяла саме на Волині. Моравецький і його нова партія точно не виступатимуть за припинення допомоги Україні «до вирішення історичних проблем», як це прагнуть зробити Чарнек та Навроцький, а займуть більш прагматичні позиції. З ПіС до «Розвиток плюс» перейшли політики, переважно без антиукраїнського шлейфу. Тож від нової політичної сили варто очікувати поміркованої риторики та політики стосовно України.
Партія Моравецького і можливі конфігурації
Фракція Моравецького стала третьою найбільшою в поточному скликанні Сейму, що дає новій політичній силі потужну платформу для презентування власного порядку денного. Члени «Розвиток плюс» пріоритизуватимуть протидію «поганому й неефективному» уряду Дональда Туска і прагнуть змінити цей уряд за результатом наступних виборів. Очевидно, що нова фракція акцентуватиме увагу на економічних проблемах Польщі і переконуватиме виборців, що «поверне країну на шлях розвитку», апелюючи до доволі успішної каденції Моравецького на чолі уряду.
Перші відкриті опитування демонструють оптимістичну картину для «Розвитку плюс» — рейтинг політичної сили становить від 5 % до 7,5 %. Рейтинг «Право і справедливість» через вихід групи Моравецького знизився з 23–26 % до 17–21 %. Електорат «Розвиток плюс» на 86 % складається з колишніх виборців ПіС і на 13 % з колишніх виборців правоцентристської коаліції «Третій шлях». Тож нова партія поки взагалі не відбирає виборців у радикальних політичних сил.
Поміркована права партія «Розвиток плюс» цілком здатна забрати частину виборців у правоцентристської Громадянської коаліції, лідера чинної урядової коаліції. Остання поки залишається найбільшою партією, маючи підтримку на рівні 28–32 %. Однак через обвал рейтингів партій-союзників по коаліції — «Польщі 2050» і Польської селянської партії нижче від прохідного, Дональд Туск у формуванні наступної правлячої коаліції може розраховувати лише на Лівицю, яка поки набирає 7–8 %. Навіть якщо «Польща 2050» і Польська селянська партія підуть за списком Громадянської коаліції, а Лівиця піде спільним виборчим блоком з іншою лівою партією «Разом», то сумарно всі ці політичні сили набирають поки 42–44 %, приблизно стільки і правий фланг ПіС, Конфедерації та Конфедерації корони польської — 41–43 %.
Тож за поточних умов саме від партії Моравецького може залежати формування наступної коаліції. Члени групи «Розвиток плюс» активно критикують ПіС за перетворення на Третю Конфедерацію, однак не відкидають можливість співпраці з колишніми колегами. Проте цих двох політичних сил поки недостатньо для формування урядової коаліції. В наступні місяці багато залежатиме від того, в кого «Розвиток плюс» відбиратиме голоси — від ПіС, чи від Громадянської коаліції. Та чи забере Моравецький бодай частину виборців конфедерацій як нове обличчя на правому фланзі.
Якщо рейтинг нової партії залишатиметься на поточному рівні, то можливою є конфігурація результатів виборів, коли коаліцію вдасться сформувати без політичної сили Моравецького. В іншому випадку все залежатиме від того, чи «Розвиток плюс» та її лідер вважатимуть більшим злом ще один кабінет Дональда Туска, чи новий уряд за участю ультраправих конфедерацій. Зараз очевидної відповіді немає. Моравецький відкидає співпрацю з Дональдом Туском, однак може змінити думку, якщо Громадянська коаліція висуне менш ненависного у правому середовищі кандидата.
Пшемислав Чарнек же поки відкидає можливість створення коаліції з Конфедерацією корони польської Гжегожа Брауна, яка в суспільстві вважається ще більш радикальною ніж звичайна Конфедерація. Однак навряд чи відмовиться від цього, якщо це буде єдиною можливістю очолити уряд. ПіС тим часом має всі передумови для того, щоб справді перетворитися на Третю Конфедерацію. Вона вже точно не партія-гегемон на правому фланзі, оскільки обом ультраправим з їхніми 12–14 % та 8–11 % недалеко до ослабленої сили Качинського з 17–21 %.
Моравецький та його нова партія уже забрали частину поміркованого електорату «Права і справедливості», а теперішня риторика партії та її ключових діячів, зокрема Чарнека, спрямована на відвоювання радикальних виборців, може відштовхнути і решту поміркованих. Також за колишнім прем'єр-міністром піде і якась частина спонсорів політичної сили.
Президент Польщі, цілком ймовірно, радий виходу групи Моравецького з ПіС. Безпартійний Навроцький давно прагне стати лідером або щонайменше модератором усіх правих сил країни, сформувавши польську MAGA. Розкол партії, окрім послаблення впливу Качинського і його позицій в політичній силі, означає посилення впливу Навроцького на фрагментоване праве політичне середовище.
Якщо Навроцький досягне успіху, а ПіС, Конфедерація та Конфедерація корони польської наберуть достатньо голосів для формування урядової коаліції, Україні доведеться мати справу із тотально антиукраїнською Польщею, своєрідним римейком Угорщини часів Віктора Орбана. Навроцький на посаді президента, Чарнек як прем'єр-міністр, лідери конфедерацій Славомир Менцен, Кшиштоф Босак і Гжегож Браун в уряді — така конфігурація створюватиме для нашої держави на порядок більше проблем, аніж решта недоброзичливців в ЄС разом узяті. Тому для України важливо, щоб впродовж наступних 14 місяців рейтинги ПіС та обох конфедерацій щонайменше не зростали. Варто ігнорувати провокації на тему Волинської трагедії, не робити різких заяв, продовжувати співпрацю у сфері пошуково-ексгумаційних робіт.
Допомогти ПіС і конфедераціям виграти може «зовнішній ворог», оскільки економічний порядок денний буде прерогативою Громадянської коаліції та нової партії Моравецького. Тож треба не давати можливостей перемикати увагу під час виборчої кампанії на Україну. І повсякчас нагадувати, що у Польщі та України один ворог — Росія.
Читайте такожВолодимир В’ятрович: «Польща провалюється в яму минулого»
За підсумками виборів, що відбудуться восени 2027 року, в Сеймі може скластись кілька форматів урядової коаліції. Один з них — ПіС, Конфедерація і Конфедерація корони польської наберуть достатньо голосів аби самостійно сформувати коаліцію — жахливий для України. Участь «Розвитку плюс» у правій-ультраправій коаліції чотирьох партій погана для України. Інші два — коаліція Громадянської коаліції та Лівиці чи додатково з партією Моравецького — хороші для України. Залишається чекати й не відповідати на провокації. Цього може вистачити.