Маклауд з клану Маклаудів
Щойно заступивши на посаду президента у 2025 році, Дональд Трамп оголосив війну мігрантам. Він сам із родини мігрантів, що не є незвичайним для Америки. Проте мігрантські корені Трампа зовсім «свіжі». Мати Трампа Мері прибула до США менше ста років тому — у 1930 році.
Мері Енн Трамп, у дівоцтві Маклауд, народилась у 1912 році на шотландському острові Льюїс. Український глядач може пам’ятати стрічку «Горянин» про безсмертного Дункана Маклауда. Частка крові цих самих Маклаудів є у Дональда Трампа.
Мері Енн Маклауд росла у злиднях. Вона була молодшою з десяти дітей у родині. Уявімо життя на маленькому острові, відкритому всім вітрам, із кам’янистим ґрунтом, де виживання залежить від улову рибалок. Мері Енн не говорила вдома англійською — її рідною мовою була гельська.
У вісімнадцять років дівчина поїхала до Нью-Йорка, де вже обжилися кілька її братів і сестер. Спершу працювала нянькою й хатньою робітницею, але потім Велика депресія позбавила її й такого заробітку. Як би склалася доля дівчини, невідомо, але Мері пощастило: вона зустріла Фреда Трампа.
Читайте також«Епічна лють»: стратегічні помилки Трампа
Містер Друмф-Трумф, золотошукач і сутенер
Фред Трамп теж був з іммігрантів, тільки у другому поколінні. Батько Фреда, який носив ім’я Фредерик (точніше, Фрідріх), народився у Баварії у 1869 році. У 1885-му він переїхав до Америки і розбагатів під час "золотої лихоманки" на Клондайку. Відкриті джерела, перераховуючи способи заробітку Трампового діда, називають його сутенером: цей беручкий чолов’яга займався чим тільки міг, зокрема керував будинком розпусти.
Автентичне прізвище Фреда було Drumpf або Drumpft. Таке прізвище трапляється у німецьких родоводах ще у XVI–XVIІ століттях. У сучасній німецькій мові воно не означає нічого, але є два близькі до нього слова: Trumpf — «козир» та Dumpf — «тупий», тобто «негострий». У 2016 році комік Джон Олівер у своєму шоу «Last Week Tonight» покпинив над Трампом, закликавши «зробити Дональда Друмфом знову» (Make Donald Drumpf Again).
Читайте такожТрамп, Венс і теологія
У 1902 році Фред одружився з Елізабет Кріст, яка також була родом із Баварії. Їхній шлюб тривав до 1918 року, коли «іспанка» (епідемія грипу) забрала життя Фреда. В останні роки життя він займався нерухомістю, тож залишив удові бізнес і статок — тридцять одну тисячу доларів. Це як тепер пів мільйона. Але хоча грошва в домі водилася, Елізабет, мабуть, тримала дітей (а їх було троє) у цупких руках. Принаймні, Фред Трамп почав працювати в десять років.
Спочатку Фред був посильним, а потім для нього знайшлася важча робота. З тринадцяти років він працює на будівництві, куди ходить після школи. Почавши як різнороб, він згодом стане партнером у будівельній фірмі матері «Елізабет Трамп і син». Місіс Трамп не потурала сину-підлітку, тож, вирісши, Фред і сам залізною рукою скеровував свого сина Донні до щастя. Це лише припущення, яке, втім, виникло не на порожньому місці.
Який батько, такий син
Фред Трамп був людиною жорсткої і владної вдачі. Про це пише психологиня Мері Лі Трамп, племінниця Дональда й онука Фреда. Всі черпають дані про дитинство президента США головним чином з книжки Мері Лі з довгою назвою «Занадто багато і ніколи не достатньо: як моя сім’я створила найнебезпечнішу людину світу» (Too Much and Never Enough: How My Family Created the World's Most Dangerous Man). Вона є у відкритому доступі.
Мері Лі Трамп можна вважати упередженою. Вона глибоко переживала смерть свого батька — Фреда Трампа-молодшого, який був старшим братом президента США. І звинувачувала у цій смерті діда, адже він, мовляв, довів сина. Фреду-молодшому на момент смерті було 42 роки, а помер він від серцевого нападу внаслідок зловживання алкоголем. Мері Лі наполягає: на батька вплинули дитячі травми, адже в родині панували «деструктивні стосунки й трагічне поєднання відсутності піклування й жорстокості до дітей».
Але про все по порядку. Дональд Трамп народився 14 червня 1946 року у Квінзі (Queens), другому за чисельністю населення районі Нью-Йорка, етнічно строкатому й розмаїтому. В родині вже було троє дітей: Меріенн (1937–2023), Фред-молодший (1938–1981) і Елізабет (народилася у 1942-му). Після Трампа, який був четвертою дитиною, на світ з’явився його молодший брат Роберт (1948–2020).
Від дітей у цій родині вимагали багато, а давали мало, пише Мері Лі Трамп. Вимагали відповідати очікуванням батька, який — за її висловом — був «високофункціональним психопатом». Водночас діти не отримували тепла й доброти ані від Фреда-старшого, ані від Мері Енн, яка була емоційно холодною, відстороненою матір’ю. Дональд Трамп, як і його брати та сестри, виріс без відчуття захищеності.
Як стверджує Мері Лі, Дональд змалечку страждав від жорсткого поводження батька. Через це в ньому самому зростала ворожість і байдужість, бракувало емпатії. Так він захищався від навколишнього світу, пояснює психологиня. Ці негативні риси «з належним наглядом і увагою могли бути подолані», пише вона, але Донні за все дитинство так і не отримав досвіду піклування.
Читайте такожТрамп проти Папи Лева
Вочевидь, Дональд Трамп копіював свого батька і навіть перевершив його. У 13 років це був некерований підліток. LB.UA знайшов матеріал, написаний істориком Бенджаміном Вотергаусом, професором університету Північної Каліфорнії. Вотергаус наводить спомини Фреда Трампа, який жаліється на сина, характеризуючи його як «брутального хлопця».
Мері Лі Трамп додає, що перед її дядьком вимальовувався прямий шлях до в’язниці. Юний Дональд був на волосину від того, аби стати злочинцем. Від такої перспективи його врятувало те, що у його сім’ї були гроші й можливості.
Грав у футбол замість чипіти над книжками й боявся мікробів
Гроші й можливості родини Трампів привели юного Дональда до нью-йоркської Військової академії. На той час його поведінка стала вже надто «бурхливою», пише американський сайт EBSCO. Цей сайт спеціалізується на обробці великого масиву даних — приміром, під дослідженням про Дональда Трампа вказано 45 джерел.
Отже, як пише EBSCO, Дональд почав навчання в академії, але його успіхи були в іншій площині. Він охоче займався спортом і досяг певних висот у баскетболі та футболі — звичайному й американському.
Здавалось би, типове життя молодого бовдура, якому ліньки вчитись, але подобається копати м’яча. Але все не так просто. Саме в гуртожитку при Військовій академії у Трампа розвивається розлад — гермофобія, панічний страх перед мікробами й брудом. Він миє кімнату до блиску, аж доки та не перетворюється на «музей охайності», пише Мері Лі Трамп. Дональд Трамп — людина, одержима чистотою.
Politico у 2019 році писало про те, наскільки Трамп зациклений на чистоті власних рук і рук своїх відвідувачів, як він постійно миє руки і які засоби дезінфекції використовує. А двома роками раніше The Washington Post підготувало матеріал про психологічні страждання президента США від рукостискань. Трампу вкрай неприємний цей ритуал, який він вважає «варварським», ішлося у статті.
На студентські роки Трампа припала війна у В’єтнамі, яка тривала у 1959–1975 роках. Дональд кілька разів отримував повістку на фронт, проте спочатку скористався відстрочкою через навчання, а потім надав довідку від лікаря про непридатність. Йому діагностували кісткову шпору, пише EBSCO. Втім кісткова шпора не врятувала Трампа від участі у призовному жеребкуванні. Таку систему мобілізації у США запровадили у 1969 році, щоб зробити призов справедливим і відкинути звинувачення у вибірковості. Але тут 23-річному Трампу пощастило: жереб випав не на нього.
Вихід у доросле життя
Отже, відучившись п’ять років у військовій академії, Дональд Трамп не мав жодної схильності воювати. У наших реаліях його назвали б «ухилянтом». Але сам про себе Трамп мислив, звісно, в інших категоріях. Близький до родини Трампів пастор Норман Вінсент Піл із дитинства навіював йому, що хлопець — «король» і «має бути хижаком». Це той самий Піл, котрий написав книгу «Сила позитивного мислення» і запустив відповідний тренд. Можна тільки уявити, як відбилося на Трампові одночасне батькове знецінення з одного боку та позитивістські афірмації Піла — з іншого…
Тим часом молодий Трамп міркував про подальшу кар’єру. Попереду в нього були часи сумнівів, про які він написав таке: «По закінченні Нью-Йоркської військової академії 1964 року я думав про вступ до кіношколи... Але врешті вирішив, що нерухомість — це прибутковіший бізнес. Я почав навчатися у Фордгемському університеті, але після двох років зрозумів, що навчання там — те саме, як ніби я й не вчився зовсім. Тому я подав заяву у Вортонську школу бізнесу Пенсільванського університету і вступив туди. Я так радів, коли її закінчив. Я відразу поїхав додому й почав працювати у батька».
Це цитата з книжки Трампа «Мистецтво укладати угоди» (The Art of the Deal), написаної у 1987 році у співавторстві з журналістом Тоні Шварцом і перекладеної українською. У престижній Вортонській школі Трамп здобув ступінь бакалавра економіки. Це було у 1968 році. Довчившись, Дональд почав працювати у сфері нерухомості — спочатку під егідою батька.
Читайте такожТрамп, Папа і Антихрист
Старт його кар’єри був вдалим, але не без ексцесів. Наприклад, у 1973 році Трамп опинився в епіцентрі расистського скандалу. Міністерство юстиції США звинуватило його компанію The Trump Organization у дискримінації афроамериканських орендарів. Трамп як забудовник відмовлявся здавати приміщення темношкірим шукачам житла, хоча згодом був вимушений виконати припис міністерства.
Чи справді Трамп-бізнесмен створив себе сам? Дональд наголошував: за все життя він позичив у батька лише мільйон доларів, який згодом віддав із відсотками. Але насправді президент США отримав від батька щонайменше 413 мільйонів доларів (в перерахунку на нинішні гроші). Причому це були брудні гроші, здобуті переважно через незаконні схеми й шахрайство. Так, принаймні, стверджували у своєму розслідуванні 2018 року журналісти The New York Times.
Навіть якщо заплющити очі на сумнівне походження стартового капіталу Дональда Трампа, його навряд чи можна назвати талановитим підприємцем. Через невдалі угоди з 1985 по 1994 рік бізнес Трампа мав понад мільярд доларів збитків. Це дані іншого розслідування The New York Times. Компанії Трампа шість разів оголошували дефолт і проходили процедуру банкрутства, що дозволяло реструктуризувати борги, але завдавало збитків кредиторам, пишуть американські медіа.
Але для Трампа це не мало жодного значення. Він створив бренд імені самого себе і живе в царстві альтернативної правди, де реальність розходиться з його уявленнями про світ. Все, що говорить Трамп про «найбільше, найкраще, найвеличніше», говорить той самий маленький хлопчик, який пройшов крізь випробування дитинства, наголошує психологиня Мері Лі Трамп. Це його спосіб протистояти світу, який виявився надто суворим і жорстоким до цієї дитини.
Людина-нарцис, людина-протиріччя
Доросле життя Дональда Трампа щільно наповнене подіями та, ймовірно, темними і навіть злочинними діяннями. Згадати хоча б його зв’язки з Москвою, які сягають ще 1980-х років, мізогінну поведінку і звинувачення у харасменті, підозру щодо участі в педофільськіх оргіях Епштейна…
Два прикметні факти: Дональд Трамп поховав свою першу дружину Івану Трамп на території власного гольф-клубу в Бедмінстері (штат Нью-Джерсі), щоб не платити зайві податки. Адже поле для гольфу в цьому випадку трактувалося вже як кладовище, що виключало фіскальне навантаження. Таким чином, Трампа можна розглядати як людину патологічно жадібну, готову задля «економії» переступити приписи етики та моралі. Водночас, коли у 1991-му на його матір скоїв замах шістнадцятирічний грабіжник, а випадковий свідок затримав нападника, Трамп щедро нагородив цього свідка. Він викупив його заставну на будинок, аби чоловік не втратив житло.
Ще один промовистий штрих: Трампу було прикро дивитись на алкогольну залежність свого брата Фреда. Тим паче, що таку ваду рішуче не схвалював їхній батько — Фред-старший. А прихильність батька Трамп завжди мріяв заслужити… Тож для себе він вирішив не вживати алкоголю взагалі. «Я можу чесно сказати, що ніколи в житті не пив пива. Це одна з моїх єдиних хороших рис, — говорить про себе Трамп. — А ви можете уявити, яким би я був, якби пив? Я був би найгіршим у світі».
Усе це Трамп говорить серйозно. Він не вміє бути самоіронічним, не вміє жартувати — це просто суперечить його природі, коментує для LB.ua кандидатка психологічних наук, віцепрезидентка Асоціації політичних психологів України Світлана Чуніхіна. Адже Дональд Трамп — клінічний нарцис.
«У 2017 році, — каже вона, — вийшла книжка “Небезпечний випадок Дональда Трампа” (The dangerous case of Donald Trump). Її у співавторстві написали 27 авторитетних психологів і психіатрів. Пізніше до них долучилися ще десятеро, і в новому виданні цієї книжки вже 37 есеїв. Їхня консенсусна думка полягає у тому, що у Трампа — нарцисичний розлад особистості».
Та чи був Трамп нарцисом від самого початку, чи цей розлад став наслідком травматичного дитинства? Власне, про дитячі травми свого дядька Мері Лі Трамп пише завуальовано, тож ми навіть не знаємо, чи мали вони суто психологічний, чи також і фізичний характер. Крім того, вона базує свою розповідь на свідченнях інших людей.
«Трамп був таким від народження, точніше, з моменту, як почав діяти як автономна особистість, — каже натомість Світлана Чуніхіна. — Він позбавлений емпатії, перевищує свою значущість і є тим, кому важливо жити у маренні про свою велич, успішність, винятковість».
Нарцисизм не є критичним станом людини, каже фахівчиня. Але він накладає деякі обмеження: «Нарцис не здатен встановлювати близькі стосунки, постійно прагне здобувати визнання. Такі люди живуть одночасно з переконаністю у власній величі та страхом зустріти нищівний сором у випадку поразки. Між цими двома полюсами триває їхнє життя, що не робить нарцисів щасливими».
Тож попри всі автосугестивні твердження (30 травня 2026 року Трамп, приміром, назвав себе «найголовнішою зіркою світу») сьогоднішній іменник може почуватись і самотнім, і нещасним. Але це буде його власний секрет — між маленьким хлопчиком із Квінзу та великим і холодним світом.