Економіка Аргентини уже давно страждає від низки хронічних проблем. Країну впродовж останніх десятиліть регулярно лихоманить від інфляційних стрибків, девальвації національної валюти та розбалансованості державних фінансів.
Підтвердженням економічної турбулентності є три дефолти, які відбулися в Аргентині з початку XXI століття. Уряди цієї латиноамериканської країни апробували різні рецепти економічного оздоровлення: від ліберальних до соціалістичних практик. Однак жодна з них не дала якогось сталого і тривалого ефекту. Інфляція переважно вимірювалася двозначними цифрами, а ріст економіки був надто нестійким і чергувався з періодами стагнації і скорочення ВВП. Свій негативний внесок у стан справа робила корупція та незбалансована монетарно-фіскальна політика.
У грудні 2023 року, коли Мілей узявся за виконання обов’язків президента, інфляція зростала рекордними темпами і досягла 211% у річному вимірі. Це найвищий показник з початку 1990-х років. Через постійне зростання цін реальні доходи населення падали. У січні 2024 року рівень бідності в Аргентині, за даними Аргентинського католицького університету (UCA), сягнув 57,4%, що стало найвищим показником з 2004 року.
Для порятунку країни Мілей запровадив низку заходів жорсткої економії, включаючи скорочення субсидій на енергетику та транспорт, ліквідації половини міністерств та звільнення десятків тисяч державних службовців, зупинку проєктів з будівництва громадської інфраструктури та замороження зарплат і пенсій на рівні нижче рівня інфляції. Уряд обмежив фінансування державних університетів та сфери культури, закрив національний театральний інститут та припинив фінансувати наукові дослідження.
Через рік перебування Мілея при владі інфляція у державі знизилася до 2,4% на місяць у листопаді 2024 року. Річна інфляція також сповільнилася до 166% зі 193%. Дефіцит державного бюджету змінився на профіцит. Розрив між офіційним курсом долара і його реальним курсом на чорному ринку впав до 10%, тоді як на початку правління Мілея сягав 200%.
Водночас рівень бідності зріс з 41,7% у другій половині 2023 року до 52,9% за перші шість місяців 2024 року. Однак у третьому кварталі намітилася тенденція незначного зниження цього показника до позначки 49,9%. А кількість громадян, які жили у злиднях, за оцінками того ж Аргентинського католицького університету (UCA), скоротилася до 12,3%. Втім, такі показники все одно є одними з найвищих в історії держави. Приборкання стрімкого зростання цін відбулося за рахунок різкого скорочення державних видатків. А зростання цін на послуги зв’язку, транспорту, газ та електроенергію не дозволяє суттєво збільшити споживчі витрати домогосподарств.
Мілею вдалося зупинити рецесію та відновити зростання ВВП. У третьому кварталі економіка Аргентини, за даними статистичного агентства країни, зросла на 3,9 % у порівнянні з попереднім кварталом. Однак, якщо порівнювати з аналогічним періодом 2023 року, то ВВП за третій квартал впав на 2,1 відсотка. За підсумками 2024 року економіка Аргентини, за прогнозом JPMorgan, скоротиться на 3 %. І хоча у 2025 році їй прогнозують приріст на 5 %, цього недостатньо, аби компенсувати падіння попередніх років. Економічне пожвавлення передусім зумовлене частковим відновленням споживчих витрат і капітальних інвестицій після різкого падіння на початку цього року, а також ростом експорту сільськогосподарської та гірничодобувної продукції. Водночас ситуація у сфері промислового виробництва та будівельній галузі залишається невтішною.
Уряд Мілея планує скасувати контроль над капіталом, який обмежує потік іноземної валюти в країну та з неї. Більші інвестиції в бізнес є ключовими для забезпечення стійкого поштовху до економічного зростання та підвищення рівня життя. Без цього ентузіазм виборців щодо зусиль Мілея у реформуванні країни може зрештою завершитися.
Аргентинське суспільство розділилося в питанні оцінки ефективності роботи президента-лібертаріанця, хоча наразі зберігає відносно високий рівень схвалення його дій. У листопаді 54% аргентинців в цілому схвально ставилися до роботи Мілея, тоді як 44% негативно оцінювали його діяльність на посаді. Однак існує суттєвий демографічний та соціальний розрив у підтримці президента анархокапіталіста. Політика Мілея подобається 54 % чоловіків і лише 38 % жінок. До нього позитивно відносяться 56 % громадян віком понад 60 років, тоді як серед молоді до 27 років таких тільки 37 %. Реформаторська діяльність лібертаріанця подобається 58 % аргентинцям з доходами понад 5600 доларів за місяць. Проте з тих, хто отримує менше ніж 574 доларів, 61 % оцінює його роботу негативно.
Опитування громадської думки також демонструють, що більшість аргентинців незадоволені змінами, які за останній рік відбулися у таких сферах як державні вища освіта, охорона здоров'я, виробництво, економічна діяльність, якість життя, рівень доходів, державна освіта та рівність. І хоча 43 % аргентинців вважає, що жертви економічного оздоровлення країни будуть виправдані в майбутньому, 51 % сумнівається в цьому твердженні.
Поки що робити остаточні висновки про успіх чи провал місії Мілея з економічного порятунку Аргентини методом шокової лібертаріанської терапії зарано. Йому вдалося досягти певних макроекономічних успіхів, водночас скорочення соціальних видатків завдало відчутного удару по платоспроможності населення. Хоча з одного боку лібертаріанська модель реформування економіки є чимось новим для Аргентини, варто зауважити: ця країна вже має досвід проведення доволі ліберальної економічної політики, яка здійснювалася у першій половині 1990-х років міністром економіки Домінго Кавалло. Тоді перший ефект від реформ був відчутним, але він не тривав достатньо довго. Для сталого економічного ренесансу потрібно щось більше, ніж приборкання інфляції та збалансування бюджету.
26 жовтня 2025 року в Аргентині відбудуться проміжні вибори. Країна обиратиме половину місць у палаті депутатів і третину у сенаті. Ці вибори стануть своєрідним індикатором настроїв суспільства. Щоб президентська політична сила «Свобода наступає» продемонструвала на них хороші результати, Хав’єру Мілею вкрай необхідно до того часу конвертувати свої макроекономічні досягнення у відчутний економічний ріст, підвищення рівня доходів, створення нових робочих місць та зниження безробіття.
