Світ років з 10 спостерігає хитання США як фортеці демократії, а всезахідне побоювання ескалації з будь-якого приводу взагалі дістало і, як побічний ефект, підірвало довіру між союзниками й оприявнило прогалини в системі глобальної безпеки.
Новообраний президент США — взагалі величина непередбачувана, тому надійність США як партнера під питанням для країн – потенційних об'єктів російської агресії, які не можуть собі дозволити чекати рішучого лідерства з-поза Атлантики.
Логічним безпековим рішенням видається створити регіональний альянс країн Північної Європи, Балтії та Причорномор'я. Сучасна гнучка структура може зосередитися на колективному стримуванні, швидкому досягненні у визначені моменти панування в повітрі, захисті підводних активів. Розвиваючи свою діяльність за стандартами НАТО й використовуючи його інфраструктуру, ESA поєднав би ті самі стандарти й активи Альянсу з більш компактною та гнучкою структурою в ефективному прийнятті рішень. Збільшуючи можливості НАТО та зосереджуючись на безпосередніх регіональних загрозах, вінстав би потужним фактором, що стримував би російську агресію.
Країни-члени мають бути об’єднані спільною метою стримувати російську агресію та при цьому дотримуватися цінностей і стандартів НАТО. Критеріями членства повинні стати демократичне врядування, сумісність з НАТО військових структур і тверді зобов’язання колективної оборони.
На думку пана Кука, членами ESA можуть стати Естонія, Латвія, Литва, Україна, Румунія, Болгарія, Швеція, Фінляндія, Данія, Норвегія та Польща. (Тут і далі я просто переказую його пропозиції, які видалися мені цікавими й важливими). Варто залишити місця для Молдови і Грузії. Військова доктрина ESA повинна мати за мету одночасно досягнути панування в повітрі принаймні у двох з трьох оперативних районах (Скандинавський, Балтійський, Чорноморський) упродовж 24 годин завдяки оперативно сумісним насамперед повітряним силам Швеції та Фінляндії (літаки F-35 і Gripen) з авіабаз у Польщі та Румунії, контролю повітряного простору та придушення ППО РФ.
ESA може передбачати такий розподіл ролей:
Норвегія і Данія: панування в Північній Атлантиці та захист арктичних торгових шляхів;
Швеція і Фінляндія: панування в повітряному просторі Північної Європи, передові системи ПРО/ППО;
Країни Балтії: HUMINT, кіберзахист, електронна війна й передове розгортання БпЛА;
Україна і Румунія: HUMINT, оборона морських комунікацій в Чорному морі, застосування БпЛА й безекіпажних катерів;
Польща: центральний логістичний центр, наземні бронетанкові й механізовані війська (спільно з Україною), координація дій повітряних сил.
Уже сьогодні збройні сили згаданих країн мають однакові стандарти, взаємне розпізнавання, логістику, управління і контроль, стандартизоване обладнання, протоколи зв’язку, проводять спільні тренування й навчання, щоб забезпечити безперебійну інтеграцію.
Головними стратегічними напрямками можуть бути:
1. Панування в повітрі (досягнення переваги в повітрі у визначених оперативних районах шляхом швидкого розгортання сумісних з НАТО військово-повітряних сил, використання систем далекого радіолокаційного виявлення, БпЛА, літальних апаратів з підтримкою SEAD для розвідки поля бою та контролю повітряного простору);
2. Захист підводних активів (захист підводних кабелів зв’язку, трубопроводів, критичної енергетичної інфраструктури від диверсій чи атак, розгортання передових підводних систем спостереження та морських патрульних літаків у Північній Атлантиці, Балтійському й Чорному морях);
3. Гібридна війна та кібербезпека (протидія російським кампаніям дезінформації, кібератакам і гібридним загрозам, використання досвіду Естонії в галузі кіберзахисту, досвіду України в РЕБ);
4. Морська оборона (розгортання військово-морських операцій для стримування агресії в Балтійському й Чорному морях, акцент на протичовновій війні, розмінуванні й операціях надводного флоту);
5. Безпека енергетичної інфраструктури (захист критично важливих енергетичних активів, включаючи LРG-термінали, АЕС й об’єкти відновлюваної енергетики).
Альянс має розгорнути власні сили швидкого реагування — багатонаціональні бригади й авіаескадрильї з терміном готовності 48 годин, здатні досягнути панування в повітрі впродовж 24 годин у двох із трьох оперативних районах.
Розвідувальна доктрина ESA має гарантувати, що його члени не тільки захищені, але й готові протистояти загрозам на стадії їхнього зародження, усувати їх, використовуючи найкращі традиційні та нетрадиційні методи забезпечення суверенітету і стримування майбутньої агресії, передбачати:
1. Розгортання єдиної розвідувальної мережі (інтеграція кращих практик об’єднання Five Eyes і досвіду України для безперебійного обміну розвідувальними даними між державами-членами в реальному часі, використання штучного інтелекту для надання розвідувальних даних про гібридні загрози, пересування військ, кібератаки й кампанії дезінформації, розгортання Fusion Centers (регіональних центрів розвідки) у Польщі, Швеції та Румунії для інтеграції даних з військових, кібернетичних і відкритих джерел);
2. Активні контррозвідувальні заходи, які руйнують наміри противника (проактивні заходи з ліквідації та нейтралізації ворожих зусиль за допомогою нетрадиційних засобів: нейтралізація впливу дезінформації та пропаганди, виявлення й руйнація каналів російської пропаганди, обертання ворожих наративів проти противника, асиметричні кібероперації, зокрема наступальні, для руйнування російських військових систем зв’язку, матеріально-технічного забезпечення та пропаганди, психологічні операції (PSYOPS), запуск цілеспрямованих кампаній для розбрату між елементами ворожих міжвидових угруповань, підриву морального духу, дестабілізації);
3. Готовність до гібридної війни (постійний моніторинг і захист критично важливих енергетичних і підводних активів від диверсій, захист демократичних інститутів шляхом виявлення та викриття іноземних кампаній впливу, виявлення вразливостей в інфраструктурі держав-членів і впровадження контрзаходів);
4. Агентурна розвідка (HUMINT) (розгортання агентурних мереж у критично важливих регіонах, зокрема, на контрольованих РФ територіях, робота з місцевим населенням окупованих і спірних регіонів для збору критичної інформації та сприяння руху опору);
5. Проактивний збір розвідувальних даних (використання гібридних і нетрадиційних методів збору розвідувальних даних до виникнення конфліктів, економічне шпигунство, перешкоджання ворожій економічній діяльності, включаючи ухилення від санкцій і контрабанду зброї, використання соціальних мереж, штучного інтелекту у відстеженні тенденцій, неправдивих наративів, перших ознак мобілізації противника);
6. Спільне навчання й інтеграція розвідувальних активів (спільне навчання й інтеграція оперативників і аналітиків розвідки, поєднання досвіду Північної Європи в кіберзахисті, навичок країн Балтії в радіоелектронній боротьбі та досвіду України у веденні гібридної війни в Чорному морі).
Унікальністю розвідувальної доктрини ESA має стати проактивний підхід до розвідки, що виведе в пріоритет запобігання загрозам замість очікування ескалації; слід планувати та проводити наступальні підривні акції, які дозволять не лише захищатися від гібридних загроз, але й використовувати їх у наступальних цілях, щоб дестабілізувати ворога. Розбудова багатодоменної координації дозволить розвідувальним операціям об’єднати кібернетичні, фізичні, економічні та психологічні аспекти в єдину стратегію.
Логістика й ланцюг поставок уже існують в межах підтримки України. Варшава вже є головним центром МТЗ, а НАТО має передові склади постачання в Румунії та Фінляндії. Уже слід зосереджувати поблизу Сувалкського коридору й на узбережжі Чорного моря запаси боєприпасів, пального, військово-медичного майна. Ця система вже має повну сумісність з логістичними мережами НАТО, які забезпечують спільні ресурси й ефективність постачання.
Фінансувати ESA можнв завдяки фіксованим внескам у відсотках від ВВП зі справедливим розподілом тягаря та зовнішній підтримці від союзників по НАТО, таких як США та Великобританія.
Крім фундаментальних положень, варто додати ще деякі аспекти:
— використання штучного інтелекту й передових технологій (використання штучного інтелекту, БпЛА, автоматизованих систем підтримки рішень у реальному часі, відображення оперативної обстановки в режимі онлайн);
— інтегрована система ППО/ПРО (об'єднана система ППО/ПРО Польщі, країн Північної Європи та Чорноморського регіону);
— система моніторингу повітряного простору (удосконалення гідроакустичних систем контролю підводного простору та безпілотних технологій дронів для моніторингу підводної інфраструктури);
— система національної стійкості (розробка комплексних планів захисту цивільної інфраструктури, включаючи мережі й системи зв’язку).
Створення «Східного щита», безумовно, створить певні виклики:
— координація між країнами та регіонами (для безперебійної координації між північними, балтійськими та чорноморськими країнами потрібно розгорнути надійні комунікаційні мережі);
— реакція РФ (гібридні атаки, аби порушити згуртованість нового альянсу та підірвати громадську підтримку);
— забезпечення стійкості (меншим державам може бути важко виконати фінансові чи оперативні зобов’язання без постійної підтримки НАТО).
Також будуть інші виклики:
— багато членів НАТО є членами ЄС і беруть участь в оборонних ініціативах ЄС, таких як Постійне структуроване співробітництво (PESCO) або Європейський оборонний фонд. Ці ініціативи співіснують з НАТО та зосереджуються на додаткових цілях, таких як швидке розгортання й оперативна сумісність;
— Велика Британія очолює JEF (Об’єднані експедиційні сили), коаліцію країн Північної Європи (включаючи країни Північної Європи та Балтії), зосереджені на швидкому розгортанні й регіональній безпеці, працюють незалежно, але сумісні з НАТО;
— такі країни, як США та Польща, мають двосторонні угоди про розширену оборонну співпрацю, включаючи розгортання військ і спільні бази, які повністю відповідають зобов’язанням НАТО;
— ESA мусить тісно координувати свою роботу з НАТО, щоб не дублювати зусиль й уникнути суперечливих стратегій;
— ESA повинен підтвердити зобов’язання НАТО щодо колективної оборони відповідно до статті 5 Вашингтонського договору. Має бути зрозуміло, що ESA посилює регіональну безпеку, а не пропонує альтернативу гарантіям безпеки НАТО;
— деякі члени НАТО (наприклад, ФРН чи Франція) можуть сприйняти появу ESA як ознаку регіональної фрагментації або відсутності впевненості в здатності НАТО захищати всіх членів однаково. Важлива чітка комунікація про доповнювальну роль ESA;
— якщо появу ESA сформулюють як заповнення прогалин у реагуванні НАТО в регіонах Балтійського чи Чорного морів, дехто може сприйняти це як критику НАТО. Позитивна дефініція «розширення НАТО» пом’якшила б цей ефект;
— знадобляться офіційні угоди, які гарантували б можливість ESA використовувати активи НАТО (наприклад, авіабази, логістичні центри) без переривання операцій НАТО;
— враховуючи лідерську роль США в НАТО, їхня очевидна підтримка, ймовірно, придасться для політичного й оперативного успіху.
Перед Європою сьогодні постали два геостратегічні виклики — криза світової системи безпеки й нагальна потреба посилити східний фланг НАТО. Створити нове регіональне безпекове об’єднання видається логічною відповіддю на ці виклики.