Це не вичерпний перелік активностей російських спецслужб з темою російських добровольців і РДК зокрема. Незадовго до інциденту в Брянській області, в РФ було створено підрозділ, назва якого фактично калькує “екстремістський” і “терористичний” “Русский добровольческий корпус” – “Российский добровольческий корпус”.
До формування цієї структури долучилися представники декотрих одіозних “добровольчих” одиниць, які брали активну участь у бойових діях і реалізації ідеологічної компоненти російсько-української війни. На презентації ініціативи під час чергового з'їзду “Союза добровольцев Донбасса” в окупованому Маріуполі були номінальний голова СДД Олександр Бородай, голова ради директорів групи компаній “Царьград” Костянтин Малофєєв, депутат Держдуми РФ Олексій Журавльов, командир так званої інтербригади “Пятнашка” Ахра Авідзба. Вони ухвалили рішення звернутися до Путіна з приводу об'єднання всіх “добровольчих структур” з кола СДД у єдине військове з'єднання.
Очевидно, гра з прикметниками “русский/российский” у цьому випадку – не лише спроба дотиснути тему “власовців під українською протекцією” через співзвучність назв “Русского добровольческого корпуса” та “Русского охранного корпуса” (який інколи називають “Русский корпус”), одиницею, яку сформували в Сербії здебільшого з білоемігрантів і яка підпорядковувалась “Комитету освобождения народов России” (КОНР) під час Другої світової війни. Це ще й свідчення ідейного пату, в якому опинились представники Адміністрації президента, відповідальні за ідеологію: адже намагаючись грати в тему “многонационального народа Российской Федерации” (а саме це формулювання зафіксовано у Конституції РФ, і саме воно є об'єктом постійної критики так званими “російськими правими”) у країні, де федеративний устрій є суто номінальним, не вийде задіювати прикметник “русский” і змушувати його грати за себе.
Після інциденту у Брянській області формальний голова “Союза добровольцев Донбасса” Бородай від імені “Российского добровольческого корпуса” окремо проговорював своє невдоволення тим фактом, що структура, яка декларує антипутінське спрямування, бере на себе сміливість називатись “Русским добровольческим корпусом”, позбавляючи такої можливості власне Бородая та його союзників. Але цього не дозволяє не група російських правих, що виступає спікерами від РДК – цього не дозволяють у першу чергу загравання Бородая та його колишнього (?) шефа Владислава Суркова з темою перетворення всіх окупованих Росією територій на нерозривну судинну сітку, якою з війни на війну курсують різноманітні “добровольці”, що відстоюють чи то “русский мир”, чи то “інтернаціоналізм в окремо взятих республіках”, чи то просто відпрацьовують гонорар.
Значно цікавішим за ідеологічні обурення Бородая видається питання підпорядкування новоствореного альянсу – адже задіяні нині елементи є частиною різних вертикалей і мають цілий спектр конфліктів з різними гравцями в елітах РФ. Той самий “Союз добровольцев Донбасса”, на базі якого і відбувається формування РосДК, безпосередньо підпорядковується Адміністрації президента РФ і є її проєктом. На різних етапах свого існування СДД зазнавав трансформацій – від організації, що мала на меті опікуватись “ветеранами добровольчого руху”, до спроб зайняти нішу парасолькової організації на ринку внутрішньополітичного насильства, а згодом – перейти у статус повноцінного політичного проєкту через спробу колаборації з партією “Родина” (угода про співробітництво так і не була підписана). Піком політичної діяльності СДД стала угода про співробітництво з “Единой Россией” і безпосередня участь Бородая у праймериз головної партії РФ у Ростовській області, а згодом і повноцінне депутатство.
Утім головна роль у цій новій структурі в Костянтина Малофєєва – як в особи, що не лише очолила Вищу раду “Союза добровольцев Донбасса”, а й замикає на себе контакти з декількома структурами-кураторами. На тлі незакритої посади головного ідеолога так званої СВО Малофєєв стає одним з претендентів на це звання – через постійні візити до адміністрації президента та пропозиції своїх послуг, про які постійно повідомляють російські медіаресурси. Але прагнути називатися не означає бути: навіть маючи ресурси на медійні проєкти, Малофєєв не здатний генерувати цілісну ідеологічну концепцію, яка могла б принаймні претендувати на російський мейнстрим.
Тому він продовжує пошук друзів, а точніше вони знаходять його самі. І це ФСБ, яка прямо відповідає за виставу із “запобіганням замаху на Малофєєва”, який нібито планували РДК. Саме так у ФСБ відпрацювали звернення Путіна за підсумками Брянського інциденту та напис “Дарья Александровна Дугина” на його паперах, які потрапили в кадр відеозапису звернення – “замах на Малофєєва” мав стати ще одним елементом спроби силових відомств РФ представити Україну як сторону, що вдається до тероризму.
Серед основних фігур “Российского добровольческого корпуса” – одіозний бойовик Ахра “Абхаз” Авідзба, командир так званої “Интернациональной бригады “Пятнашка”, що підпорядковується ГУ ГШ ЗС РФ. Разом з легалізованими раніше у ЗС РФ підрозділами “Союза добровольцев Донбасса” (чотирма батальйонами, що є складовими системи “БАРС”, а також п’ятьма “добровольческими отрядами”) “Пятнашка” має стати ядром майбутнього об’єднання всіх російських “добровольців”. Авідзба долучився до лав бойовиків т.зв “ДНР” влітку 2014 року. Відтоді з декількома перервами, пов’язаними з намаганнями реалізувати власні політичні амбіції в окупованій Росією Абхазії, бере участь у російській агресії проти України. Командир “Пятнашки” має досить давню історію взаємодій із “Союзом добровольцев Донбасса” – Авідзба був учасником першого установчого з’їзду СДД у жовтні 2015 року і публічно наголошував тоді на безальтернативності саме сурковського проєкту об’єднання учасників бойових дій проти України, на противагу гіркінському “Содружеству ветеранов ополчения Донбасса”. Відтоді Абхаз зберігав афіліацію з СДД, користуючись у кризові для себе моменти його протекцією.
Активна діяльність Авідзби відразу у двох метастазах “русского мира” – ОРДЛО та Абхазії, особливо його неодноразові спроби втрутитися в політичні процеси в окупованій Росією частині Грузії, призвели до виникнення в нього конфліктів не лише з тамтешніми кланами, а й із ФСБ. У серпні 2020 року Авідзба у статусі помічника “президента” Абхазії Аслана Бжанії, усупереч перешкоджанням співробітників прикордонної служби ФСБ РФ, намагався прорватися через російсько-абхазький “кордон”. “Герою” т.зв. “ДНР” Авідзбі не дозволяли тоді покинути територію Росії через несплату податків, дорожніх штрафів, а також рахунків за комунальні послуги. За фактом незаконного перетину кордону проти нього було відкрито кримінальне провадження, а в жовтні того ж року він постав перед російським судом і, усупереч своєму “дипломатичному статусу”, був оштрафований і засуджений до 10 діб адміністративного арешту. Ця подія загострила і без того складні стосунки Авідзби з його “шефом” – “президентом” Абхазії Бжанією, і в листопаді 2020 року командир “Пятнашки” склав свої “помічницькі” повноваження – “через втрату віри у спільну справу”. З того часу колишній політичний тандем Авідзби-Бжанії, що за особистої участі Владислава Суркова здобув владу в невизнаній Абхазії на початку 2020 року, змусивши попереднього “очільника” республіки Рауля Хаджимбу подати у відставку, припинив своє існування, а колишні ситуативні “союзники” стали ворогами.
У березні 2021 року Бжанія ініціював кримінальне переслідування Авідзби вже в Абхазії, командиру “Пятнашки” і наближеним до нього бойовикам висунули звинувачення в незаконному зберіганні зброї і взяли під варту. Тоді за свого “бойового товариша” публічно заступався СДД, вимагав від “влади” Абхазії негайно звільнити його. Авідзба відбувся тоді умовним терміном покарання, його звільнили в залі суду. Проте конфлікти командира “Пятнашки” з колишнім “шефом” Бжанією та ФСБ цим не вичерпалися, отримавши продовження вже під час поточної фази війни Росії проти України. У вересні 2022 року бойовик бідкався, що російські спецслужби в особі п’ятої служби ФСБ РФ перешкоджали йому виїхати з тимчасово окупованих територій України до РФ, вказуючи на того самого Аслана Бжанію як ініціатора цих обмежень.
За зізнанням Авідзби, йому тоді вдалося проникнути в РФ не цілком легально і потрапити на особисту зустріч із Сергієм Мироновим, головою партії “Справедливая Россия – За правду!”. Окрім згаданої зустрічі з Мироновим, у липні 2022 року Авідзба зустрічався і з керівництвом КПРФ. Є підстави вважати, що активізація контактів Абхаза з представниками російського політикуму і налагодження особистих зв’язків у цьому середовищі обумовлені саме його прагненням заручитися відносно впливовою підтримкою у протистоянні з нинішньою “владою” Абхазії, а також віднайти додаткові важелі убезпечення від зайвої уваги ФСБ.
Ця ж мотиваційна лінія є для нього ключовою і в контексті участі у проєкті створення т.зв РосДК, адже на тлі політичної активізації Костянтина Малофєєва Авідзба отримує в його особі впливового покровителя, що має практично безперешкодний доступ до найвищих кремлівських кабінетів і може вплинути на розв'язання його проблем з ФСБ. На початку лютого 2023 року Авідзба також отримав статус помічника депутата Держдуми РФ Олексія Журавльова, що додатково посилює становище командира “Пятнашки”. Отже, для Авідзби інтеграція в проєкту РосДК є радше інструментом досягнення особистих інтересів, про переважання суто “ідейної” складової його мотивації говорити аж ніяк не доводиться.
Серед потенційних учасників згаданого об’єднання російських “добровольців” можна виокремити і скандальне угруповання російських неонацистів “ДШРГ “Русич”, знане особливою жорстокістю та численними порушеннями правил ведення війни. Формальний керівник і найпублічніша особа цього угруповання Олексій Мільчаков, як і Ахра Авідзба, має досить давні зв’язки із “Союзом добровольцев Донбасса”. Мільчаков також був учасником згаданого першого установчого з’їзду СДД у жовтні 2015 року, відтоді, попри всі локальні конфлікти в середовищі російських спецслужб, підтримує контакти з “Союзом” та особисто Олександром Бородаєм. На початку лютого 2023 року, за декілька днів до публічного проголошення створення РосДК у тимчасово окупованому Маріуполі, Мільчаков мав зустріч з Бородаєм і ще одним одіозним депутатом Держдуми РФ Віталієм Мілоновим. З оприлюдненого в телеграм-каналі ДШРГ “Русич” відомо, що в рамках цієї події депутати Держдуми РФ передали підрозділу певну кількість боєприпасів. Про інші деталі зустрічі тоді не повідомляли.
Попри довгу історію взаємодій з СДД і нещодавні контакти з номінальним лідером організації Бородаєм, очевидна токсичність і відверто неонацистський ідеологічний базис підрозділу Мільчакова унеможливлюють безпосереднє влиття ДШРГ “Русич” у майбутній “Российский добровольческий корпус”. Їхня присутність у лавах може лише нашкодити медійному образу цього утворення, а також амбіціям персонально Константина Малофєєва. І попри весь медійний ресурс групи компаній “Царьград”, поборнику “православних цінностей”, заступнику московського патріарха Кирила (Гундяєва) у “Всемирном русском народном соборе” Малофєєву не лише не вдасться відбілити репутацію Мільчакова, а й навіть обґрунтувати участь його підрозділу в РосДК. Та й схоже, що це в його плани і не входить.
“Российский добровольческий корпус” виглядає як спроба Малофєєва набрати бали перед адміністрацією президента, довівши, що він може не лише бути публічним спікером нових “добровольчих альянсів” й обіймати посади в новостворених структурах, а й власне структурувати відносини тих “добровольчих” підрозділів із силовими та з політичними центрами. Малофєєв намагатиметься продавати адміністрації два образи: діяча, що спроможний об'єднувати наявні проєкти та пропонувати ідеологічні рішення. Але “Российский добровольческий корпус” якраз є антирекламою Малофєєва та Бородая як ідеологів – претендуючи на “традиціоналістську” та “православну” нішу в РФ, дивно послуговуватися категорією “российский”. Проте особовий склад лишає Малофєєву і Бородаю не надто багато варіантів – Ахра Авідзба, як і його “інтербригада”, не можуть претендувати на прикметник “русский”. І як би не намагались у російських спецслужбах обернути цю “многонациональность” собі на користь, розповідаючи казки про Україну, що нібито прагне відродження КОНР або РОА, слава про злочини “российских добровольцев” дасть фору будь-яким особливостям поглядів і переконань представників того самого РДК.