З 16 січня по 1 лютого в Білорусі пройдуть масштабні льотно-тактичні навчання російської та білоруської авіації, в яких будуть задіяні всі аеродроми та полігони ВПС і ППО. У Генштабі ЗСУ заявили, що під виглядом навчань Росія нарощує своє авіаційне угруповання в Білорусі. Зокрема, не менш ніж 10 вертольотів Мі-8 і Мі-24 перебазували на аеродром у Мачулищі. Також триває перекидання літаків оперативно-тактичної авіації РФ. Імовірна поява російської дальньої авіації. «З урахуванням зазначеного зростає загроза завдання ракетно-авіаційних ударів, застосування дронів-камікадзе», – заявив заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу ЗСУ Олексій Громов.
Однак збільшення авіаційного компонента – це лише частина дій Росії на білоруському напрямку. З перших днів 2023 року спостерігаємо загальне нарощення російської військової присутності в Білорусі. Роблять це в рамках розгортання спільного Регіонального угруповання військ, яке почали формувати на білоруській території ще в жовтні минулого року. Уже кілька місяців російські солдати проходять навчання на полігонах, зокрема, за участю білоруських інструкторів, а також проводять заходи бойового злагодження зі Збройними силами Білорусі. 12 січня російські частини особисто проінспектував головнокомандувач сухопутних військ РФ Олег Салюков.
За два тижні січня з Росії прибуло понад десять військових ешелонів з технікою та солдатами. За даними моніторингового проєкту «Беларускі Гаюн» і неофіційного телеграм-каналу білоруських залізничників belzhd_live, за цей час до Білорусі перекинули близько 3000 російських військових, а близько 1000 вирушили у зворотному напрямку. Раніше, наприкінці грудня, Генштаб ЗСУ оцінював чисельність російських військ у Білорусі приблизно в 11 тисяч осіб. Тож зараз чисельність угруповання могла зрости до 13 тисяч.
Усе це супроводжується інтенсивним переміщенням російських військових усередині самої Білорусі. Російських солдатів і техніку помічають усе в нових і нових населених пунктах країни.
Білорусь – тренувальна база?
Водночас чисельність російських сил у Білорусі залишається недостатньою для проведення великомасштабних наступальних операцій. Перед 24 лютого російське угруповання в Білорусі становило 30 тисяч бійців – тобто у два з гаком рази більше, ніж тепер. Крім того, поки що немає відомостей про перекидання та накопичення важкого озброєння. У ешелонах, що прибувають з РФ, місцеві жителі в основному помічають вантажівки, бензовози і тягачі, а не танки й артилерію (утім не виключено, що перекидання такої техніки просто краще маскують).
Концентрації російських військ саме у прикордонних з Україною районах поки що також не спостерігають, хоча в Гомельській і Брестській областях вони присутні. Вловити логіку переміщень російських військ у Білорусі часто взагалі дуже складно. Наприклад, 20-22 грудня військові ешелони просто каталися між станціями, і їх навіть не розвантажували. Досі незрозуміло: таким чином відпрацьовували перекидання російських військ ближче до українського кордону чи ворог просто нагнітав ситуацію.
Крім того, три ешелони з російськими мобілізованими (понад 1000 осіб), які пройшли навчання на полігонах Білорусі, у січні вирушили до Воронезької області – ймовірно, для посилення Луганського напрямку.
Моніторинговий проєкт «Беларускі Гаюн» на підставі всієї цієї інформації робить висновок, що йдеться про ротацію та перегрупування, а зовсім не про підготовку нового походу на Київ. Ротації російських військових свідчать, що найближчим часом не варто очікувати наступу ЗС РФ з території Білорусі. Функція ж РБ у цьому випадку – бути тренувальною базою для мобілізованих громадян РФ, зазначає «Беларускі Гаюн».
Україна та її партнери оцінюють ситуацію в Білорусі схожим чином. Генштаб ЗСУ у своїх щоденних зведеннях повторює, що ознак формування наступального угруповання поки що не спостерігає. Командувач Об'єднаних сил ЗСУ Сергій Наєв 12 січня заявив, що ситуація на території Білорусі не становить безпосередньої загрози якихось сухопутних дій проти України.
Британська розвідка зазначає, що нинішні білорусько-російські авіаційні навчання не є підготовкою до нового вторгнення в Україну. Пентагон також не бачить ознак підготовки наступальних дій з території Білорусі. Інститут вивчення війни (ISW) вважає такий сценарій у принципі малоймовірним, а нагнітання останніх місяців називає «інформаційною операцією», мета якої – відвернути увагу ЗСУ.
«Спільну справу робимо»
Образ Білорусі як тренувальної бази РФ активно підтримує і сам Лукашенко. 6 січня він відвідав Обуз-Ліснівський полігон у Брестській області, де поспілкувався з розміщеними там російськими військовими, заслухав доповідь про завершення бойового злагодження та підготовку особового складу. «Спільну справу робимо», – наголосив Лукашенко.
При цьому жодних агресивних заяв щодо України він не робив. Риторика влади Білорусі зараз, у принципі, є відносно стриманою порівняно з мілітаристською істерією напередодні вторгнення 24 лютого або нагнітанням у жовтні, коли Лукашенко відправив високопосадовців пояснювати робітникам, що Україна та НАТО нібито хочуть напасти на Білорусь. Навіть на падіння ракети С-300 біля села Горбаха Брестської області влада відреагувала досить спокійно. МЗС РБ, звісно, вимагало від України покарати винних, а в Міноборони Білорусі не виключили «навмисної провокації» з боку ЗСУ. Але жодної масштабної пропагандистської кампанії у зв'язку з цим розгорнуто не було, хоча, здавалося б, привід для розпалювання войовничих настроїв ідеальний. Показово, що сам Лукашенко жодного разу привселюдно не висловився з приводу падіння української ракети.
2023-й він узагалі оголосив «роком миру та творення», причому «не тільки на своїй землі». Утім у цій заяві якраз можна роздивитися тривожний символ: у сьогоднішній Білорусі, як у романі «1984» Оруелла, значення слів найчастіше змінено на прямо протилежне. Наприклад, 2021-й – рік безпрецедентних політичних репресій, унаслідок яких тисячі людей потрапили до в'язниці, а десятки тисяч були змушені емігрувати – Лукашенко оголосив роком «народної єдності». Якщо так білоруська влада собі уявляє «народну єдність», можна лише здогадуватися, що вона має на увазі під «миром і творенням».
2023-й якраз і почався під гуркіт військової техніки: Міноборони Білорусі вже 5 січня офіційно оголосило про нарощування Регіонального угруповання військ.
Передмобілізаційні приготування
Білоруські війська фактично з весни перебувають у стані перманентних навчань, тренувань і перевірок бойової готовності. Остання «раптова» перевірка була незадовго до переговорів Лукашенка та Путіна в Мінську: білоруські війська відпрацьовували вихід на позиції на південних кордонах. Український контекст навчань навіть не приховується. Секретар Ради безпеки Олександр Вольфович зазначив, що завдання підрозділам було поставлено, «виходячи з аналізу, досвіду проведення спеціальної військової операції в Україні».
Тим часом у Білорусі завершилася масштабна перевірка мобілізаційної системи, під час якої військкомати звіряли облікові дані військовозобов'язаних. Деякі білоруси отримали мобілізаційні приписи: у них повідомлено, що в разі оголошення в Білорусі мобілізації вони зобов'язані протягом 38 годин, не чекаючи на повістку з військкомату, з'явитися з паспортом, військовим квитком, речами та запасом їжі на добу на мобілізаційний пункт за вказаною у приписі адресою або у військкомат. Як пояснили в Міноборони, так військовозобов'язаний одразу закріплюється за конкретним військовим підрозділом.
Військовий комісар Брестської області Олег Коновалов 13 січня заявив, що, починаючи з лютого, до людей, які не пройшли звірку даних, «швидше за все, будуть застосовані обмеження на виїзд з території Республіки Білорусь і, можливо, якісь ще обмеження». Міноборони поспішило спростувати заяву військкома. Влада країни всіляко намагається підкреслювати, що звірка даних була плановою. Але факти говорять про інше. Наприклад, гомельське видання «Флагшток» звернуло увагу на різке зростання видатків міського бюджету на «забезпечення мобілізаційної підготовки та мобілізації» – у 3,5 рази. Обласні витрати на мобілізацію побільшали на 44%. Побічно визнавали безпрецедентність заходів і самі військові.
Крім того, влада анонсувала внесення поправок до законодавства з урахуванням досвіду російської мобілізації. Можливо, як такі передмобілізаційні закони слід розглядати дві ініціативи: надання КДБ права обмежувати громадянам виїзд з країни «з метою національної безпеки» та запровадження смертної кари за державну зраду, вчинену чиновником або особою, «на яку поширюється статус військовослужбовця».
Обидва законопроєкти схвалила Палата представників в останні місяці 2022 року. На ці документи звернули увагу в Києві: бригадний генерал Олексій Громов 15 грудня заявив, що запровадження розстрілу за держзраду може бути свідченням підготовки Білорусі до вступу у війну проти України.
Тестування мобілізаційної системи та коригування законодавства з урахуванням російського досвіду дійсно варті пильної уваги. Без мобілізації Білорусь навряд чи зможе вести війну. «Мобілізація для нашої республіки дуже важлива хоча б тому, що ми ж не утримуємо армію в тих масштабах, які потрібні для відбиття агресії», – зазначив наприкінці листопада міністр оборони Віктор Хренін.
Вирішальні місяці
Деякі прояви військової активності на території Білорусі сьогодні виглядають суперечливо та незрозуміло. І цілком імовірно, що це робиться навмисне, щоб усіх заплутати. Але залишається відкритим питання: що є кінцевою метою таких маніпуляцій? Низка військових ешелонів з Росії має створити ілюзію підготовки нового походу на Київ? Чи перекидання російських солдатів з Білорусі на прикордонні з Луганською областю території має переконати всіх, що на білоруському напрямку збережеться статус-кво?
Так чи інакше, найближчі місяці повинні внести ясність у це питання. Одна з тенденцій – або нарощування сил у Білорусі, або перекидання на схід України мобілізованих, що пройшли навчання, – почне домінувати. Раніше головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив в інтерв'ю The Economist, що в лютому російська армія може піти в новий наступ і не виключено, що з боку Білорусі.
Той факт, що власне зараз загрози наступу немає, не повинен присипляти пильності. Ситуація може змінитися дуже швидко.