Як Сі цинічно використовує Путіна
Одним з поворотних моментів холодної війни між США та СРСР став розворот Пекіна проти Москви в бік Вашингтона. Пізніше, вже після розпаду Радянського Союзу та появи ослабленої Росії, китайці змогли залучити американський капітал і технології, використати їх для того, щоб за 30 років кинути виклик самим Сполученим Штатам.
Нині Китай прагне не просто послаблення Америки чи контролю над Азією, він хоче повного перерозподілу світу, де головна роль належатиме тільки йому. Для цього Пекіну треба було укласти союз із Москвою. Причина доволі прагматична – отримати гарантії, що РФ не братиме участі у стратегічному оточенні Китаю разом з американцями, що північні кордони КНР будуть безпечними. Саме тому китайський генсек Сі Цзіньпін вісім років тому почав розвивати «дружбу» з Путіним, яка насправді призвела до значного послаблення Росії, що стала молодшим, залежним партнером Китаю.
Наразі РФ потрібна Китаю через три причини:
Перша – агресивні дії Росії в Європі змушують США витрачати ресурси на стримування РФ і приділяти трохи менше уваги Китаю. Водночас путінський режим у Москві повністю підтримує китайське бачення нового багатополярного світового порядку з економічним центром у Пекіні, за якого можна створити нові сфери впливу.
Друга – Китай зміг отримати від РФ більш-менш цінні військові технології, зокрема, системи попередження про ракетний напад (СПРН), двигуни D-30 та AL-31 для гелікоптерів і літаків, самі літаки, як-от Су-27 і Су-30, системи ППО С-400 та інші різноманітні технологічні компоненти для ВПС і ВМС. У 2021 році 21% російського експорту ВПК припав на Китай (81% військового імпорту Пекіна є російським). Навряд чи РФ після 24 лютого 2022 року змогла продавати КНР військову продукцію, але точно могла далі передавати Пекіну технології.
Також Москва надала Пекіну доступ до космічних технологій, який історично використовував радянське ноу-хау для створення своєї космічної галузі. Наприклад, пілотований китайський космічний корабель «Шеньчжоу» є фактично копією радянсько-російського «Союзу». РФ і КНР домовилися про будівництво китайсько-російської станції на Місяці, а також про спільне дослідження далекого космосу. Це дуже непокоїть Вашингтон, який не хоче мілітаризації космосу. Пекін же забирає російські технології, щоб продовжити власну модернізацію.
Третя – КНР прагне створити альтернативну західній економічну та фінансову системи. Китай намагається послабити долар і перевести розрахунки з деякими країнами в юань. У цьому йому допомагає РФ. Також російський ресурсний потік переорієнтовується на китайський ринок.
Москва свідомо стає ресурсним додатком КНР і досі продає Пекіну ресурси зі значними дисконтом – від 35% до 50%. Підсанкційні російські банки не можуть використовувати євро та долар для міжнародних розрахунків, тому обирають юань. Ті компанії з КНР, що не бояться потрапити під вторинні санкції, заходять на ринкові ніші в РФ, залишені західними корпораціями. Також Китай усе ще користується російською територією для транзиту в рамках програми «Один пояс, один шлях» у ЄС і готується разом з Москвою активувати Льодовий шовковий шлях у Північному Льодовитому океані.
Порівнюючи з лютим 2022 року, РФ увійшла у п’ятірку топкористувачів юаня як засобу міжнародних розрахунків; у грудні 2022 року 2.15% світових розрахунків у юанях здійснювали росіяни.
Вигода Китаю
Китай, усвідомлюючи неминучість конфронтації з Америкою та можливий економічний розрив зі США, користується вразливою позицією Росії, вибудовуючи з нею керовані відносини. Сі Цзіньпін дипломатично та економічно підтримує РФ, бо розуміє, що стратегічна поразка Росії в Україні та зміщення Путіна стануть загрозою амбіціям КНР щодо приєднання Тайваню та її політичного лідерства в Азії.
Водночас Пекін намагається не потрапити під західні санкції, не відправляє, принаймні відкрито, зброї чи чутливої продукції до РФ, тому що знає – його найбільшим економічним партнером є саме Захід (~40% усієї торгівлі Китаю з світом). Вторинні санкції можуть незворотно зашкодити самій КНР, економіка якої наразі не в найкращому стані.
Пекін поширює через власні медіа російські тези, акцентуючи на тому, що Захід – це опонент. Китай не став ізолювати РФ, а на голосуваннях у ООН займає нейтральну чи проросійську позицію. РФ своєю чергою максимально підтримує КНР інформаційно, особливо в питанні Тайваню.
У жовтні Генасамблея ООН схвалила резолюцію, яка засуджувала спробу РФ анексувати окуповані території України. Китай утримався від голосування.
Сьогодні на Пекін сильно тисне Вашингтон: він розгорнув потужну інфраструктуру зі стримування Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні. США постійно збільшують обороноздатність Тайваню: тільки в кінці грудня стало відомо, що острів отримає систему дистанційного мінування M136 Volcano, що може перешкоджати висадці китайського десанту. Загалом за 2022 рік США продали Тайваню продукції ВПК більше ніж на $2 млрд, а також планують надати острову додаткові $12 млрд для купівлі свого озброєння найближчими роками. Паралельно Сполучені Штати підтримують технологічні санкції проти Пекіна.
Також США формують антикитайські регіональні альянси, як-от: AUKUS; QUAD; Partners in the Blue Pacific та інші. Паралельно відбувається мілітаризація Японії – ключового американського союзника в регіоні. Токіо збільшує виробництво високоточної зброї, посилює свої ВМС. Загалом військовий бюджет Японії у 2023 році зросте на 26%, перевищивши $50 млрд. Це непокоїть Пекін.
Військово-політичним партнером Китаю в регіоні на тлі протистояння зі США та з Японією стала Росія. Москва готова разом займатися ядерним стримуванням США в Азії (кількість ядерної зброї РФ поки що перевищує китайський арсенал), вона також допомагає КНР збільшити обороноздатність. Серед західних аналітиків поширена гіпотеза, буцімто в лютому 2022 року, перед Олімпійськими іграми в Пекіні, Сі та Путін підписали секретний пакт, у якому зобов’язалися допомагати один одному військово, якщо на них нападе інша країна.
Спільні військові навчання між РФ і КНР за останні роки за типом вправ. Останні китайсько-російські навчання «Морська взаємодія 2022» ВМС обох країн завершилися в грудні 2022 року у водах біля провінції Чжецзян.
Якщо Пекін вирішить приєднувати Тайвань силою, Москва буде повністю на боці Китаю. Для Сі Цзіньпіна цей факт дуже важливий.
Водночас Китай і РФ змогли організувати енергетичний альянс, у рамках якого Пекін почав активно нарощувати закупівлі російської сировини – вуглеводнів (нафта, газ, вугілля), металів, деревини і продукції сільського господарства. Якщо 2021 року російсько-китайський товарообіг сягнув позначки $140 млрд, то у 2022 році за одинадцять місяців цифра збільшилася на третину та перетнула $164 млрд. Торговельне сальдо є профіцитним для РФ – Москва продала на $35 млрд більше, ніж купила, а експорт її енергоносіїв до Китаю зріс у два рази.
Для Китаю, що залежний від імпорту сировини (на 70-80% від різної продукції), ці постачання є важливими, тому він намагається зробити путінський «поворот на Схід» довготерміновим і стабільним, диверсифікувавши джерела. РФ і КНР планують надовго закріпити китайський доступ до російських ресурсів, що важливо для Пекіна, якщо він втратить морські шляхи перевезення імпортованих ресурсів.
Китай і РФ інвестують мільярди доларів, будуючи нові газопроводи – «Сила Сибіру 2» через Монголію та нові нитки вже наявного «Сила Сибіру» в самому Китаї; днями газ із найбільшого в Сибіру Ковіктинського родовища почав прокачуватися в КНР. Вони створюють флот танкерів, які перевозитимуть російську нафту до Китаю. Окремо розширюють транскордонну транспортну інфраструктуру, насамперед потужність залізниці для збільшення можливостей вивозу ресурсів з РФ до КНР. У листопаді відкрили перший залізничний китайсько-російський міст через Амур між поселеннями Нижньоленінське і Тунцзян. Усе робиться для того, щоби створити з Росії стабільний ресурсний додаток.
Основні статті російського експорту до Китаю та їхня питома вага у відсотках. Переважають постачання вуглеводнів
Головні проблеми російсько-китайського співробітництва
Китаю ситуативно вигідна співпраця з РФ, однак він чітко усвідомлює пріоритет власних інтересів у російсько-китайському альянсі – він бачить Росію послабленим і контрольованим тимчасовим молодшим партнером. Новий світопорядок Пекін поки що воліє будувати на рівних з Вашингтоном. Через це визначимо три найбільші виклики осі РФ – КНР.
По-перше, Пекіну незрозуміло, чи дійсно Москва є ефективним компаньйоном у справі глобальної та регіональної конфронтації з Америкою. Акції Росії як військово-політичного гравця серйозно впали після майже року провальної широкомасштабної війни проти України. Якщо Пекін не матиме потреби в Москві як у військовому партнері, стратегічний альянс РФ – КНР припинить своє існування. Зараз Китай дивиться на Росію і її можливості дуже прискіпливо, вивчаючи доцільність співпраці.
По-друге, альянс Китаю та Росії сформувався як відповідь на зовнішні геополітичні обставини. Якщо в найближчому майбутньому КНР зможе домовитися про стабілізацію відносин й уникнути конфронтації зі США, то почнеться неминуче охолодження та дезінтеграція російсько-китайської осі.
По-третє, економічні відносини Росії та Китаю є надто асиметричними: КНР – друга економіка світу, що не воліє сильно ризикувати фінансами та створювати собі успішного конкурента на кордоні. Через це рівень китайських інвестицій у РФ залишається на рівні меншому за $10 млрд, а після початку російського вторгнення в Україну нові значні китайські інвестиції не надходили до РФ. Для порівняння: офіційні накопичені прямі інвестиції КНР у США сягають $40 млрд.
Китай не побажав інвестувати в Росію і взятися за модернізацію там. Навпаки: він хоче купувати задешево російські ресурси та технології. Власна модернізація – це головний біль самої РФ. Наприклад, потенційна співпраця Москви та Пекіна у створенні спільного широкофюзеляжного літака CR-929 провалилася, щойно відбувся трансфер ключових технологій.
Пекін бачить Москву як ринок збуту для своїх товарів з високою доданою вартістю. Після того як західні компанії залишили РФ і перестали продавати туди напівпровідники, їхнє місце відразу зайняли виробники з Китаю, які поступово нарощували постачання компонентів електроніки на російський ринок. Частково, до речі, відбувся імпорт продукції сумнівної якості. За поточної економічної ситуації РФ навряд чи варто очікувати збільшення інвестиційного потоку з Китаю, адже Пекін не вкладатиме гроші в високоризиковий проєкт, яким є Росія. До слова, дуже важливі для РФ мікрочипи з КНР можуть експортувати до Росії транспортними літаками Ан-124 компанії «Волга-Днепр», що регулярно курсують між Китаєм і РФ.
Експорт напівпровідників з Китаю до РФ по місяцях 2022 року, в млн$
Перспектива російсько-китайського альянсу залишається дуже невизначеною – щойно Вашингтон перестане бути найбільшим подразником і для РФ, і для КНР, російсько-китайське співробітництво зійде на манівці, тому що ці країни є природними конкурентами й остерігаються критичного посилення одна одної. Вони залюбки перейдуть від співробітництва до стратегічного стримування.