Українська сторона намагалася знайти фінансову підтримку, яку їм ніхто не планував надавати. Лише в окремих випадках вдалося встановити контакти з приватними інвесторами, які, втім, мають серйозні побоювання щодо захисту своїх активів в Україні.
Українська спільнота багато в чому застрягла в умовах 2023 року, коли Україна отримувала безумовну підтримку через загрозу самому існуванню країни. Сьогодні необхідно відкрито обговорювати ті питання, які ми раніше відкладали. Об’єктивний аналіз внутрішніх проблем і конструктивний діалог з міжнародними партнерами дозволять сформувати нову зовнішню політику, що відповідає сучасним умовам.
У медіа окремі події на Молитовному сніданку вже встигли розігнати як суцільну зраду, але ця ситуація відображає значно глибшу кризу — розлом між традиційними підходами України та новими вимогами глобальної політики. США, які раніше були основним донором, тепер орієнтуються на прагматичні інтереси, а не на геополітичну солідарність. Світ змінився і правила гри тепер пишуться не серцями, а калькуляторами.
Ці зміни не відбулися миттєво, вони накопичувалися роками у суспільствах, економіках, державних і корпоративних відносинах, і тепер досягли критичної відмітки, після якої зупинити глобальну трансформацію світоустрою вже не можливо. Не Трамп викликав ці зміни, але він став їх логічним наслідком. Так, американці більше не планують нікого рятувати - на жаль, сумний факт для нас, - тим не менш готові інвестувати в нашу країну. Чи здатні ми прийняти нові правила гри?
Реальність вимагає від нас переосмислення як зовнішньополітичної стратегії, так і економічного курсу України — від ідеалістичних наративів до практичних, обґрунтованих рішень. Думаю, вже всім очевидно, що старі підходи працювати не будуть.
Сьогодні Америка, як і ми у 2014-му, опиняється на порозі масштабних змін, масової люстрації чиновників, коли старі орієнтири більше не відповідають реаліям, а єдиним виходом залишається рішучий, раціональний підхід до вирішення нагальних проблем.
Зокрема, риторика Президента Трампа базується на вигоді, традиційних цінностях, релігійних свободах, відображає зсув у пріоритетах — сьогодні підтримка обґрунтовується прагматичними мотивами, де економічні інтереси стають вирішальними. Трамп повністю відходить від грантової підтримки. Особисто бачив, як із вашингтонського офісу USAID виходять люди, що соромʼязливо прикривають обличчя газетами, щоб не потрапити в об'єктиви камер.
Закриття USAID, яке протягом багатьох років було одним з ключових донорів для України, ставить нас перед необхідністю шукати нові джерела фінансування та підтримки, змушує переглянути наші підходи до реформ та їхньої реалізації. Якщо раніше ми могли розраховувати на технічну та фінансову допомогу з боку США, яка з 2022 року лише через USAID сягала 38 мільярдів доларів, то зараз ми повинні повністю покладатися на власні ресурси та внутрішні резерви.
Це не варто сприймати як зраду чи байдужість. Світ змінився, а отже, Україна повинна змінюватися разом із ним. Для Києва це шанс переосмислити власну економічну модель і перейти від прохача до рівноправного партнера. Це складно, але неминуче.
Економіка понад усе
Для України втрата фінансування може стати імпульсом для розвитку локальних ініціатив та підприємництва, яке зможе заповнити прогалини, що утворилися після припинення зовнішньої допомоги. І поставить питання доцільності тих ініціатив, які після закінчення фінансування втратили будь-яке практичне значення або не змогли продемонструвати сталий розвиток.
Запровадження 25% мит на металургійну продукцію стане серйозним ударом для нашої металургійної галузі, яка є однією з ключових у експортній структурі країни. Для України металургійна продукція становила 57,9% в експорті до США. Високі тарифи роблять експорт металів менш рентабельним, змушуючи українську економіку шукати нові вектори розвитку. Удар по українським групам олігархів призведе до необхідності перекомпонування економіки.
Головним питанням Українського тижня було переосмислення економічного партнерства. Зрозуміло, що Плану Маршала не буде і розмови про нього в минулому. Україна потребує інвестицій для відбудови, і заходи в рамках тижня дозволили обговорити конкретні кроки, які можуть зробити американські компанії, щоб допомогти нашій країні.
Американські компанії зараз розглядають можливість інвестування в українські проекти. Замість донорів з безмежною кількістю грошей прийдуть прагматичні інвестори, що будуть вимогливо ставитись до показників ефективності таких як IRR та NPV. Більше подарунків не буде.
Виходячи з цього аграрний сектор, з його величезним потенціалом та конкурентними перевагами, може стати тією платформою, яка забезпечить стабільне зростання в умовах глобальних змін. Сфери модернізації інфраструктури, енергоефективності та виробництва альтернативного палива можуть стати каталізаторами для створення робочих місць та забезпечення довгострокового економічного зростання.
Для перезавантаження Україні потрібен інший імідж
Головний виклик, який постає перед Україною, – зміна міжнародного іміджу. Замість країни, що потребує допомоги, ми повинні стати державою, яка пропонує вигідні можливості для партнерів. Це означає системні економічні реформи, привабливий інвестиційний клімат та, найголовніше, гарантії захисту капіталу.
Американські інвестори прямо говорять: корупція та відсутність прозорої правової системи – найбільші перешкоди для приходу західного бізнесу. Так, конгресмен Стені Гоєр підкреслив: "Ми повинні продовжувати підтримувати Україну, але також очікуємо від неї реальних кроків у напрямку реформ та прозорості". Без вирішення цих питань всі розмови про стратегічне партнерство залишаться риторикою. Потрібні конкретні юридичні гарантії, що забезпечать стабільність і передбачуваність для тих, хто готовий вкладати гроші в Україну.
Втрата зовнішнього фінансування — це, безумовно, болісно, але це відкриває можливості. Настав час оновити власну економічну субʼктність, відмовитися від виключно емоційних аргументів і перейти до конструктивних і не завжди популярних рішень. Україна має перейти від пасивної позиції "одержувача допомоги" до активної ролі "творця вартості". Показати, що Україна — це не лише війна та кризи, а й потенціал для стартапів, аграрних інновацій та дешевої кваліфікованої праці. Іншими словами — стати "Кремнієвою долиною чорнозему".
Для цього потрібне не лише оновлення економічної моделі, але й радикальна зміна політичних еліт, які мають відповідати викликам ХХІ століття. Якщо ці умови будуть виконані, Україна зможе перетворити поточну кризу на старт нової епохи — епохи технологічного прориву та економічного суверенітету.