Колекція музею унікальна для України та вражає своєю різноманітністю та багатством. На початку свого існування вона формувалась з невеликих приватних зборів. Наразі музей володіє численними творами живопису, скульптури, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва з різних куточків світу. В експозиціях представлені шедеври європейських майстрів XVI-XX століть, включаючи роботи таких видатних художників, як Франс Хальс, Шарль Коте, Тіціан, Караваджо, Алессандро Маньяско та багато інших. Особливу увагу привертають твори італійських та голландських художників, які відображають дух і естетичні пошуки свого часу.
Окрім європейського мистецтва, музей має дивовижну колекцію східного мистецтва, що включає експонати з Китаю, Японії, Індії та інших країн. Відвідувачі можуть побачити унікальні зразки китайської порцеляни, японської гравюри укійо-е, індійських мініатюр та багато інших шедеврів, які відкривають культурне багатство Сходу.
У експозиції представлена порцеляна з найкращих європейських заводів XVIII-XX століть, скульптури та кераміка з Ірану, Тибету, Китаю, Індії та Японії. Представлені "Мадонна на троні" від флорентійського живописця XVI століття Франческо Граначчі, "Амур, що загрожує" Етьєна Фальконе, а також унікальні гравюри на дереві знаменитого японського майстра Кацусікі Хокусая із серії "Книга про птахів".
Особливу увагу приділено мистецтву Голландії. Наприкінці 16 століття на Європейській мапі зʼявилась нова держава — Республіка Сполучених Провінцій. Вона залишила глибокий слід в галузі образотворчого мистецтва як яскрава національна художня школа. У фондах Одеського музею представленні найбільші досягнення голландського ужитково-декоративного мистецтва пов'язані з виробництвом фаянсу, а також велика частина приділена портретам, пейзажам, натюрмортам та сценам з голландського життя. Колекцію музею прикрашають роботи Ян де Брая, Філіпса Воувермане, Ніколаса Берхема, Якоба Рейсдала, Яна Бота, Абрахама Блумарта та багатьох інших митців. Проте окраса голландського фонду — два шедеври Франса Хальса "Євангеліст Лука" та "Євангеліст Матфей".
В різні часи вони брали участь у багатьох виставках Гарлемі, Лондоні, Києві, Вашингтоні та увійшли до авторитетних каталогів. Полотна Хальса сім місяців перебували в Італії на виставці Georges de La Tour L'Europa della luce в королівському палаці Мілана. Роботи Хальса з одеського музею були представлені поруч із полотнами з Національної галереї мистецтв у Вашингтоні, галереї Уффіці, Пінакотеки Ватикану та інших музеїв.
Одеські полотна становлять особливу художню й історичну цінність, оскільки демонструють, як виглядали картини Франса Гальса на начебто нетипові для нього сюжети, що переважно дійшли до нас у копіях. Формально бувши творами на релігійний сюжет, картини за своєю сутністю є портретами, новаторськими як за простонародним типажем, так і за віртуозною манерою живопису, що на 200 років передувала імпресіоністичній техніці.
Музей активно знайомить відвідувачів зі своєю колекцією європейської графіки, яка довгий час перебувала в тіні живопису. Особливо широко представлена німецька графіка XVI-XX століть. Одним з найвідоміших творів є портрет Андреаса Георга Паумгартнера, створений Якобом Зандрантом, автором понад 400 портретів сучасників. Також варто зазначити портрет Іогана Пауля Паумгартнера, виконаний видатним гравером Іоганом Вільгемом Вінтером. У колекції є роботи Іоганна Якоба Хайда, Георга Фрідріха Шмідта, братів Хенштель, Вільяма Унгера та багатьох інших.
Більше ніж 20 унікальних об’єктів індійської срібної філіграні, включаючи блюдця, браслети, підвіски, попільнички, сережки та брошки, представлені в експозиції музею.
Античний відділ музею у 1950-ті роки поповнився колекцією скла, закупленою в одеського колекціонера Самуїла Бабаджана та Мітрофани Буковецької. Найстарішим експонатом є лита ребриста чаша. Більшість посудин з колекції Буковецької становлять бальзамарії, які класифікуються за формою на кулясті, грушоподібні та конічні.
У фондах музею зберігається чимало картин з позначкою "невідомий художник". Наприклад, у 1956 році з Ермітажу була передана картина "Рінальдо покидає Арміду", автором якої значився невідомий французький художник. Пізніше, завдяки праці Людмили Сауленко, з’ясувалося, що це картина одного з найяскравіших представників епохи бароко П’єтро Берреттіні. Аналогічно, картина "Єлізар та Ревека", що вважалася твором невідомого італійського художника, виявилася роботою Андреа Челесті.
Музей також має численні копії. У традиційній системі художньої освіти копіювання є необхідним етапом на шляху до творчої практики та рефлексії. Серед таких копій — «Сімейний портрет» Антоніса ван Дейка, «Відпочинок на шляху до Єгипту» Барталомео Мурільйо, «Зняття з хреста» Хосе де Рібера, «Портрет Дожа» Тиціана Вечелліо та багато інших.
Однак картина «Портрет Дожа» з високою ймовірністю належить пензлю Вечелліо Тиціана. Аналіз стану полотна і складу фарб показав, що це полотно було створене в XVI столітті. Картину «Портрет венеціанського дожа Джироламо Пріулі» почали вивчати ще в 1960-х роках. Сучасний рентгенівський та хімічний аналіз фарб, проведений у 2009 році, дозволяють з високою ймовірністю стверджувати, що дана картина належить пензлю великого майстра епохи Відродження.
Історія музею знає і драматичні сторінки. У ніч із 30 на 31 липня 2008 року з одеського Музею західного та східного мистецтва було викрадено картину "Взяття Христа під варту" італійського художника Мікеланджело Караваджо. Це викрадення стало великим ударом для музею та його співробітників, а також викликало широкий резонанс у суспільстві. Завдяки спільним зусиллям правоохоронних органів і міжнародних експертів, деякі з викрадених робіт вдалося повернути, але цей випадок назавжди залишиться трагічною сторінкою в історії музею.
На жаль картина досі перебуває на зберіганні в Національному науково-дослідному реставраційному центрі України в Києві та має статус речового доказу, оскільки судовий процес щодо зловмисників ще триває. Про це я детально писав у статті "Справа одеського Караваджо як виклик для національної культурної політики".
24 лютого 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення, колектив Одеського музею західного та східного мистецтва зрозумів необхідність термінових заходів для збереження своєї унікальної колекції.
25 лютого, на наступний день після початку вторгнення, ми організували робочі групи для евакуації постійної виставки та фондів. Було створено кілька груп, відповідальних за демонтаж, пакування, ведення документації та інші необхідні завдання. Усі ці дії здійснювалися виключно силами колективу музею за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України, яке приймало фінальні рішення щодо культурних об’єктів.
Рятування колекції ОМЗСМ під час війни стало можливим завдяки злагодженій роботі колективу музею та підтримці міжнародних партнерів. Ця ситуація нагадала, що музей вже мав подібний досвід під час Другої світової війни, коли колекцію евакуйовували до Уфи, одного з великих, віддалених від фронту міст. Тоді значну частину експонатів було втрачено, зокрема роботи таких майстрів, як Нікола Пуссен і Антоніс ван Дейк.
Через те, що велика частина колекції Одеського музею західного та східного мистецтва наразі перебуває за кордоном, виникла чудова можливість показати європейському глядачу наше унікальне надбання.
Тим більше виставку творів Франса Хальса у Національному художньому музеї Литви було заплановано ще до війни. У липні 2022 року, вже в умовах війни, виникла ідея нової виставки, яка потребувала підтримки таких організацій, як Фонд прусської культурної спадщини. Завдяки спільним зусиллям, вдалося організувати цю виставку та презентувати наші шедеври світові.
Індивідуальна виставка «Кімната Шедевра» у Художньому музеї «Палац Радзивіллів» у Литві стала значною подією, наповненою яскравими й незабутніми враженнями. Це оригінальне шоу тривалістю 20 хвилин, де відвідувачі залишають свої гаджети перед входом, їхні обличчя фотографуються, і вони потрапляють у закритий простір з панорамами Гарлема XVII століття, стереоефектами та інтер’єром майстерні Франса Хальса. Після шоу відвідувачам на телефон приходять цифрові версії їхніх портретів у стилі Хальса. Це унікальний проєкт, який наразі не має аналогів у світі.
У рамках великого міжнародного проєкту, присвяченого Франсу Хальсу, який проходить за участю трьох країн, твори з нашого музею будуть експонуватися в різних містах. Проєкт стартував у Великобританії 30 вересня 2023 року, з 16 лютого 2024 року продовжиться в Нідерландах, а з 12 липня по 3 листопада відбудеться фінальний етап у Німеччині. Після завершення проєкту у Вільнюсі, Євангеліст Матвій із зібрання ОМЗСМ доповнить експозицію на прикінцевому етапі в Берліні. Таким чином, Україна стане четвертою країною-учасницею цієї комплексної монографічної виставки.
Ця міжнародна співпраця та участь у виставках дозволяє нам не лише зберегти нашу культурну спадщину, але й представити її світовій спільноті. Унікальний досвід участі у проєктах у Вільнюсі, Берліні та інших містах допомагає створити провенанс для картин, які десятиліттями не виїжджали з країни.
Таким чином ми робимо великий внесок у світову культурну спадщину, рятуючи колекцію від потенційної загрози. Внаслідок війни вже було зруйновано або пошкоджено понад 900 об’єктів культурної спадщини. Тому збереження культурної спадщини є критично важливим. Акт агресії загрожує знищенням здобутків цивілізації, які є загальнолюдським надбанням. А 20 липня 2023 року вночі будівля Одеського музею західного та східного мистецтва постраждала внаслідок ворожого ракетного обстрілу Одеси.
Ця будівля — унікальний для України палац, історія якого починається у 1857—1858 роках та сповнена різних трансформацій. Він був зведений для купця та негоціанта Олександра Абази за проєктом архітектора Луї Оттона «з використанням форм французького бароко» або, як характеризують деякі автори, «зі смаком Ренесансу».
На початку 1860-х років будівля перейшла до купця Рафаловича, а потім була куплена в казну, де після відповідних перебудов розмістилась Одеська Судова Палата. У 1895 році Одеська Судова Палата переїхала в інше приміщення, а в будівлі розмістилася Четверта Одеська чоловіча гімназія. З 1895 по вересень 1897 року будівля стояла порожньою.
В серпні 1895 року правління Одеської хоральної синагоги, яка закрилася на ремонт, звернулося до директора четвертої гімназії з проханням надати приміщення для богослужінь. Однак Будівельний комітет відмовив, вважаючи, що це може пошкодити внутрішнє оздоблення та підлогу будівлі. Четверта гімназія знаходилась в будівлі до 1920 року, після чого тут розмістилось Одеське архітектурне товариство.
У 1924 році у ньому відкрилася «Галерея старовинного живопису». Через три роки на першому поверсі відкрився музей «Стара Одеса». Згодом, після численних реорганізацій, у 1928 році він перетворився на Одеський державний художній музей, а у 1945 році — на Державний художній музей західного і східного мистецтва.
Друга світова війна стала складним періодом для музею. Під час німецько-румунської окупації частина колекції була передана на збереження до Художнього музею на Софійській, а сама будівля використовувалася для різних адміністративних цілей. Після звільнення Одеси музей відновлювався понад півтора року, завдяки зусиллям невеликого колективу наукових і технічних співробітників під керівництвом Йосипа Зейлігера. Лише в червні 1945 року, після втручання високопосадовців, вдалося звільнити приміщення від Дворця піонерів та майстерні іграшок. Нині в будівлі розташований Одеський музей західного і східного мистецтва.
Будівля має два поверхи та підвали, побудована з каменю черепашнику. Належить до кам'яних, двоповерхових споруд «Т»-подібної форми в плані, з кутовим еркером та напівпідвалом, що на східній частині утворює цокольний поверх. Вона має коридорно-анфіладну планувальну структуру з рівними довжинами бічних гілок. Внутрішній двір містить двоповерховий флігель, побудований на місці колишніх конюшень, з невеликою клумбою, фруктовими деревами та колодцем-цистерною.
Вона виконана в еклектичному стилі: риси бароко поєднуються з елементами ампіру та рококо. Вестибюль прикрашають парадні «розпашні» сходи, висічені з карарського мармуру, які, не маючи опорних балок-косоурів, разом з майданчиками створюють ефектну висячу конструкцію. Інтер'єри палацу Абази вирізняються багатим ліпним декором, різьбленими деталями та бронзовою фурнітурою.
Найкращий опис стилістичних особливостей будівлі надано в роботі В.І. Тимофеєнка: «У палаці використано форми французького бароко. Кут будівлі зрізаний і
збагачений еркером, який підтримується кронштейном у вигляді граційно промальованого кошика. Суворо симетричні фасади не позбавлені легкості завдяки двоярусному застосуванню коринфського ордера, подовженим віконним прорізам з вишуканими ліпними прикрасами, соковитому декору фронтонів, орнаменту фриза, фігурним металевим балконам та козирку над входом. ... Все це є майстерним наслідуванням французької архітектури».
До цього опису можна додати розвинений вінчаючий карниз, складні за формою і декоративним оздобленням аттики з вбудованими в них слуховими вікнами, прикрашеними бароковими волютами та рельєфними обрамленнями. Це все було виконано з великим майстерністю та художнім смаком. Палац також славиться своєю оркестровою ямою, розташованою над вестибюлем, що забезпечувала чудову акустику під час балів та заходів.
Одеса багата на об'єкти культурної спадщини, які потребують невідкладної реставрації, Музей західного та східного мистецтва є яскравим прикладом. Проте, через нестачу фінансування, ці роботи проводяться повільно або взагалі не розпочинаються, що призводить до руйнування багатьох будівель.
Будівля зведена у 1858 році потребує постійної підтримки. Група архітекторів і наукових співробітників інституту УкрНДІпроектреставрація під керівництвом В. Хромченкова проводила науково-дослідні роботи та розробляла проєкт реставрації та відновлення будівлі. При розробці проєкту були використані дані, отримані в процесі історико-архівних і натурних досліджень. Після відновлення будівля мала набути вигляду, максимально наближеного до історично вірогідного.
У 2006 році починали реставраційні роботи. Для нормального функціонування діяльності музею, роботи працівників та зберігання матеріалів фонду потрібно було зробити посилення та гідроізоляцію фундаменту по всьому периметру, відремонтувати фасад, який потріскався, відреставрувати рами вікон та дверей. Проте роботти не були завершені, оскільки у комунальної установи скінчились гроші.
На 2012—2015 роки Обласною радою було ухвалено регіональну програму будівництва, реконструкції та модернізації об'єктів інфраструктури Одеської області, в рамках якої передбачались ремонтно-реставраційні роботи будівлі Одеського музею західного і східного мистецтва. Але ці роботи постійно затягувалися, через арешт рахунків обласною прокуратурою.
У 2018 році в результаті півторарічної роботи була готова проєктна документація на проведення реставраційного ремонту. У результаті реалізації цього проєкту мав бути забезпечений клімат-контроль експозиційних залів і фондосховища музею, надійнішу пожежну та охоронну систему, інтер'єри та фасади будівлі постали б в оновленому вигляді, а фондосховище обладнано відповідно до сучасних музейних вимог.
У жовтні 2021 року було прийнято рішення щодо включення одеських об'єктів культурної спадщини до державної програми «Велика реставрація». Ініціатива, започаткована президентом Володимиром Зеленським, була спрямована на збереження та відновлення знакових культурних об'єктів, які мають велике значення для підтримки міжнародного іміджу. У рамках цієї програми було вирішено реставрувати Музей західного та східного мистецтва, Одеську філармонію та Художній музей. Загальний бюджет на ці роботи становив 400 мільйонів гривень.
Музей потребує модернізації інженерного обладнання, впровадження клімат-контролю та новітнього освітлення для відповідності міжнародним стандартам, що є частиною реставраційного плану, а також нову систему охорони здаля запобіганню новим викраденням з колекції. Попри виділення коштів, підготовчі роботи для реставрації музею розпочалися лише у лютому 2022 року. Робітники зняли фасади та на цьому роботи закінчились. Таким чином реставраційні проєкти за останні 20 років перетворились на постійні латання дірок, а “велика реставрація” на “велику профанацію”.
Будівля музею, гордість нашого міста, отримала табличку “під охороною ЮНЕСКО”, але табличка не захищає від шахедів та ракет і продовжує руйнуватись. Його фасади потребують негайного втручання. Лише комплексний підхід до реставрації дозволить зберегти цю унікальну будівлю для майбутніх поколінь, забезпечити можливість проведення міжнародних заходів на їхній базі та збереження і промоцію її колекції.
В останні десятиліття, в нашій країні, музеї виживають в непростих умовах, при повній відсутності фінансування. Для цього у 2007 році у групи однодумців виникла ідея створення громадської структури, яка б опікувалася проблемами нашого музею. Піклувальна рада — організація, яка намагається розвивати музей в напрямку активного формування сучасного іміджу регіону, брати участь у його соціальній політиці.
За роки існування ради випущено «Каталог англійської гравюри XVII-XIX століть, естампи з колекції Одеського музею західного та східного мистецтва», проведено виставку «Ікони Бессарабії», поповнено фонди музею іноземними довідковими каталогами та елементами мистецтва, зокрема двома парними китайськими вазами XVIII століття. Відкрили виставку «Одеса в старих фотографіях», присвячену до Дня народження міста.
Ведеться постійна робота з метою збереження та примноження фондів музею. Протягом багатьох років велася інформаційна компанія за початок реставрації картини Караваджо «Поцілунок Юди», а наразі наша ціль — повернути шедевр у музей.
З наведеного вище виникає питання, чому Одеський музей західного і східного мистецтва досі не має статусу Національного? За час роботи Піклувальної ради нам вдалося реформувати та перетворити музей на один із туристичних центрів міста.
Навіть сьогодні, під час повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію нашої держави, наш музей активно співпрацює з європейськими музеями, надає можливість доторкнутись до минулого та піклується про духовний дотик майбутніх поколінь до прекрасного.
Музей широко представлений у європейський культурній площині та тим самим продовжує формувати міжнаціональний діалог та підтримувати культурну дипломатію. Нещодавні виставки евакуйованої колекції у Європі привернули десятки тисяч відвідувачів та шанувальників мистецтва, відкривши українське культурне надбання на загал.
До того ж колекція попри війну продовжує поповнюватись новими роботами меценатів та друзями музею. На сторіччя Посольство В'єтнаму в Україні подарували музею картину, поділившись з нами своїми тисячолітніми традиціями. Це перша картина з В’єтнаму у колекції, і її надбання відкриває новий напрямок та надає потенціал для культурної дипломатії та єдності.
З міжнародним визнанням і діяльністю на рівні національного масштабу, Одеський музей західного і східного мистецтва заслуговує на статус національного та бути захищеним на загальнодержавному рівні.
Підвищення статусу музею приверне більше уваги та підтримки як з боку шанувальників мистецтва, так і зі сторони держави. За підтримки Міністерства культури, присвоєння статусу національного буде відзначенням досягнень музею та визнанням його значущості на державному рівні.
До того ж надання статусу Національного надасть працівникам музейної установи можливість належної оплати праці, що підвищить їх мотивацію та професійний рівень. Оскільки зараз ми можемо казати про те, що музейного робітника ставлять в принизливу позицію міським фінансуванням. Через це на роботу неможливо залучити професіонала. Наукові співробітники виживають лише через міжнародні грантові програми, а екскурсоводи та медіатори мають підробляти лекціями та екскурсіями в інших установах, що виключає працівників від процесу наукової діяльності.
Сьогодні музей є невіддільною частиною культурного життя Одеси. Його колекції включають рідкісні твори західного та східного мистецтва, що робить його одним з найважливіших музейних установ України.
З нагоди 100-річчя музею варто відзначити його внесок у збереження культурної спадщини та популяризацію мистецтва серед широкого загалу. Вітаючи музей з ювілеєм, ми віддаємо шану всім, хто працював і продовжує працювати над збереженням та розвитком цього унікального культурного осередку. Сподіваємося, що музей продовжить свою благородну місію, надихаючи майбутні покоління на любов до мистецтва та історії.