Отже, пропустимо питання, чи входять порти в зону безпеки судноплавства. Все одно, залишається питання - як контролювати та як фіксувати порушення.
Наприклад. З порту Новоросійськ виходить російське цивільне судно, завантажене бетонними деталями, які можуть бути використані як в цивільному будівництві так і в будівництві фортифікацій. Як це фіксувати і чи нанесення удару по такому судну буде порушенням? А якщо судно завантажено не бетонними конструкціями, а ракетами? Як це перевірятимуть американці чи українці?
А удари - звідки та куди? Удар по Дерибасівській в Одесі - це удар по порту чи просто по черговому уявному штабу нато, англосаксів чи полку “Азов”? Хто та як буде фіксувати звідки прилетіло? Або інша ситуація. Дрони, посаджені РЕБом. Наші та російські. Якщо ми запустимо їх “Шахед” по судну в Чорному морі, то як довести, що дрон їх а запуск наш. Та навпаки?
Тому, поки все це повна маячня на рівні заяв. І росія має величезний досвід щодо уникнення наслідків моніторингу з 2014 року. Пам’ятаю, як при першій канонаді в Маріуполі у 2014-2016 роках місія ООН швидесенько виїзджала в бік Запоріжжя, а місія ОБСЄ ховалась за келихом пива в пабі в центрі. Такий собі моніторинг. Не дарма ці дві моніторингові місії системно пікетували з плакатами із зображенням незрячих.
То як зараз? Не думаю, що в американців більше бажання лізти під вибухи чи реально зупиняти російські судна. Та більше, не російські, а під якимось іншим прапором.
Тому віри в домовленості в мене нема. Але з урахуванням послаблення санкцій лише на стадії обіцянок змушує нервувати. Чому? Тому що поки США точно не на нашому боці. Як би там хто не надував щоки та здвигав бровами - вони відверто заграють з нашим ворогом. А там - подивимось. Нам - своє робити.