Криза читання, або чому все менше дітей читає для задоволення
Головною темою дискусії серед видавців і представників книжкової галузі різних країн стала так звана «криза читання». Про те, що проблема посилилася та є помітнішою, говорить саме формулювання: «криза» замість «зменшення рівня читання для задоволення», як її називали раніше.
Увага міжнародної спільноти до читання дітей і підлітків зросла ще торік, після оприлюднення низки звітів щодо читацької практики в різних країнах. Майже всюди однаковий результат — сьогодні діти читають менше. Наприклад, торік незалежна організація National Literacy Trust показала результати дослідження по всій Британії. Як виявилося, тільки третина дітей віком до 10 років читають книги у вільний час, а серед підлітків це робить лише кожен п’ятий. Найгірше те, що понад 60% не отримують від цього задоволення.
Така стагнація дитячої книжки простежується в багатьох державах. Україна також не стала винятком. Ще у 2022 році наше видавництво відчуло різкий спад за всіма категоріями літератури для дітей. З подібною проблемою зіштовхнулися й інші дитячі видавництва країни. У наступні роки ситуація дещо покращилася, однак багато видавців досі повідомляють про скорочення накладів книжок для найменших та падіння сегмента дитячої літератури.
Минулого року видавництво «Ранок» ініціювало панельну дискусію в межах KyivBookFest, щоб обговорити з представниками інших видавництв проблему дитячої книжки. Звісно, однією з причин цієї кризи стала війна та її наслідки. Виїзд великої кількості дітей за кордон та здорожчання дитячої книги позначилися на зменшенні попиту. Водночас різні дослідження, як-от PISA-2022, показують, що рівень читацької грамотності українських дітей невисокий, і він продовжує знижуватися.
Рішення — у нових форматах та міжнародній співпраці
Головна загроза «кризи дитячого читання» — втрата цілого або й не одного покоління читачів, тобто зниження рівня читання серед молоді та дорослих у наступні роки.
Саме в дитячому віці найкраще формуються звички, що залишають з нами протягом усього життя. Серед таких звичок є і читання. Низький рівень задоволеності від читання книг, скорочення кількості читачів серед дітей призведе до того, що вже через десять років різко впаде попит на літературу янг-едалт, а через двадцять — на весь сегмент літератури для дорослих.
Але виправити ситуацію ще можливо. Це обговорювали в межах панельних дискусій на Болонському ярмарку дитячої книги. Шляхи подолання проблеми, які озвучують міжнародні колеги, загалом збігаються з баченням українських видавців. До прикладу, збільшити частку електронних книг для дітей в асортиментах видавництв, покращити якість видань або робити їх більш візуально привабливими для читачів.
Дуже цікавою для мене виявилася пропозиція розробки світової кампанії на підтримки читання серед дітей. До неї пропонують долучити видавців дитячої книги різних держав, їхні уряди та незалежні організації. Втілити таку кампанію можливо й в Україні, але для цього важлива участь не лише представників галузі, а й держави та місцевих громад.
Серед варіантів розв’язання «кризи читання» також звучала пропозиція адаптувати книги під потреби сучасних дітей: зменшити кількість тексту та збільшити ілюстрації. Як показало багато досліджень, сьогодні діти краще сприймають інформацію через візуальні образи. Тому така ідея адаптації контенту та зміна формату книжок справді може спрацювати.
Українська ілюстрація у фокусі уваги
Говорячи про формати, варто згадати й про популярність книжок-картинок. Звернув увагу, що в асортименті багатьох дитячих видавництв з’являється все більше таких видань. Партнери не тільки презентують свої picture books, а й цікавляться подібними книжками в каталогах інших видавців.
У цьому наша команда переконалася на власному досвіді. Під час ярмарку ми підписали одразу кілька попередніх угод на продаж ліцензій наших книжок-картинок. Ними зацікавилися навіть японські видавці. Головна причина — висока якість та майстерне виконання ілюстрацій.
Цьогорічний Болонський ярмарок показав, що українські ілюстратори є затребуваними у світі. Так, переможницею Міжнародної премії з дитячої ілюстрації в межах ярмарку стала українська художниця Марія Гайдук. Ще чотири — Оксана Драчковська, Анна Іваненко, Софія Купріянова та Олеся Секереш — увійшли до короткого списку.
Українська ілюстрація також привертала увагу на окремому стенді «Книжкового Арсеналу», організованому спільно з Клубом ілюстраторів Pictoric. На ній вони представили виставку «Україна: вчора та сьогодні» з роботами найкращих художників сучасності та 20-го століття. Такі проєкти доводять, що Україна має власну художню традицію та що наші ілюстрації справді цікаві міжнародній спільноті.
Проблема якості книжок
Майже всі європейські колеги, які підходили до національного стенда України з книжками наших видавців, відзначали їх високу якість. Уже не вперше партнери дивуються, що ми друкуємо такі книжки навіть в умовах війни.
Причину цього здивування ми зрозуміли на ярмарку. Як виявилося, все більше великих і малих видавців Європи друкують свої книжки в Китаї. Одна сербська видавчиня пояснила нам, що надрукувати книжки-картонки з білим зрізом у Сербії неможливо, бо місцеві друкарні просто не вміють це робити. Відтак цілу серію енциклопедій створили в китайських типографіях.
Хочу сказати, що навіть так ці книжки далекі до високоякісних видань. Тому ми маємо пишатися українськими друкарнями, які під постійними обстрілами та блекаутами створюють одні з найкращих у всій Європі книжки.
Загалом після Болонського ярмарку дитячої книги в мене залишилося багато вражень і думок. Але головний висновок такий: книжка як частина національної культури має бути цікавою не лише читачам чи видавцям, а й насамперед державі.
Цього року Естонія була почесним гостем ярмарки. З такої нагоди на відкриття естонського стенда приїхала сама Перша леді країни. Отже, підтримка та розвиток читання є серед пріоритетів Естонії, а свою книжку вона розуміє як один з ефективних засобів просування бренду країни у світі. З таким баченням і такою підтримкою з боку держави можна вирішити будь-які проблеми, навіть «кризу читання», видається можливим. Сподіваюся, що це зрозуміють і в Україні.