Від Рамштайну до прагматики
Італія посідає шосте місце в рейтингу Кільського інституту світової економіки за рівнем допомоги, наданої Україні – 260 мільйонів євро загалом – і на четвертому, якщо врахувати військову допомогу, яка становить майже 150 мільйонів.
Кілька днів тому прем'єр-міністр Маріо Драгі заявив, що Італія «виділила близько 500 мільйонів євро на підтримку українців, які прибувають до Італії, і 110 мільйонів на фінансову допомогу українському уряду», демонструючи взяті на себе зобов'язання.
Президент Володимир Зеленський 27 квітня провів телефонну розмову з Драгі та подякував за підтримку України. «Вдячні за долучення Італії до розслідування злочинів проти людяності, скоєних Росією. Цінуємо також принципову підтримку посилення санкцій проти агресора». Іще до початку повномасштабного російського вторгнення італійці були готові запровадити більш жорсткі санкції проти РФ.
Після початку бойових дій Італія 28 лютого перерахувала на підтримку українського бюджету 110 млн євро. Крім того, Рада міністрів одностайно дала зелене світло постанові, яка передбачає, серед іншого, продаж Києву військової техніки, матеріалів та обладнання. Тоді Італія надіслала протитанкові та зенітні системи, легкі та великокаліберні кулемети та міномети на суму від 100 до 150 мільйонів євро.
У першому транші допомоги, як повідомляє La Repubblica, були, серед іншого, великокаліберні кулемети MG 42/59. З військових баз у Пратіці-ді-Маре та Пізі також доставили кілька ракет типу «земля-повітря» Stinger до Польщі, а потім в Україну. І протитанкові ракети Panzerfaust, які, однак, надходили в малих кількостях, оскільки Італія не мала великих ресурсів. І лише в жовтні минулого року Рим вирішив придбати тисячу Panzerfaust з боєголовкою, здатною пробити броню нових російських танків.
Тема військової допомоги Україні спровокувала неабиякі дебати навіть серед коаліційних партнерів. Колишній прем'єр Італії та голова партії «Рух 5 зірок» Джузеппе Конте заявив, що його партія голосуватиме проти підтримки, яка виходить за рамки права на самооборону України.
«Ми підтримуємо країну, щоб захистити себе чи знищити Москву?» – заявив політик.
Ну, а про мир найбільше в італійських колах несподівано говорить Маттео Сальвіні. «Зустріньмося, щоб поговорити про мир, Італія має бути головним героєм припинення вогню», – це звернення лідера Ліги Маттео Сальвіні до прем’єр-міністра та інших лідерів партії пролунало 27 квітня після зустрічі міністрів оборони країн антиросійської коаліції на базі Рамштайн.
«Країни, присутні в Рамштайні, підтвердили готовність підтримувати Київ до тих пір, поки це буде необхідно, – сказав міністр оборони Італії Лоренцо Гуерріні. – Італія продовжить виконувати свою роль на основі вказівок, ухвалених парламентом. Тобто буде нове відправлення з італійської сторони військової техніки».
І міністр правий, адже новий декрет, який готують одночасно декілька міністерств (економіки, оборони, закордонних справ) для представлення раді міністрів, не потребує схвалення італійського парламенту. Звісно, що перелік зброї, отриманий на запит України, буде засекреченим, але йдеться про нові протитанкові засоби, боєприпаси та бронетехніку.
Новий пакет допомоги Україні, який оцінили військові експерти, включатиме гусеничні військово-транспортні машини, такі як M113, із зенітними ракетами Sidam-25 і PzH2000, повідомляє Corriere della Sera. У разі ухвалення це буде третій указ італійського уряду, який має на меті передати Україні зброю.
Як і уряди Данії та Іспанії, Італія, схоже, прагне надіслати Україні більше важкого озброєння. Утім опитування показують, що громадська думка щодо відправлення зброї в Україну більш розділена, ніж в інших західних країнах: половина італійців (48%) воліли б не посилати зброю в Україну, і лише 29% респондентів згодні з відправленням озброєння.
Ембарго, газ та орієнтир на Африку
Подив викликала й позиція італійського уряду, який, розуміючи колосальну залежність країни від російського газу, погодився запровадити газове ембарго проти РФ.
«Ми більше не хочемо бути залежними від російського газу, тому що економічна залежність не повинна створювати політичну залежність. Для цього потрібно диверсифікувати джерела постачання, шукати нових постачальників», – сказав Конте.
27 квітня комітет з національної безпеки Італії оприлюднив звіт, в якому вказує, що сучасна енергетична криза спонукатиме Італію ставати більш незалежною, а отже, гарантує в короткостроковій перспективі їй місце «середземноморського, а отже, європейського центру» енергетичної безпеки. Але для цього необхідно планувати нову енергетичну політику з метою зменшення залежності від Росії. Комітет критикує національні компанії енергетичного сектору, які не відразу розірвали відносини з Росією.
Деякі цифри допомагають зрозуміти ситуацію: в умовах «граничного» внутрішнього видобутку газу в 3 млрд кубометрів, що становить лише 4% постачань, Італія імпортувала з інших країн 73 млрд кубометрів газу, 30 млрд з яких безпосередньо з Росії. Ось чому, як наголошується у звіті, «ми повинні продовжувати диверсифікацію постачань, рішуче зосередившись на Африці (від Алжиру до Лівії, від Конго до Єгипту)». Бажане будівництво газопроводу, який через Іспанію та Францію підвищить рівень газу з Алжиру.
Італія дійсно розпочала інтенсифіковану диверсифікацію своїх енергоносіїв й орієнтує свої пошуки на Африканський континент: декілька днів тому компанія ENI підписала контракт про постачання на 9 млрд кубометрів більше газу з Алжиру, з Республікою Конго – про проєкт зі зрідженого природного газу з потужністю до 4.5 млрд кубометрів на рік для експорту (з 2023 року), а контракти з Анголою взагалі не розголошуються.
Отже, блискавично Італія встигла підписати угоди про заміну майже половини з них. Чи будуть іще зміни? О так, адже італійський уряд активізував навіть перемовини з Катаром щодо постачання зрідженого газу.
Крім того, Італія розглядає можливість тимчасової націоналізації нафтопереробного заводу ISAB, що належить Лукойлу, в разі введення санкцій щодо російської нафти. В офісі міністра промисловості Джанкарло Джорджетті повідомили, що націоналізації нафтопереробного заводу ISAB наразі немає в порядку денному, хоча є «занепокоєння щодо наслідків» для Сицилії, де розташований сам завод і на якому працює майже тисяча робітників.
Водночас міністр сільського господарства Стефано Патуанелла та представник партії «Рух 5 зірок» наполягає, що реакція Європи «повинна бути спільною (натякаючи на ембарго), без егоїзму, швидкою. Інакше Путін буде правим, зробивши ставку проти нас. Ми входимо в період, коли витрачається менше газу і можемо диверсифікувати наші постачання».
Італійська логіка щодо ембарго економічно прорахована: блокування імпорту зашкодить Росії набагато більше, ніж Європі.
Італійський бізнес, дотримуючись урядової позиції, поступово переорієнтовує і свої ринки збуту чи виробництва. Хоча далеко не так усе просто й тут. Деякі італійські компанії дійсно покинули російський ринок, серед яких важковаговики енергетики ENI, ENEL, машинобудування Iveco, кондитерські Ferrero, виробники авто Ferrari, Lamborghini, фешн-індустрії Kering (Gucci). Проте чимало іще продовжують там працювати, обговорюючи питання виходу, серед яких найвідоміші Benetton Group, Max Mara Fashion Group, Calzedonia Group S.p.A., Barilla, De Checco, Divella, Kimbo, Monini, Ariston Group, Candy, Fondital, Cremonini, Marazzi, Metal work, Saipem, Stellantis, Valvitalia, Parmalat, Geox, Zegna, UniCredit.
А що далі?
«Італійський шпагат» у політиці – доволі відоме явище. І російська агресія цьому не на заваді. У італійському порядку денному питання допомоги Україні буде в пріоритеті, але енергетичні та прагматичні інтереси в середземноморському регіоні точно нікуди не дінуться.
Деякі політичні сили та бізнеси будуть агітувати за повне ембарго, особливо перед прийняттям 6-го пакету санкцій ЄС. Цікаво буде подивитися на позицію Італії після візиту Драгі до Вашингтона 10 травня, де він зустрінеться з Байденом.
Щодо візиту італійського прем’єра до Києва, то деякі місцеві видання прогнозують, що найкращий варіант для візиту Драгі до Києва саме в тандемі лідерів Франції та Німеччини. Три країни – одне повідомлення.
Водночас вже зрозуміло, що Італія на боці України і її не залишить. Ще до приїзду італійського лідера до української столиці в Римі вже заявили про готовність долучитися до повного відновлення Бучі та інших українських міст.