Короткий лікбез (для тих, хто не знає). Будапештський меморандум – документ, який підписали у 1994 році Україна, Росія, Британія та США (згодом документ підтримала Франція; Париж підписав декларацію із запевненням підтримки, а от Китай (не будучи гарантом) виступив із заявою уряду КНР про підтримку без'ядерного статусу) і який гарантував нашій державі територіальну цілісність і безпеку за умови відмови від ядерної зброї. Ба більше, проти нас «гаранти» не мали права вести економічні війни. На момент укладання документа ми мали третій за потужністю ядерний потенціал у світі. І його віддали за безцінь – до Росії.
Далі ми історію знаємо – Росія почала вести проти України торговельні, енергетичні війни, потім зазіхати на наші території, а у 2014 році Москва взагалі вдалася до прямого акту агресії – окупації частини нашої держави.
Від початку наступальних дій РФ Україна тричі ініціювала проведення консультацій у рамках Будапештського меморандуму. Найрезультативнішою була перша зустріч, де представники країн-гарантів зібралися, щоб дійсно спробувати вирішити проблему. Щоправда, без Росії. Виявилося, що Будапешт не зобов’язує брати участь у таких зустрічах. На тому й розійшлися. Надалі вже нам наші партнери (з числа інших підписантів) розповідали, що Будапешт – не юридично зобов’язувальний документ, акцентуючи при цьому, що більш жалюгідні Мінські домовленості – це наше все.
От і сьогодні посол Німеччини в Україні Анка Фельдгузен заявила: «Будапештський меморандум – це справді формат без юридичних зобов'язань у межах міжнародного права. Але я думаю, що зараз треба пробувати все, щоб уникнути війни».
На тлі серйозної загрози президент Зеленський на полях Мюнхенської безпекової конференції заявив, що Україна, цього разу востаннє, збиратиме консультації країн-підписантів Будапештського меморандуму. Однак якщо це знову ні до чого не призведе, Київ вважатиме цей документ нікчемним, зокрема й у рамках своїх зобов’язань.
«Якщо вони знову не відбудуться або за їхніми результатами не буде гарантій безпеки – Україна матиме повне право вважати, що Будапештський меморандум не працює і всі пакетні рішення 1992 року були поставлені під сумнів», – зазначив президент.
Чимало оглядачів заговорили, що Україна показала, що може поновити виробництво ядерного потенціалу. Однак це, як мені здається, хибне уявлення. На фоні війни та економічного тиску, маючи такі фінансові проблеми, Київ прекрасно розуміє, що на повноцінну ядерну програму годі й розраховувати. І навіть це не є ключовою причиною, а низка наших інших міжнародних зобов’язань і можливий тиск з боку цивілізованого світу. Та мова зараз не про це.
Володимир Зеленський заявив про інше – про те, що Україна починає відкрито вимагати юридичних письмових гарантій безпеки. Спочатку в рамках Будапешта, а якщо не вийде, то на полях Ради Безпеки ООН.
Правду кажучи, Київ демонструє, що не лише Росія може звертатися до Заходу, вимагаючи гарантій безпеки, і не лише Москва може згадувати про принцип неподільності безпеки. Що Захід має доходити до консенсусу не тільки з Москвою, а й з Києвом.
Українська влада наполягає, щоб Захід і Росія напряму виконали взяті на себе зобов’язання або ж виписали й оформили гарантії безпеки для України, які були б закріплені на найвищому рівні – на рівні Радбезу ООН (не лише ж РФ вимагати збору великої п'ятірки ядерних держав на полях ООН). Ба більше, ці юридично виписані нові правила гри мають надати Україні й додаткові інструменти захисту держави. Себто ми вимагаємо вже не меморандуму, а конкретного договору та резолюції.
Якщо весь світ відповідає Росії, їздить у гості до Путіна, то вже Україні, яка є жертвою агресії, можна також надати письмові відповіді – і про гарантії безпеки, і про НАТО, як про це теж сказав президент України, і про будь-які інші перспективи та захисні механізми. Як наголосив Зеленський: Києву потрібні чесні відповіді.
Ця заява Зеленського насправді була зроблена вчасно. І питання тут не лише в загостренні, за яким ми спостерігаємо останніми тижнями. Захід разом з Росією та Китаєм нині, вірогідно, перебувають на фінішній прямій щодо поновлення повноцінного ядерного договору з Іраном. Як це буде зараз, коли Україна заявить, що Будапешт і його пакетні гарантії недієві.
Тому Україна теж піднімає ставки. Бо має грати за себе.