Комсомольці, радикали, принци та генерали
Ментальність китайців відрізняється від сприйняття європейців: у Піднебесній колективізм превалює над індивідуалізмом. Усе суспільство КНР складається з різноманітних груп (кланів), де люди пов’язані між собою від народження і до смерті родинними узами, етнічною та географічною приналежністю, а також спільним досвідом: навчанням, сферою діяльності, кар’єрним шляхом. Учасники групи створюють між собою патрон-клієнтські відносини - «гуаньсі», які будуються на спільних зобов’язаннях. Люди з інших кланів вважаються чужинцями – «вайжень». Лідери груп визначають виконавців обов’язків за принципом меритократії – претенденти мають виграти боротьбу за місце під сонцем; при цьому сімейне походження є значним плюсом, проте воно не дає стовідсоткової гарантії досягнення успіху. Клановість притаманна і комуністичній верхівці КНР.
Перший великий етап ворожнечі між елітними угрупованнями всередині Компартії Китаю почався після смерті Мао Цзедуна – у кінці 1970-х років. Сформувалися дві великі фракції: 1) «прагматики» з Чжоу Енлаєм і Деном Сяопіном; 2) «радикали» на кшталт «банди чотирьох», очолювані вдовою Мао - Цзян Цін. Це була не просто боротьба за владу, а конкуренція поглядів і переконань різних груп щодо подальшого розвитку Китаю.
Слід наголосити: по-перше, фракції в Компартії Китаю є умовними і мінливими. Протеже гуртуються навколо боса – «цзуна», бажаючи проміняти власну лояльність на швидке кар’єрне зростання. По-друге, інколи партієць – це учасник різних угруповань одночасно: одного клану за географічним походженням, іншого – за місцем роботи. По-третє, конкуренція всередині Компартії точиться постійно. У першу чергу за ресурси. Утім ворожнеча максимально загострюється під час ухвалення елітою важливих для країни рішень, як-от: обрання нового генсека, визначення внутрішньо- та зовнішньополітичного курсів, пріоритетності реформ.
Угруповання Компартії традиційно сформовані за професійним напрямком. Наприклад, групи «генералів» - вищих чинів НВАК (армії КНР), чи «нафтовиків» - топменеджерів великих державних нафтогазових корпорацій. Однак над усіма фракціями височіють три наймогутніші угруповання партійних функціонерів: 1) клан Сі Цзіньпіна – «нова чжецзянська армія»; 2) «комсомольці»; 3) «шанхайці».
Сьогодні беззаперечним переможцем боротьби за лідерство всередині комуністичної еліти КНР є група Сі – вона отримала назву «армія» від кмітливих гонконгівських журналістів, оскільки до неї входить багато підлеглих теперішнього генсека, з якими він працював у провінції Чжецзян. Сі тоді головував у чжецзянському парткомітеті. Ключові учасники групи: Чень Міньер – начальник міськкому Чунціна, можливий спадкоємець Сі; Ся Баолун – директор канцелярії Державної ради КНР у справах Гонконгу та Макао, впливовий технократ; Цай Ці – голова міськкому Пекіна, контролює столицю; Лю Хе – віцепрем’єр, відповідальний за фінанси та економіку; Дін Сюесян – начальник канцелярії ЦК КПК, один з основних протеже Сі, та інші. Також Сі Цзіньпін має давні та тісні зв’язки з армією, яка його всебічно підтримує.
Як і будь-яка інша фракція червоної еліти при владі, клан Сі впливає на значну частку китайської економіки: від металургії до високотехнологічного виробництва.
Один з основних об’єктів бізнес-інтересів – енергетичний сектор. Немає прямих доказів того, що саме клан Сі займається розвитком геотермальної енергетики, проте за дивним збігом обставин так сталося, що уряд лобіює одну з найбільших геотермальних корпорацій КНР, яка розміщена в рідній провінції генсека, Шеньсі. Ба більше, глава цієї компанії неодноразово наголошував, що має певний карт-бланш від керівництва держави. До слова, у 2020 році китайська геотермальна енергетика згенерувала 530 МВт.
Група Сі також отримала ключові пости в секторі вугільної промисловості після розгрому «шеньсійської вугільної банди» Сун Ліня, президента компанії China resources. У нафтогазовій галузі антикорупційні заходи відкрили дорогу до керівних посад соратникам чинного китайського президента, відправивши за ґрати кількох управлінців державних корпорацій, наприклад Ван Тяньпу – главу Sinopec.
Часто-густо члени клану Сі стають жертвами корупційних скандалів. Голова міськкому Тяньцзіня Хуан Сінго був заарештований, попри статус «політичного союзника» генсека. Його звинуватили в хабарництві, недосконалому контролі, через що відбулася техногенна катастрофа - «вибухи в Тяньцзіні». Чиновника ув’язнили на 12 років.
Зірковим часом комсомольців, «туаньпай», було правління попереднього генсека КПК – Ху Цзінтао. Комсомольці виросли з Комуністичного союзу молоді Китаю. Ще їх називають «популістами»; вони вихідці з простого люду та намагаються орієнтувати власну політику на досягнення соціальної рівності, економічного зростання. Представники клану налагодили тісні бізнес-відносини з підприємцями, зокрема власниками інтернет-гігантів, як-от Джек Ма. Останній разом із сестрою Ху Цзіньтао – адепти таємного містичного культу цигун-майстра Ван Ліня, нещодавно заарештованого за вбивство та шахрайство. Лідером комсомольців вважається Лі Кецян – голова уряду КНР.
Шанхайці, або «шанхайська кліка», керувала Китаєм у 1990-ті роки. Генсеком був її лідер – Цзян Цземінь. Фундацією фракції стали підлеглі та колеги Цзяна, коли він працював у міськкомі та мерії Шанхая. Клан підтримував економічну, але не політичну лібералізацію. За час свого володарювання шанхайці значно збагатилися, а також вступили в коаліцію з «принцами» – дітьми видатних польових командирів, соратників Мао Цзедуна часів громадянської війни. Одним із таких принців був Сі Цзіньпін. Саме Цзян Цземінь і його права рука, віцеголова КНР Цзен Цінхун зіграли ключову роль у просуванні Сі Цзіньпіна на пост голови КНР.
Сьогодні Сі Цзіньпін максимально консолідував управління Китаєм у своїх руках. Він вважає, що попередні керманичі припустилися стратегічних помилок: зараз перед Китаєм доленосні внутрішні та зовнішні виклики. На думку генсека, всебічний контроль і концентрація влади допоможуть зберегти керованість ситуацією на тлі глобальних потрясінь. Тому для розуміння масштабів проникнення клану Сі у вищі щаблі влади, як і процесу будівництва ним нової Китайської імперії, необхідно висвітлити роль Компартії в суспільстві КНР і її структуру.
КПК на самій вершині
На першому місці – КПК. Розділити партію та державу в КНР неможливо. Правою рукою Компартії є армія, згідно з крилатим виразом Мао: «Гвинтівка породжує владу». Китайська конституція 1982 року визначає Всекитайські збори народних представників найвищим органом державної влади в КНР (парламент), але фактично він просто формально підтверджує рішення, ухвалені Компартією заздалегідь. Держрада Китаю – це уряд країни, що повністю перебуває під партійним контролем. Китайська народна політична узгоджувальна рада реальної влади та впливу не має.
У Постійному комітеті політбюро (ПКПБ), найвищому органі влади в Китаї, діє правило «сім уверх, вісім униз», згідно з яким партієць віком 68 років і старший не може бути обраним до ПКПБ. Теперішній склад комітету був визначений у 2017 році та завершить свою каденцію у 2022-му.
Нинішні члени комітету: 1) Сі Цзіньпін (генсек); 2) Лі Кецян (прем’єр) – лідер комсомольської фракції; 3) Лі Чжаньшу (клан Сі, разом з майбутнім генсеком працював у провінції Хебей) – голова Генерального офісу КПК; він же відповідальний за зв’язок з Росією (підтримує прямі відносини з головою Адміністрації президента РФ Антоном Вайном); 4) Ван Ян (комсомолець) – реформатор, апологет ринку й економічної лібералізації; 5) Ван Хунін (шанхаєць) – ідеолог КПК, автор ідей різноманітних глобальних проектів Китаю, як-от: «Один пояс, один шлях», «Соціалізм з китайською специфікою в нову епоху Сі Цзіньпіна»; 6) Чжао Лецзі (клан Сі) – давній друг Сі Цзіньпіна, голова Центральної комісії КПК з перевірки дисципліни – внутрішньої спецслужби КПК; 7) Хань Чжен (шанхаєць) – перший віцепрем’єр.
Отже, на найвищому поверсі авторитарно-бюрократичної системи КНР група Сі Цзіньпіна має три голоси, а комсомольці та шанхайці – по два. Таким чином Сі притримується певного формального паритету. Утім серед членів політбюро 16 осіб із 25 дотичні до генерального секретаря – абсолютна більшість.
Сі Цзіньпін керує партійним і державним апаратами за допомогою «малих груп лідерів». Вони дозволяють функціонерам КПК та уряду збирати чиновників з різних міністерств і департаментів для ухвалення політичних рішень. Сі очолює ключові «малі групи лідерів», до прикладу, «групу з фінансів і економіки» та «групу з питань міжнародних справ».
Повернення до історичних витоків
У 2018 році Сі Цзіньпін змінив конституцію КНР, яка обмежувала кількість його термінів перебування при владі. У 2022 році він залишиться на третю каденцію. Сі скасував принципи «колективного управління» та «зміни поколінь керівників» раз на десять років, заповідані Деном Сяопіном.
У 2021 році шостий пленум 19-го скликання ЦК КПК ухвалив історичну резолюцію. Це лише третій такий документ за всю історію існування Компартії. Резолюція відзначила успіхи Сі Цзіньпіна та фактично поставила його на один рівень з Мао Цзедуном і Деном Сяопіном. Були визначені три епохи становлення КНР і зміни стану китайського суспільства: «Мао підняв Китай», «за часів Дена КНР збагатилася», а «за епохи Сі стане сильною».
Сі створює новий Китай, фундаментально інший від КНР часів Ху Цзіньтао, яку за надмірну гонитву за економічним зростанням називали China Inc. Зараз КНР на чолі з червоною династією КПК усе більше нагадує міфічний стародавній Китай, де імператори правили до тих пір, поки самостійно не вирішували покинути владний олімп.
Як же Сі вдалося виграти конкуренцію всередині комуністичної еліти? Відповідь проста: він почав проводити ефективні «антикорупційні кампанії», ключовими об’єктами котрих стали його політичні опоненти.
Бий тигрів і мух, полюй на лисів
Традицією комуністичної еліти останніх 30 років стала практика використання політичної протекції для феноменального збагачення дітей і родичів. «Шлюб між владою та грошима». Особливо за часів правління «шанхайців» на чолі з Цзян Цземінем і «комсомольців» Ху Цзіньтао. Побічним наслідком цієї тенденції стали елітні інтриги, породжені егоїстичною та клановою користю, що негативно впливало на якість роботи державного апарату.
Мультимільйонер Чжу Юньлай є сином Чжу Жунцзі, який обіймав посаду прем’єр-міністра при Цзяні. Чжу Юньлай є впливовим гравцем на інтернет-ринку Китаю. Ху Хайфен – син самого Ху Цзіньтао, контролює компанію Nuctech; підприємство має монопольне право на встановлення сканерів у аеропортах КНР. Онук Цзяна, Цзян Чжичен, заснував разом з американськими бізнесменами багатомільярдний фонд Boyu. Він наразі володіє частками в китайських інтернет-гігантах Kuaishou, Didi, скуповує елітну нерухомість у Сінгапурі. Цзян Чжичен вважається близьким до Джека Ма, відомо, що він збирався інвестувати у фінансову компанію останнього Ant Group, але її вихід на IPO був зупинений Сі Цзіньпінем.
По-перше, за умов збереження впливу кланів попередніх генсеків у комуністичній еліті навіть після відставки патронів, по-друге, через збільшення корпоратизації Компартії та тлі повільних темпів зростання світової економіки, що загрожувало стабільності, Сі Цзіньпін вирішив взяти владу у свої руки шляхом проведення масштабної антикорупційної кампанії, маючи дві мети. Перша – прибрати потужних політичних конкурентів, друга – зупинити мільярдний витік капіталу з Китаю. Наприклад, якщо такий малий чиновник, як головний інженер Міністерства залізниці КНР у 2014 році, був засуджений за переказування за кордон $2.8 млрд, то скільки коштів відмивали великі гравці?
Кампанія отримала назву «Бий тигрів і мух», алегорично позначаючи «тиграми» великих корупціонерів на рівні керівників провінцій, міністерств і їхніх заступників, а також генералів. «Мухами» ж називали нижчих за рангом службовців. Згодом до назви було додане словосполучення «полюй на лисів» - метафора на чиновників, котрі нелегально виводили кошти за кордон чи втікали туди з награбованим.
Чистки очолив Ван Цішань – друг Сі і тодішній голова Центральної комісії КПК з перевірки дисципліни. Почалися розслідування щодо 100 тисяч клерків, які закінчилися покараннями чи ув’язненнями. Станом на сьогодні заарештовано 254 «тигрів», 2193 «мух», 6 400 «лисиць». Виявлено зловживань на ￥13 млрд. 10 «тигрів» затримано вже на пенсії, що безпрецедентно для Китаю через украй ввічливе ставлення до старців у китайській культурі.
Але головним для Сі Цзіньпіна став розгром «нової банди чотирьох» – найбільших конкурентів усередині комуністичної верхівки.
Чотири топи китайської еліти були проти ідеї призначити Сі очільником КНР. Чжоу Юнкан, «шанхаєць», підтримував консерватизм і небажаність будь-яких реформ чи системних змін. У нього конфіскували активів на $14.5 млрд. Сам Юнкан мав безліч коханок і задарював їх грошима, наприклад, одна з них отримала від нього $4.5 млн.
Бо Сілай, «принц», всемогутній начальник міськкому Чунціна. Сілай мав амбіції щодо керівних посад і був затятим маоїстом. Ще підлітком під час Культурної революції він став хунвейбіном і побив власного батька Бо Ібо – авторитетного політика, соратника Мао, зламавши йому три ребра. Незважаючи на захоплення ідеологією, Бо Сілай не був бідним революціонером – він брав хабарі в розмірі $3.5 млн і купував елітну нерухомість у Франції.
Лін Цзіхуа, «комсомолець», голова канцелярії КПК при Ху Цзіньтао, також націлювався на подальше кар’єрне просування в політбюро. У 2012 році його син Лін Гу загинув у ДТП, не впоравшись із управлінням спортивним Ferrari вартістю $500 тис. У машині були дві напівроздягнені дівчини, які вижили, але зазнали травм.
Сю Цайхоу, «шанхаєць», допомагав Ху Цзіньтао керувати армією. Паралельно не гребував хабарництвом за просування офіцерів по службі. Після арешту слідчі в його домі знайшли: 1) тонну доларів, євро та юанів; 2) декілька центнерів відбірного нефриту і дорогоцінних металів; 3) колекцію рідкісного антикваріату. Знадобилось 12 військових вантажівок, щоб вивезти накопичення генерал-полковника.
Сі Цзіньпін досяг беззаперечного лідерства серед комуністичної еліти КНР, але генсек продовжує нарощувати силову міць. У 2018 році він створив Національну комісію нагляду. Вона має допомогти президенту боротися з корупцією. Орган очолив давній соратник Сі Ян Сяоду. Це означає, що конкуренція кланів Компартії КНР триває. І що корупціонери – ключові конкуренти Сі й далі будуть щезати з політичного олімпу Китаю.
