Анестезія — це...
Анестезія — медичний стан, який забезпечується за допомогою введення різних препаратів. Анестезія може бути місцевою, регіональною і загальною. Окрім знеболення, яке є частиною анестезії, її компонентом є ще вплив на свідомість, тобто медикаментозний сон або наркоз.
Анестезію використовують під час процедур, які можуть бути болючими, неприємними або тривалими. Вона допомагає забезпечити комфорт пацієнта і полегшує роботу лікаря. Бо якщо пацієнту болить, він не дає лікарю виконати маніпуляцію. Без анестезії можна обійтися, якщо дискомфорт мінімальний, а анестезія створює ризики більші, ніж сама процедура.
Анестезіолог — лікар, без якого неможлива безпечна операція, саме він бере на себе відповідальність за життя пацієнта в найкритичніший момент. Забезпечує саму можливість маніпуляції, відповідає за безпеку пацієнта. Це грубе, але одне з моїх улюблених порівнянь: у нас, як у пілотів літака, є мета — безпечно доставити пацієнта з точки А в точку Б.
В анестезіолога купа інструментів, починаючи від медикаментозних препаратів, закінчуючи оснащенням, апаратурою, командою, і тут важлива робота кожного. І головне завдання — злетіти, забезпечити сон і приземлення.
У цей момент за пацієнта відповідає анестезіолог. Операція може тривати 6–12 годин, і анестезіолог контролює всі його життєві функції. Стежить за диханням, тиском, пульсом, має миттєво реагувати на будь-які зміни в організмі. Має індивідуально підійти до пацієнта, підібрати правильну дозу препаратів, спланувати це з урахуванням попередньої медичної історії, алергії чи супутніх захворювань.
Повинен профілактувати ускладнення, забезпечити комфорт, щоб пацієнт легко пробудився без побічних реакцій, бути готовим до критичних ситуацій, миттєво реагувати на будь-які зміни.
У багатьох пацієнтів є страх прокинутися під час операції або не прокинутись після неї. Ми постійно моніторимо показники й бачимо, коли потрібно скоригувати препарати. Сьогодні пробудження практично неможливе, але на практиці, з історії та досліджень відомі винятки.
Види анестезії
Іноді потрібна лише місцева анестезія — достатньо знеболити частину тіла, на якій проводять втручання. Є варіанти, коли потрібно вимкнути конкретну ділянку тіла, і тут ми використовуємо так звану регіональну анестезію, тобто блокуємо передачу болю від певної частини тіла. Наприклад, для маніпуляції на руці чи нозі пацієнт може перебувати у свідомості.
Епідуральну анестезію часто використовують, щоб знеболити для пологів або операції на животі. Анестезія у вагітних вимагає більшої уваги: важливий вибір анестезії та саме її проведення, бо в організмі вагітної відбуваються фізіологічні зміни. Слід врахувати строки вагітності. У вагітних часто застосовують спінальну анестезію як альтернативу загальній, що дозволяє знеболити нижню частину тіла, зберігаючи свідомість жінки, і мінімально впливає на дитину.
Є варіанти, коли потрібно, щоб пацієнт повністю заснув і не відчував болю. Тут також є підвиди:
-
пацієнт дихає самостійно, а ми лише контролюємо рівень знеболення і неглибокого сну;
-
повна загальна анестезія з вимкненням функції м'язів і переведенням на штучну вентиляцію легень.
Анестезіолог під час операції контролює основні функції пацієнта: дихання, тиск, частоту серцевих скорочень, пульс тощо.
Які препарати використовують анестезіологи
Ми тримаємо багато варіантів в арсеналі. Анестезіологи використовують різні групи препаратів, залежно від типу анестезії і завдань перед фахівцем, потреби пацієнта і хірурга.
Якщо виділити основні групи, то це:
-
препарати для сну, седації, наркозу;
-
знеболювальні;
-
препарати для розслаблення м'язів;
-
препарати для корекції та підтримки нормальних показників під час анестезії;
-
препарати, які зменшують побічні ефекти анестезії.
Це можуть бути і наркотичні препарати, і більш звичні для нас, такі як парацетамол.
Завдання анестезіолога — індивідуально й правильно підібрати комбінацію всіх груп препаратів.
Чи може підходити всім пацієнтам один вид анестезії? Ні, метод анестезії підбирають кожному індивідуально. Тобто навіть для однакового виду операції різним пацієнтам може бути потрібен різний вид анестезії. Також важливо, яка операція буде, яким методом і яка її тривалість.
Які дослідження треба робити перед анестезією
До операції має відбутися консультація анестезіолога: лікар оцінює стан організму пацієнта, анатомічні особливості, чи має він або вона хронічні захворювання, наприклад, серцево-судинні, ендокринологічні тощо, які препарати пацієнт приймає, можливо, щось потрібно скасувати на якийсь час або змінити дозу.
За потреби анестезіолог вирішує, чи потрібні дообстеження: лабораторні аналізи, інструментальні обстеження, можливо, консультація вузьких спеціалістів.
Анестезіолог визначає, що для операції потрібні, наприклад, загальний аналіз крові та показники згортання крові, якщо планують травматичне видалення зубів. Ми так зможемо побачити зміни в крові й випадково виявити якісь захворювання або бактеріальний чи вірусний процес. Наприклад, у пацієнта ще немає температури, інфекція не проявила себе симптомами, але в загальному аналізі крові вже є зміни, на які лікар повинен звернути увагу. Послухавши або оглянувши пацієнта, лікар-анестезіолог може рекомендувати додаткову ЕКГ або рентген. Іноді так виявляють якесь захворювання або зміни, які спонукають до пошуку й дообстеження пацієнта.
На підставі цієї інформації фахівець визначає, якої підготовки до анестезії потребує пацієнт. Для одного це просто проміжок, протягом якого не можна їсти й пити, а іншому доведеться відтермінувати операцію і пройти, наприклад, лікування гіпертонічної хвороби, щоб компенсувати артеріальний тиск або іншу недугу, яка не пов'язана з операцією.
Що буде, якщо поїсти перед наркозом, і чому не варто обманювати анестезіолога
Препарати, які застосовують для анестезії, впливають на центральну нервову систему і розслаблюють усі м'язи. Зокрема і м'язи сфінктера, тобто виходу зі шлунка.
Якщо пацієнт поїв або попив, то коли йому, лежачому, введуть препарат, рідина або вміст шлунка може затекти в дихальні шляхи та легені, що дуже небезпечно. Тому дотримання рекомендацій — не їсти і не пити — убезпечує від ризиків таких ускладнень, як тяжка пневмонія.
Ще гірше, коли пацієнт не каже правди. Навіть є такий анекдот: лише маму й лікаря-анестезіолога турбує, коли ти їв і пив востаннє.
Приховування цієї інформації створює загрозу самому пацієнту. Наприклад, якщо в людини апендицит і ми не можемо перенести операцію, тоді лікар-анестезіолог проведе підготовку і спробує зменшити ризики потрапляння рідини і вмісту шлунка в дихальні шляхи, він буде готовий до цього. А коли пацієнт про це не скаже, анестезіолог не спланує своїх дій, не підготує команду й ресурс, щоб якнайшвидше допомогти й запобігти.
Якщо пацієнт приймає заспокійливі препарати, про це також слід розказати анестезіологу, аби правильно дібрати дозу, аби не накопичилися ліки в організмі, через які можливі побічні реакції або ускладнення, тривале пробудження тощо.
Розуміння стану пацієнта, чи є в нього супутні захворювання, чи приймає якісь препарати, чи є на щось алергія, чи були ускладнення від попередніх анестезій, дає можливість анестезіологу вибрати правильну, коректну тактику й вчасно запобігти потенційним ризикам.
Чого боїться анестезіолог: потенційні ризики анестезії
Будь-яка медична маніпуляція, навіть забір аналізу крові, може мати ускладнення: від синця до пошкодження нерва. Так само і в анестезії. Ризики є, і ми маємо говорити про них. Вони можуть виникнути будь-де й у будь-кого, тому настільки важлива описана підготовка. Ризики залежать від загального стану пацієнта, від наявності супутніх захворювань.
Анестезіолог найбільше остерігається будь-яких алергічних реакцій на медикаменти. Можливі ускладнення серцево-судинної системи: починаючи від коливань артеріального тиску під час анестезії до аритмії або навіть зупинки серця.
Тромбоемболічні ускладнення — це коли утворюється згусток крові, який перекриває судину, і можуть відбутися зміни в легенях, серці, мозку, наприклад, інфаркти, інсульти, ускладнення системи дихання. Тут головне завдання анестезіологів — мати максимальну можливість зменшити ці ризики.
Кому не можна робити анестезію
Є низка станів, при яких анестезію робити не можна, але лише у випадку планової операції або маніпуляції. Якщо ситуація термінова, коли без операції та анестезії ризики більші, ніж відтермінування операції, вибір роблять на користь втручання.
Якщо ситуація планова, то категорично не можна анестезію людям, які мають гострі респіраторні вірусні захворювання, наприклад, верхніх дихальних шляхів. У цьому випадку анестезіолог буде наполягати відтермінувати втручання до повного одужання.
Не можна планову загальну анестезію при термінальних стадіях захворювання або до його компенсації. Наприклад, пацієнт, який хворіє на гіпертензію чи серцеву або ниркову, печінкову недостатність, важку анемію чи цукровий діабет, нещодавно переніс інфаркт чи інсульт. Тут спочатку треба говорити про компенсацію цього захворювання або відтермінування від його піку.
Не можна застосовувати планову анестезію і людям у стані алкогольного сп'яніння та під дією наркотичних препаратів.
Чи має анестезія тривалу дію на нервову систему
Сучасні дослідження не підтримують такої думки. Багато препаратів для анестезії діють на нервову систему, забезпечують її короткострокове пригнічення й досягнення ефекту, наприклад, медикаментозного сну.
Препарати, які ми використовуємо, діють лише короткостроково і блокують саме передачу сигналу болю, знижують свідомість і не впливають на головний мозок довгостроково.
Коли говорять про наслідки анестезії та її вплив на нервову систему, то це не дія препаратів або самої анестезії, а потенційні ускладнення. Наприклад, коли під час анестезії падає тиск або головний мозок не отримує достатньо кисню й це може вплинути на нервову систему.
Також можливі порушення роботи серця й судин, які впливають на передачу кисню. Тоді говоримо про наслідки, але не безпосередню дію анестетиків.
Найчутливіші до цього пацієнти з неврологічними проблемами, які мають передісторію інсультів, деменції або енцефалопатії, тобто мають вікові зміни головного мозку. Тому вони потребують додаткової уваги.
Дитина вмирає після наркозу у стоматології. Що може бути причиною?
Ускладнення внаслідок будь-яких медичних втручань, на жаль, трапляються. Кожен випадок потрібно аналізувати окремо, оскільки без деталей неможливо сказати, що саме сталося.
Дитяча анестезія особлива через фізіологічні відмінності пацієнтів. Дозу препарату добирають ретельно, з урахуванням віку, ваги й загального стану. Рекомендовано використовувати більш м'який початок, іноді для маленьких дітей — комбінацію, зокрема, спочатку інгаляційну анестезію, щоб унеможливити страх уколів, щоб дитина не запам'ятала й не відчувала цих нюансів.
Тут важливий психологічний ефект: дитину потрібно правильно підготувати, щоб мінімізувати психотравму й усунути стреси на майбутнє. Підбір препаратів важливий, є певні рекомендації комбінацій.
Наскільки поширені помилки анестезіологів і які вони
Основні хиби під час анестезії спричинені кількома факторами — людським, технічним і медичним. Загалом помилки в анестезіології рідкісні, але навіть незначні можуть обернутися критичним погіршенням стану пацієнта.
Людські фактори стосуються як анестезіолога (наприклад, зниження концентрації, сповільнення уваги на фоні перевтоми), так і пацієнта (не дотримувався рекомендацій, приховав інформацію від анестезіолога).
Можливі якісь технічні проблеми: несправності обладнання; невідповідне використання медикаментів, коли є плутанина в ампулах, тобто вводять неправильний препарат і це може бути катастрофічно, якщо пацієнт у певному стані.
До медичних причин можна зарахувати певні ускладнення, це: алергічні реакції, анафілаксія; зміни стану пацієнта, які виявляють під час операції; нестандартна анатомія пацієнта, що додає складнощів хірургам й анестезіологам.
Головне для анестезіолога — суворо дотримуватися протоколів, вчасно реагувати, використовувати сучасні технології. Зараз для цього більше можливостей, ніж 50, 20, 30 років тому.
Анестезіологи проходять тренінги, виконують симуляційні вправи, відпрацьовують екстрені ситуації, наприклад, за допомогою курсів, які зараз у вільному доступі, починаючи від Європейської ради реанімації і закінчуючи світовими практиками. Це готує їх до будь-яких критичних станів — такі ситуації вони відпрацьовують у безпечних умовах.