Онкозахворювань більшає?
Ми спираємося на дані Національного канцер-реєстру. Але з 2022 року Державна служба статистики України не оприлюднює даних про демографічний стан населення. А без цього ми не можемо розрахувати показники, наприклад, захворюваності чи смертності на 100 000 населення.
2022 року в Україні виявили 106 000 нових випадків онкозахворювань, померли 55 000 онкопацієнтів. Але багато це чи мало? Абсолютні цифри порівняно з 2021 роком зменшилися, але ми ж розуміємо, чому так сталося (масова евакуація за кордон. — LB.ua).
Війна вплинула на якість онкологічної допомоги, але це пов’язано не зі зростанням кількості випадків злоякісних пухлин, а з іншими причинами: погіршився доступ до неї, а в деяких регіонах узагалі зник.
Раннє виявлення онко
Сенс раннього виявлення онкозахворювань не тільки в тому, щоб виявити якнайбільше пухлин на ранній стадії, але й зменшити смертність від них.
Бо що раніше ми виявили й почали лікувати, то скоріше, простіше й дешевше це зробити. Що занедбаніше захворювання, то дорожче лікування. І тому коли держава не купує дорогих препаратів, це, зокрема, призводить до катастрофічних витрат українців і їхніх родин.
В Україні практично в кожного п’ятого онкопацієнта захворювання виявляють на 4-й стадії.
За даними канцер-реєстру, найвищі відсотки занедбаних виявлених пухлин не у прифронтових регіонах, а в Закарпатській і Тернопільській областях. Якщо в середньому по країні в нас 21 % виявлених на 4-й стадії пухлин, то в цих регіонах — 28 і 26 % відповідно. Мене ця статистика жахає.
Є анекдот про те, як людина скаржиться Богу на своє невезіння, адже всі сусіди виграють в лотереї призи, на що чує відповідь: «Я допоміг би тобі, якби ти хоч раз купив лотерейний білет». Пацієнт має бути свідомим щодо свого здоров’я та прийти до лікаря на обстеження, коли щось непокоїть, є якась кровотеча чи ущільнення.
Наприклад, з 1 січня 2025 року в Україні набула чинності програма онкоскринінгу на рак молочної залози, колоректальний рак і рак шийки матки. За нею, з певного віку людям, які приходять до сімейного лікаря, проктолога чи гінеколога, пропонують заповнити опитувальник; у старшому віці пацієнтів спрямовують на обстеження: мамографію, ПАП-тест, аналіз калу на приховану кров тощо. Кожен медзаклад має сам скласти опитувальник, спираючись на дані про фактори ризику. Це серйозний недолік наказу, краще, щоб МОЗ запропонувало один готовий на всіх.
Опитувальник має бути складений на основі медичних і соціальних факторів ризику. Стрес належить до соціальних. Якщо ухвалювати рішення на основі того, чи був стрес, то потрібно всіх українців з певного віку відправляти на подальші обстеження в рамках онкоскринінгу. Є дані, що стрес є фактором ризику раку, але він далеко не основний. Дослідження досі кажуть, що немає переконливих доказів зв’язку стресу з виникненням раку.
За кордоном досі дебатують, чи варто робити скринінги на рак передміхурової залози. У Британії його не проводять, офіційно пишуть, що дані суперечливі, тому наразі не вважають за потрібне проводити такі скринінги. У деяких країнах вирішили робити скринінг раку легенів у людей з факторами ризику, зазвичай у курців з 20+ роками досвіду паління.
Я лікую в основному пацієнтів з пухлинами шкіри. У світі довго обговорювали, чи є сенс скринінгу меланоми. Попередньо математичні моделі показували, що це буде суперефективно, але коли на практиці провели велике дослідження, з’ясували, що виявлення меланом на ранніх стадіях не призвело до падіння рівня смертності від них. Звідси виникла думка про те, що виявлені під час скринінгу меланоми були здебільшого початковими й неагресивними за природою, тому не призвели б до фатальних наслідків. Зрештою, Німеччина, в частині якої й проводили це дослідження, єдина країна, яка має такий скринінг.
До чого призведуть скринінги в Україні? Побачимо пізніше. Виживаність пацієнтів усе ж залежить від того, чи вміємо ми рано виявляти онкозахворювання.
Якість раннього виявлення в Україні
Працювати завжди є над чим. Чи готові ми піти до будь-якого лікаря задля обстежень, навіть у приватній клініці? Ні. Ми будемо шукати лікаря, читати відгуки, намагатися зрозуміти ступінь експертизи спеціаліста.
Рівень меддопомоги по країні й медзакладах різниться. Наразі немає такого, щоб ви прийшли в будь-який медзаклад й отримали точно таку допомогу, як у найкращих медзакладах України. Нам до цього єдиного високого рівня ще треба дійти.
Але я давно працюю в онкології і стала свідком, як серйозно зріс рівень професіоналізму лікарів. Є неймовірна кількість молодих, розумних, амбітних лікарів з прекрасною англійською мовою. Вони читають іноземні джерела, беруть участь у закордонних конференціях, їздять на стажування. І вони свідомо лишилися в Україні.
Ситуація покращується і з діагностикою, і з лікуванням: ще років 10 тому виявлення нульової стадії меланоми в нас було рідкістю, а зараз таких пацієнтів багато. Проте попереду ще багато роботи.
Якщо здавати аналіз крові регулярно, це допоможе рано виявити рак?
Підсумовуючи, загальний аналіз крові може допомогти діагностувати злоякісні пухлини крові — лімфоми, лейкози. Але для багатьох онкозахворювань загальний аналіз крові не показовий: іноді в пацієнта може бути пухлина — й ідеальний аналіз крові.
Думка про те, що за загальним аналізом крові можна визначити, чи є в тілі пухлина, йде від того, що лікарі, призначаючи цей аналіз онкопацієнтам, відслідковують побічні ефекти системної терапії. Тоді перед кожним циклом лікування людина здає аналіз крові. Але це відстеження саме побічних ефектів терапії, а не контроль прогресу захворювання або визначення наявності або відсутності раку.
Якщо щось турбує, є ущільнення десь, кровотечі, незрозумілий кашель, який не минає, потрібно звертатись до лікаря… Колись моя подруга, яка регулярно проходила флюорографію, улітку почала кашляти. Несильно, але регулярно. Думала, дрібниці, а виявився агресивний рак легень. Також слід звертати увагу на невелику, але постійну температуру, нічну пітливість. Усе це ознаки, що слід звернутися до лікаря. Проте описані симптоми не обов’язково свідчать про рак і можуть бути проявами інших захворювань.
Чому немає єдиних чітких правил лікування онко для всіх
Дотримуватися сучасних протоколів лікування важливо. У світі створення протоколу лікування — дороговартісна річ. Це ретельний літературний науковий пошук, аналіз досліджень, відбирання ступеня їхньої доказовості.
Ми, країна з низьким і середнім доходом, за рекомендацією ВООЗ, не розробляємо своїх протоколів, а беремо вже готові загальновизнані настанови, наприклад, Європейської спільноти медичних онкологів, повністю перекладаємо і робимо клінічну настанову з коментарями робочої групи.
Наприклад, якщо в настанову включені препарати, не зареєстровані в Україні, робоча група в коментарі зазначає, що цей препарат наразі не зареєстрований в Україні, тому не може бути рекомендований до застосування. Лікарі, які перекладають й опрацьовують ці настанови, — волонтери, роблять це без грошей у позаробочий час. Якщо немає затвердженого МОЗом протоколу лікування захворювання на рівні країни, тоді медзаклад сам обирає закордонний протокол, перекладає його українською і затверджує в себе.
Я член однієї робочої групи з написання протоколів. Зазвичай ми намагаємося зробити українські протоколи максимально сучасними. Але бувають винятки. Наприклад, в одній робочій групі при МОЗі голова запропонував повернутися до старих протоколів, умовно 1996 року, адже там є всі зареєстровані в Україні препарати, і лікувати, як раніше…
Але протокол перекласти мало, ще хтось має перевіряти, чи медзаклад дотримується його. У мене іноді відчуття, що документи написані, але перевірок немає. Можливо, помиляюсь, але, судячи з того, що часом бачу в призначеннях і підходах, складається враження, що колеги не бачили протоколів. А вони мають бути обов’язковими для всіх.
Якість лікування онко в Україні
Не всю сучасну терапію в Україні покривають коштом держави. І там, де світ лікує інноваційною терапією, ми мусимо часом лікувати по-старому, бо не кожен наш пацієнт має можливість лікуватися власним коштом.
У хірургії, яка зазвичай не потребує супертехнологій, у нас не гірші лікарі, ніж європейські. Але якщо в Україні, наприклад, є лише два-три роботи da Vinci (ними проводять мінімально інвазивні операції), то й людей, здатних на них працювати, мало. Але якби їх з’явилося більше, наші хірурги опанували б цю технологію.
В імунній і таргетній терапії за останні десятиріччя з’явилася неймовірна кількість нових препаратів, і їхня кількість постійно зростає, а в нас подекуди немає тих, які 15 років тому вийшли на ринок.
У моїй команді є молоді колеги, які їздять на конференції, стажування, постійно розвиваються. Але після повернення в Україну вони розуміють, що не всі нові знання можуть застосувати, тому ті лишаються теоретичними.
Досить часто пацієнти відмовляються від лікування через брак грошей. Нерідко літні люди не хочуть обтяжувати дітей, тому не кажуть їм про свій діагноз. Закінчується тим, що зізнаються, коли вже сил терпіти немає. Іноді приходять на прийом пацієнти поважного віку і кажуть, що вже нічого з пухлиною робити не хочуть, бо «скільки мені залишилося?». Намагаюся використовувати тут усю силу переконання, щоб умовити зробити ту ж операцію, яка допоможе відносно легко й швидко позбутися пухлини. Кажу: якщо ми цього зараз не зробимо, буде серйозніше навантаження і на ваших дітей.
Через обмежений доступ до дорогої терапії виходом було б повернення в країну міжнародних клінічних досліджень (це коли пацієнтам безкоштовно пропонують експериментальне лікування новими препаратами, більше про це читайте тут).
Коли я тільки починала працювати в клінічних дослідженнях багато років тому, пацієнти ще не дуже розуміли, що це. Була поширена думка, що це експерименти, в яких люди — піддослідні кролики. Зараз майже всі пацієнти питають самі, чи є дослідження, в яких можна було б узяти участь. Бо якщо інноваційних препаратів не закуповує держава, то дозволити собі їх можуть лише окремі пацієнти. Мені, як онкологу, боляче казати пацієнту, що можна спробувати інноваційну терапію та отримати високі шанси на одужання, але її не закуповують за держкошт. Це дуже важкі моменти.