Місцеві розповідають, що основні лікарні на території Луганщини, яку окупували після 24 лютого 2022 року, переобладнали на військові шпиталі, де надають меддопомогу насамперед російським військовим і бойовикам ОРДЛО.
Кажуть, що планових хірургічних втручань для цивільних майже немає, їх практично не лікують. А отримати екстрену допомогу вдається, лише коли щось прямо загрожує життю.
Нестача вузькопрофільних медиків
Значна частина області: Сіверськодонецьк, Лисичанськ, Рубіжне, Кремінна — залишилася без медобслуговування, розповідають місцеві.
Хоча до вторгнення саме тут були всі великі обласні медзаклади з новим обладнанням: лікарні, онкодиспансер тощо.
Тепер жителі цих населених пунктів мають їхати до Старобільська чи Луганська. Хоча і в Старобільську є проблеми зі спеціалістами, зокрема з вузькопрофільними.
У місцевих телеграм-каналах кожне десяте повідомлення про пошук медфахівців. Найчастіше потрібні ортопеди, дитячі дерматологи, хірурги, офтальмологи, ендокринологи тощо.
Якщо подивитися на розклад прийому лікарів у Старобільській поліклініці в лютому 2025 року, можна впевнитися в дефіциті кадрів.
У Старобільську ще працює приватний медцентр «Гіппократ», де приймають платно. Дія страхового медичного поліса, обовʼязкового на ТОТ, не поширюється на приватну практику.
МРТ у Розсоші або через чергу місяцями в Луганську
Є послуги, які навіть за гроші не отримати відразу. Мова про МРТ і КТ — магнітно-резонансну томографію та компʼютерну томографію. Із цими обстеженнями перед вторгнення не було проблем: у багатопрофільній лікарні Старобільська встановили й запустили новий томограф; у Сіверськодонецьку були приватні медцентри, які спеціалізувалися на МРТ і КТ.
Але окупаційна влада не відновила роботу КТ. Місцеві мешканці на ТОТ вважають, що причина — тамтешні лікарі не знають, як користуватися високотехнологічним обладнанням. Та й самих фахівців цієї справи бракує.
Щоб зробити МРТ і КТ, люди їдуть у Розсош, у Росію. Це за 140 км від Старобільська, 200 км від Сіверськодонецька.
Наприклад, Наталія робила МРТ там наприкінці 2024 року. Каже, приймають суворо за записом, не всі лікарі є. Цінник на МРТ стартує від 2900 і доходить 12000 російських рублів, КТ — від 2500 до 9100.
«Дуже багато питань щодо МРТ. Чому в Старобільську його немає? Це ж зараз центр Сіверськодонецька, Лисичанська, Кремінної… Нас же читає адміністрація?» — пише в місцевих чатах Юлія.
«У поліклініці лікарів немає, а ви про МРТ», — реагує на її скаргу інша місцева Олена.
Наявність МРТ і КТ у Луганську не розв'язує проблеми, бо охочих записатися на ці обстеження надто багато. Жителька окупованого Біловодська Оксана (імʼя змінене з міркувань безпеки) вже вісім місяців живе зі страшними головними болями. Раніше вона не мала таких проблем, тому лікар порадив їй зробити МРТ і КТ. Але вже пів року вона не може потрапити на обстеження.
«Спочатку я місяць марно намагалася додзвонитися до медзакладу — єдиного, де це можна зробити. Зібравшись із силами, поїхала до Луганська в жовтні минулого року. Там сказали, що можуть записати лише на березень 2025 року. Я думала, жартують. Правда. Може, мене вже й не стане до цього прийому», — поділилася Оксана.
Що каже місцева медсестра
Нам вдалося поспілкуватися з медсестрою одного з медзакладів тимчасово окупованого Луганська. Її імені й місця роботи не вказуватимемо з міркувань безпеки. Розповідає, що в Луганську «ситуація з медпослугами стабільна»: «Зараз трохи більше роботи, бо потік пацієнтів збільшився в десятки разів. Тут усі: і місцеві, і біженці, і військові. Є дефіцит ліків, особливо неврологічних, знеболювальних і серцево-судинних через збій поставок. Але все обіцяють налагодити». Додає, що лікарів дійсно не вистачає: «Приїжджають з Росії і працюють тут вахтовим методом — два тижні побули і поїхали. На їхнє місце приїхали інші. Або ні. Якщо комусь терміново щось треба, операцію чи обстеження, особливо онкологічні, завжди є варіант поїхати в Росію».
До вторгнення онкохворі на тимчасово окупованих територіях лікувалися в так званому Луганському обласному клінічному онкологічному диспансері у Кремінній. Тепер тим, хто лишився на ТОТ, треба їздити в Луганськ. Але місцеві скаржаться на якість тієї допомоги.
«У мого тата онкологія, — розповідає Галина (імʼя змінено). — У Сватовому ніяк не лікують, бо там тепер військовий госпіталь. Поїхали в Старобільськ, звідти направили до Луганська. Там відмовлялися надавати будь-яку допомогу, бо він має лише український паспорт. Але через знайомих домоглися, аби прийняли. Постало питання МРТ — чекати за записом пів року. Поки він там був пару днів, то дізнався, що хімію тут крапають лише «ізбранним». Усіх інших відправлюють на «вєлікую зємлю» — в Росію. Сказав, що не чекатиме цих подачок і поїхав помирати додому…».
Ліки неякісні й дорогі
В аптеках на ТОТ є ліки, але це не вирішує проблеми з ними. Оксана (ім’я змінене) є таким собі мостом для тих, хто хоче передати ліки, з тими, кому вони так необхідні на ТОТ: «Щоденно я обробляю десятки повідомлень жителів, які покинули тимчасово окуповану територію Луганщини, про можливість передати ліки рідним. Найбільш запитуваним є напрямок Сіверськодонецька, Рубіжного, Лисичанська, Кремінної. Часто питають і про Луганськ, не кажучи вже про Біловодськ, Новопсков, Старобільськ, Сватове. Передають буквально все: серцево-судинні, протимігренні, антигістамінні, протизапальні, для жіночого здоровʼя, від подагри. Для розуміння: різниця в ціні препарату від подагри — це мій особистий шок, в Україні я купую його за 700–800 грн, а там він коштує 6800 російських рублів (поза 2000 грн). Уявляєте різницю?» — розповідає вона.
За її словами, просять передати і парацетамол, нурофен, валерʼяну, інші найпростіші препарати, бо на ТОТ навіть така категорія лікарських засобів, кажуть місцеві, поганої якості. «Коли я пояснюю, що таке можна купити там у кожній аптеці, то всі відповідають одне й те саме: воно не допомагає, поганої якості. От і все», — додає Оксана.
Підтвердити групу — в Ростов
Усе, чим намагалися росіяни й окупаційна влада купити наших громадян, перестає працювати. Цього року окупаційна влада зобовʼязала підтвердити групу всім, хто мав інвалідність. Зробити це можна лише в Ростові-на-Дону. Поки немає підтвердження, пенсію не виплачують.
«Люди не поїдуть у Ростов, бо це гроші. Частина не зможе це зробити фізично. На це і розрахована така “реформа” — зменшити кількість виплат з бюджету», — каже Анатолій, сватівчанин, який у січні 2025 року повернувся з окупованого міста.