Погана статистика
Серіал «Гра в кальмара» привернув нашу увагу до соціальних проблем країни – викристалізувались питання: «Південні корейці настільки потребують грошей?», «Як так сталося, що життя бідняків нічого не варті?». Спостерігачі шукають відповіді в негативній динаміці суспільства Південної Кореї: безробітті молоді, накопиченні кредитів, старінні нації, драматичному зростанні самогубств – 13 тисяч здійснили суїцид у 2020 році. Але все це похідне від головного – деструктивного впливу сьогоднішніх економічних труднощів Південної Кореї.
Південна Корея – розвинена, інноваційна держава, її економіка 10-та за розміром ВВП – $1,5 трлн; на душу населення перепадає $31346 (для порівняння, показник України – $3984), за індексом конкурентоспроможності країна 13-та, після неї йдуть Канада та Франція. В індексі легкості ведення бізнесу Республіка займає 5-те місце, її експорт – це продукція п’ятого технологічного укладу з високою доданою вартістю (напівпровідники, електроніка, автомобілі) на суму $512 млрд у 2020-му. Сьогодні прямі іноземні інвестиції до Південної Кореї складають $47.2 млрд. Середня заробітна плата корейців – $3224, мінімальна оплата за годину роботи – $7,8, а пенсія – $256.
Але останні десять років корейська економіка зростає повільними темпами на 2-3%, в основному за рахунок споживання, а 2020-го ВВП показав негативну динаміку. На 10% населення, пов’язаного з великими корпораціями (чеболями) припадає 45% національного доходу. Соціально незахищені верстви опинились у скрутному становищі. Ціни драматично зростають: для покриття базових потреб бюджет сім’ї з чотирьох людей має складати $3563 без оренди, загальна вартість життя в Південній Кореї на 4% дорожча,ніж у США. Купівля власної домівки стала викликом – у Сеулі один квадратний метр нового житла коштує приблизно $9000 – втричі більше, ніж по всій країні.
Суспільство Південної Кореї розділено за рівнем економічного добробуту: коефіцієнт нерівності доходів дорівнює африканським країнам, зростають соціальна напруга та кількість бідних, особливо серед літніх людей після 60-ти, серед них 46% бідують. Старі батьки віддають усі свої заощадження дітям, котрі борються з фінансовими проблемами, а інколи старенькі вчиняють самогубства, аби не стати тягарем для родичів.
Усе це відбувається на тлі тотального соціального дисбалансу: статки топ 20% найбільших отримувачів доходів у 166 разів більші за доходи найбільш нужденних верств населення. Цей розрив зріс удвічі з 2017 року.
Усе це стало причиною виходу на вулиці міст на страйк пів мільйона корейців. Робітники, лікарі, офісні працівники заявили уряду: економічна ситуація нас не влаштовує!
Well, if there’s anyone who clearly understood the point Squid Game was trying to make, they’re definitely the workers in South Korea who went on a general strike yesterday. Solidarity! pic.twitter.com/W8TxLhD0w4
— Philip Jamilla (@pmjamilla) October 21, 2021
Надмірна експлуатація і невпевненість у працевлаштуванні
Корейська конфедерація торговельних спілок (KCTU) об’єднує 1,1 млн працівників; вона оголосила про проведення страйку, який підсилили демонстраціями в містах і селах. Рушійною силою стали 500 тис. людей із незадоволеного міського середнього класу, робітників, фермерів. Ключові вимоги протестувальників:
- скасування «нерегулярної роботи» й постійного перепрацювання, які недостатньо винагороджуються чи взагалі не оплачуються роботодавцем;
- надання найманим працівникам права впливати на економічні рішення під час кризи;
- націоналізація ключових індустрій економіки, повернення в державну власність базових сфер послуг – освіти та охорони здоров’я.
Південна Корея третя у світі за кількістю витрачених робочих годин і займає третє місце за смертністю на робочому місці. 40% усіх працівників вважаються «нерегулярними» – тимчасово зайнятими, без гарантій подальшого працевлаштування через некоректні норми закону про працю. Минулого року прибиральники, які працювали на компанію LG і чистили приміщення корпоративного хмарочоса LG Twin Towers, прожили в наметах біля будівлі 136 діб, протестуючи проти масових звільнень і експлуатації.
Через пандемію COVID-19 почалися звільнення співробітників компаній таких сфер: авіаперевезення, автомобілебудування, суднобудування. 400 тис. громадян Південної Кореї втратили роботу у 2020 році.
Для конфуціанської культури корейського суспільства однією з основних цінностей є стабільне довгострокове працевлаштування, тому наймані працівники готові рішуче боротися за роботу – навіть фізичною силою, як під час кризи 1997 року, коли звільнені люди влаштовували збройні сутички з поліцією. Саме 24 роки тому був закладений базис сьогоднішніх економічних проблем у суспільстві Південної Кореї.
Азійська криза 1997-го обвалила корейську економіку на 5% ВВП; це мало негативні наслідки для соціально-економічної ситуації. По-перше, відбулися масові звільнення, мільйони втратили роботу. По-друге, з’явилися зручні для корпорацій «нерегулярні робітники» з повністю девальвованими правами. По-третє, рівень відносної бідності (отримання доходу, меншого за 50% середнього) збільшився з 9% у 1996 році до 20% у 2006-му і 16% у 2020-му. Абсолютно бідними в Південній Кореї є 2% населення. По-четверте, почала різко зростати заборгованість людей, яка сьогодні сяйнула приголомшливого показника 106% ВВП. Тим часом 64 найбільші корпорації становлять 84% корейського національного багатства, надаючи, проте, лише 10% робочих місць.
На січень 2022 року організації захисту трудящих Південної Кореї, як Корейська конфедерація торговельних спілок, уже планують проведення загальнонаціонального страйку, вимагаючи від уряду здійснити інтервенцію до економіки з метою зменшення фінансового тиску на людей. Корейські ліві, популістичні політики активно набирають електоральні бали, підтримуючи незадоволені верстви населення.
2021 року соціальні видатки Південної Кореї становили 35.3% бюджету, що на 1.5% більше, ніж минулого року. Цього недостатньо для ліквідації соціально-економічних проблем, які невпинно зростатимуть, якщо не буде створена та реалізована стратегія структурних реформ для збалансування розподілу ресурсів усередині суспільства. Інакше злість корейців буде тільки збільшуватися.