Чому успіх «Гри в кальмара» був неминучим
Зараз Азія в моді. Щорічний обсяг ринку кіно в Південній Кореї становить $5 млрд. Експорт культурного продукту з країни сягає $1 млрд. Компанія Disney інвестуватиме мільярди доларів у створення корейського контенту – є план на 50 картин. Netflix уже вклав у кіноіндустрію Кореї $4.7 млрд, створивши 16 тисяч робочих місць. Південнокорейське кіно конкурентне, воно вражає іноземних глядачів азійською емоційністю, захопливим сюжетом, аутентичною картинкою та гуманістичними посиланнями, котрі у свою чергу походять із місцевої культури, а саме корейського конфуціанства.
Південнокорейський кінематограф не виник просто так, його розвиток – це свідома довгострокова стратегія уряду, котрий бачив необхідність створювати нові індустрії та робочі місця на фоні зростання Китаю як планетарної фабрики, яка витіснятиме корейські товари на глобальному ринку. Місцевий великий бізнес - чеболі (аналог українських ФПГ) - щедро інвестував мільярди у вітчизняне виробництво фільмів, серіалів і молодих режисерів.
З 2000 по 2020 рік Пекін захоплював світові товарні ніші, а Сеул - кіноринок. Епоха кіноренесансу подарувала нам таких видатних майстрів, як Кім Кі Дук і Пак Чхан Ук, а також акторів зараз популярних на увесь світ, як-от Кон Ю.
Тож було лише питанням часу, коли південнокорейське кіно сягне світового визнання та успіху. Черговим проривом кіноіндустрії Сеулу є «Гра в кальмара».
Злободенні проблеми «Гри в кальмара»
Режисер Гван Дон Хьок відверто каже, що в серіалі хотів метафорично відтворити модель сучасної Південної Кореї, де максимально актуалізувалися питання морального занепаду, жадоби до наживи й егоїзму. Автор написав сценарій у 2008 році, адже сам переживав значні фінансові проблеми, проте жодна кіностудія не зацікавилася його роботою – тоді зневірений кореєць продав ноутбук, на якому працював, за $675. Пощастило режисерові у 2019-му, коли Netflix у рамках стратегії виробництва неангломовного контенту звернула увагу на Південну Корею та зацікавилася сценарієм Гван Дон Хьока.
456 лузерів-боржників беруть участь у шести дитячих іграх, змагаючись за грошовий приз у $38 млн, ціна програшу – смерть. «Гра в кальмара» насичена візуальною виразністю: монохромні костюми, знеособлювальні маски, дистопічна атмосфера. Але ми вже все це бачили в серіалі «Оповідь служниці», іншому творінні Netflix «Паперовий будинок», а сафарі на людей влаштовував багатий російський аристократ із фільму «Найнебезпечніша гра» 1924 випуску.
Центральні персонажі заклішовані, як у типовій голлівудській мелодрамі: мовчазний і розумний лідер, емоційний і добрий невдаха, хитрий і жорстокий бандит, красуня зі стрижнем, сердечний дідусь і м’якотілий простак. Фішка «Гри в кальмара» в іншому – серіал емпірично передає соціально-економічну кризу, котра вразила світове суспільство. Це створює глобальний попит, серіал «чіпляє» аудиторію п’ятьма основними проблемами.
Консюмеризм і борги. Культура споживання розкручує маховик наших потреб – у гонці за речами та статусом люди часто бездумно беруть тягар кредитів. Матеріальна «успішність» стає важливішою за мораль. Це призводить до постійного стресу. Заборгованість населення в Південній Кореї становить $1.5 трлн. У США - $15 трлн. В Україні - $9 млрд.
Соціальна нерівність і неадекватний розподіл благ. Корейці вже називають свою країну «Пекельний Чосон» через складність працевлаштування, велике значення персональних зв’язків, надмірну працю, малу заробітну плату. Підвищити свій соціальний статус на фоні глобального зменшення середнього класу стає все важче. Ціна на нерухомість у Сеулі – одна з найвищих у світі. Багаті люди показово продовжують вести гедоністичне життя, дратуючи бідних. Наразі 30% корейської молоді безробітні. За повідомленням Державної служби зайнятості, в Україні 30% зареєстрованих безробітних - це молодь віком до 35 років.
Брехня. Біженка з Північної Кореї вірить, що на півдні її та брата очікує краще життя, але в результаті брат потрапляє до дитячого будинку, а вона змушена красти.
По-перше, ми схильні перебільшувати віддачу від інвестованого часу та коштів, особливо коли суспільство лицемірно розповідає про світлі перспективи. Розпач від розбитих сподівань викликає фрустрацію. Сьогодні меншість вірить у «американську» чи «корейську» мрію. По-друге, в сучасному світі все більше людей свідомо брешуть, аби піднятися соціально, «отримати лайки», намагаючись вдати із себе за тих, ким вони насправді не є. Це викривлює смисли в суспільстві, розколює його, породжує недовіру.
Втрата сенсу життя. Головний герой серіалу – ігроман, він остаточно здався - не знає, заради чого жити, чому потрібно докладати якісь зусилля. Лиш пройшовши через смертельну небезпеку, усвідомивши цінність власного існування, силу моральних вчинків, він почав діяти.
Не бажаючи розуміти свого життєвого призначення, люди обирають зубожіння. Зневіра у свої сили притаманна не тільки Південній Кореї, де приблизно мільйон людей щороку отримує виплати по безробіттю на загальну суму $12 млрд. Під час кризового 2020 року уряд США надіслав рекордні $143.6 млрд 30.8 млн тих, хто був постійно або тимчасово без роботи.
Страх. Один персонаж «Гри в кальмара» каже: «Я все життя боявся ухвалити рішення, тому за мене вирішували інші люди, а я плив за течією». На жаль, у сучасному світі ми все більше боїмося взяти відповідальність за себе, близьких. Намагаємося оминути труднощі, шукаємо легкі шляхи. Окрім того, цілі соціуми сковує страх за власну безпеку, інвестиції, стабільне життя. Ціна власного добробуту перевищує соціальні втрати. COVID-19 показав, що суспільні страхи актуальні та впливові як ніколи – це розколює суспільства.
***
Іронія: компанія-капіталіст знімає серіал про соціальні проблеми, які прямо натякають на неадекватність поточної економічної моделі держави в глобальному масштабі. Цю ідею вже беруть на озброєння політики, як мінімум у самій Південній Кореї. Цього сторіччя ми станемо свідками ще цікавіших і суперечливіших подій.
За місяць ціна акцій Netflix збільшилася на $39: з $589 до $628. «Гра в кальмара» принесе босам стримінгового сервісу сотні мільйонів доларів і продовжиться - другий сезон буде знято.