Ховатися в підвалі
Нині в Кременчуцькому обласному спеціалізованому будинку дитини, який належить до закладів охорони здоров’я, перебувають 30 вихованців віком від народження і до шести років. З них дев’ятеро — діти з інвалідністю, ще троє потребують паліативного догляду.
Під час тривоги, зі слів директорки закладу Юлії Багро, вихованців спускають в укриття. У своєму блоці між двох стін залишаються паліативні діти.
— Якщо ж виникає загроза масованого ракетного обстрілу, а ми читаємо новини і тримаємо руку на пульсі, то разом з усіма спускаємо в укриття і їх. Адже це не так просто зробити. Це діти з трахео- і гастростомами. Ми туди переносимо оксигінатори, відсмоктувачі слизу, тому що дитина не може нормально дихати самостійно. У нас там є все, щоб підтримувати життєдіяльність: запаси продуктів, технічної і питної води на 48 годин, — розповідає вона.
Укриття — це фактично підвал, який співробітники облаштували власними силами на початку повномасштабного вторгнення. Підлогу застелили килимами, щоб не здіймалася пилюка, поставили ліжка. Капітального ремонту чи якогось хоча б більш-менш серйозного ремонту за ці три роки воно не бачило.
— Звичайно, ми підтримуємо стан приміщення: щоліта обробляємо стіни, виносимо все, витрушуємо, — каже Юлія Багро.
Проте насправді, за висновками ДСНС, підвал закладу не можна використовувати навіть як просте укриття. Про те, що це проблема, Полтавській обласній військовій адміністрації говорили неодноразово.
Приміром, про відсутність укриття, що наражає на небезпеку дітей, йдеться у звіті моніторингової групи Секретаріату Уповноваженого з прав людини, яка разом з представниками громадських організацій відвідала Кременчуцький будинок дитини наприкінці грудня 2024 року. Про цей випадок омбудсман Дмитро Лубінець навіть загадав у своїй щорічній доповіді, зазначивши: попри те, що підвальне приміщення закладу не рекомендоване до використання, засідань комісії з приводу оцінки стану безпеки дітей закладу на рівні обласної військової адміністрації не проводили. Аби порушення усунули, уповноважений зробив подання до Полтавської ОВА.
Через два місяці після моніторингового візиту до будинку дитини з перевіркою прийшли і з Головного управління Національної соціальної сервісної служби в Полтавській області. Основне зауваження те саме.
— Там встановлені ліжка, є запас води, гігієнічних засобів, ліків, туалет є. Тобто ніби й умови обладнання (сховища) дотримані. Але ж воно не годиться. Підвал будівлі просто не пристосований для цього, бо в ньому проходять комунікації, труби опалення, а це гаряча вода. Можна собі уявити, що станеться, якщо їх прорве, — каже начальниця управління Ліана Новосад. — Зараз багато хто з представників влади їздить у будинок дитини. Але ж це фінансове питання і ніхто, крім Полтавської обласної ради, його не вирішить, хто б туди не їздив.
Проте місцева влада не дуже поспішає. Тільки наприкінці квітня 2025 року вони спромоглися виділити кошти на розробку проєктно-кошторисної документації на будівництво укриття. Що не гарантувало появу самого укриття. І тим паче не вирішувало питання безпеки дітей ні тут і зараз, ні на час його будівництва, якщо воно таки стартує.
Загалом, за даними Дмитра Лубінця, які він оприлюднив у минулорічній доповіді, на початок 2024-го з 394 закладів, де діти перебувають цілодобово, укриття мали тільки 329.
Очевидним виходом із ситуації могла б бути евакуація вихованців будинку дитини в безпечніше місце. Проте і тут не склалося.
Недоевакуація
Насправді цей варіант усе ж розглядали. І можливою евакуацією тепер пояснюють трирічну затримку з розв'язанням проблеми укриття в закладі.
— У 2022 і 2023 роках ми весь час були в такому стані, що нас можуть вивезти будь-якої миті. Я на цій посаді тільки три місяці, тобто я новий керівник закладу і не можу точно сказати, як було до цього. Знаю історію з документів або зі слів колег. Вони розповідали про те, що постійно збиралися кудись поїхати, навіть готували документи для евакуації в Австрію, але цього не сталося. Чому, не знаю, — каже Юлія Багро.
Те саме в лютому на засіданні постійної комісії обласної ради з питань освіти, науки та культури, на якому розглядали питання функціонування будинку дитини, казав і начальник департаменту охорони здоров’я Полтавської обласної адміністрації Віктор Лисак. Цьому структурному підрозділу підпорядковується Кременчуцький будинок дитини. Якщо коротко, то всі документи на релокацію дітей за кордон були готові. Але питання затягували — і, зрештою, діти залишились в Україні. Запити на укриття нібито теж подавали, але коштів не отримали, оскільки заклад планували вивезти. У 2025-му знову попросили гроші на розробку проєктної документації на будівництво захисної споруди. А 2024 рік взагалі якось випав з цієї історії.
Ми намагалися з’ясувати причини відмови від евакуації, проте директор департаменту охорони здоров’я на той момент був у відпустці, а тимчасовий виконувач обов’язків розмовляти не захотів. Тому редакція LB.ua направила офіційний запит і чекає на відповідь. Так само направили запит і т.в.о. начальника Полтавської ОВА.
Дар’я Касьянова, програмна директорка «СОС Дитячі містечка» Україна, була в Кременчуцькому будинку дитини рік тому на презентації співпраці організації з Полтавською обласною військовою адміністрацією в рамках проєкту деінституалізації.
— Уже тоді в нас були питання, чому цих дітей не вивезли. Ну бо можна собі уявити, скільки персоналу залишається в закладі на ніч і чи взагалі є фізична можливість розбудити тих усіх дітей, спустити їх. Ми тоді спитали. Нам сказали, що більшість з великою вірогідністю найближчим часом влаштують у сім'ї чи повернуть у біологічні родини, — розповідає вона.
«СОС Дитячі містечка» пропонували вивезти дітей у безпечніший регіон хоча б на літо. Але цей варіант так само не спрацював. Неофіційно це пояснювали небажанням співробітників виїжджати — вони мали б супроводжувати дітей.
— «Та й куди їх вивозити, усі хочуть забрати цих дітей, а ми їх потім не повернемо». Але ж питання не в цьому. А в тому, чи можуть вони забезпечити дітям безпеку. Умовно, навіть якщо сьогодні ніхто не постраждав, то завтра такого везіння ніхто не гарантує, — каже Дар’я Касьянова. — І ще одна задача — подивитися на цих дітей у спокійних умовах, стабілізувати їх, якщо вони мають якісь ознаки травми. Бо на фоні цього можна багато речей запустити, особливо враховуючи, що і так у будинках дитини дітям не дуже добре. Ми, до речі, проводили в закладі оцінку потреб вихованців і бачили, що майже всі діти мали якісь ознаки затримки розвитку чи якісь проблеми з розвитком.
Питання Кременчуцького будинку дитини вона кілька разів озвучувала в координаційному штабі з евакуації. І «СОС Дитячі містечка» були готові допомогти з переїздом.
— Але ж вони мають визначитися, куди їх везти. Якщо не хочуть за кордон, розуміючи, що повертати дітей з Європи важко, то можна все ж знайти і в Україні набагато безпечніші місця. Але щоразу це ніхто не коментує і таке враження, що вони вчепилися зубами в тих дітей і категорично проти, щоб їх вивозили, — каже Дар’я Касьянова.
Хоча алгоритм евакуації вже відпрацьований. І фактично всі будинки дитини з найбільш небезпечних регіонів релоковані: вихованці будинків дитини з Донецької області перебувають у Чернівецькій області, з Луганської — у Закарпатській, із Запорізької — у Львівській.
— Дуже довго не евакуювала дітей Сумська область. І ми писали їм, нагадували. Зрештою цих дітей теж вивезли, як і дітей з Миколаївського будинку дитини, — розповідає вона.
Але те, наскільки важко часом переконати місцеву владу погодитися на цей крок, підсвічує й інше питання.
— Ми надто звикли до війни. Тому я думаю, що держава має регулювати безпекові питання й забезпечувати виконання цих вимог. Ми ж відповідаємо за цих державних дітей, як ми любимо їх називати. І тому я не розумію, чому три роки торгуємось і маємо ставати на місце співробітників закладів чи ще когось, — каже Дар’я Касьянова. — Проблема в тому, що в Україні в умовах війни дійсно відсутня система прийняття рішення і немає як критеріїв безпеки, так і критеріїв небезпеки.
Як наслідок, кожен собі вирішує, навіть у межах однієї області заклади чинять по-різному. У тій самій Полтавській області 34 вихованців Центру соціальної-психологічної реабілітації дітей, який, на відміну від будинку дитини, належить до системи соціального захисту, тимчасово евакуювали до Польщі. За рішенням тої самої Полтавської обласної військової адміністрації. Тобто логіку в цьому годі шукати.
Клубок проблем
«Дітей відмовилися евакуйовувати в інші місця, бо куди діти, туди і гроші», — написала Інна Мірошніченко, пояснюючи бездіяльність зацікавлених сторін. Скажімо, у 2024 році фінансування Кременчуцького будинку дитини становило понад 36 млн грн. Заробітна плата є найбільшою статтею його витрат. На неї та комунальні послуги йде близько 80 % коштів. Про те, що фінансування зводиться до утримання закладу, а не забезпечення безпосередньо потреб дітей, монітори теж згадували у звіті.
Скандал навколо відсутності укриття відразу потягнув за собою обговорення й інших проблем, зокрема умов, у яких перебувають вихованці. Адже після грудневого візиту моніторингова група озвучила чимало зауважень.
Серед іншого вони звернули увагу на те, що освітній процес для дошкільнят не налагоджений. Психотропи видають дітям без усвідомленої письмової згоди на те законних представників. Не всіх дітей, яким попередньо встановили неуточнений або ймовірний діагноз, згодом направляють на медичне дообстеження до спеціалізованих закладів. Діти з інвалідністю не отримують належно реабілітаційних послуг і розвиткових занять. Вихованці користуються спільною білизною та одягом. Сплять у переповнених спальнях по десять дітей. Вбиральні не обладнані перегородками. Водночас у закладі немає пропускного режиму, доступ на територію відкритий.
У закладі кажуть, що недоліки з того часу виправили. Приміром, установили на території відеокамери, розмежували туалети в санітарній кімнаті.
— Щодо білизни, то в нас своя пральня. Діти обстежені на паразитарні хвороби. Білизну перуть, обробляють, висушують і надають групі. Тому, відповідно до нормативно-правових актів, не було необхідності забезпечувати нею всіх індивідуально. І ми не можемо сказати, що в той момент порушили щось. Але оскільки нам вказали на те, що це недолік, то ми його виправили. Зараз у кожного все індивідуальне, — каже Юлія Багро.
Тобто суті деяких претензій там щиро не зрозуміли. Щодо освітніх і реабілітаційних занять, то з цим, за словами директорки, і так все було нормально. Зі змін — розширили перелік журналів, які ведуть вихователі.
Водночас чи не одразу на громадських активістів, які публічно заговорили про безпековий фактор і умови, в яких живуть діти, посипалися звинувачення, що вони просто домагаються закриття будинку дитини. І саме тому зводять наклеп на нього.
Треба сказати, що вся ця історія наклалася на досить тривалі дискусії про те, якою буде подальша доля будинків дитини. Саме з них має розпочатися реформа деінституалізації. Йдеться про реорганізацію дитячих будинків у центри медичної реабілітації, центри соціальної підтримки сім’ї та дітей або інші заклади охорони здоров’я чи соціального захисту та влаштування дітей у сімейні форми виховання. Власники закладів мали б утілити це вже до 1 вересня 2025 року. Але далеко не всі з цим упоралися. Хтось просто змінив вивіску. А в Полтавській ОВА поки що зволікають з остаточним рішенням. Ця невизначеність, певно, неабияк бентежить людей. У закладу 106 співробітників.
Нині найчастіше лунає ідея створити на базі будинку дитини центр соціальної допомоги сім'ям і дітям. Але якихось конкретних розпоряджень немає. Влада пропрацьовує всі варіанти, що можливо зробити для області, щоб це було і раціональне використання наших трудових ресурсів і коштів, і щоб забезпечити певну частину населення саме тими послугами, які необхідні, каже Юлія Багро. Де в цьому переліку інтереси дітей, не дуже зрозуміло.
— У нас усі бояться реорганізації, кричать «усе пропало». З іншого боку, насправді мало що відбувається. І та трансформація, про яку кажуть, дуже-дуже повільна. Бо є багато питань, насамперед до фінансування і як воно відбуватиметься, як забезпечувати дітей, які дійсно потребують цілодобового догляду, якщо це дитина без батьківського піклування. І на нарадах це чітко комунікують, що просто так закрити будинки дитини чи якось їх об'єднати неможливо. Але що стосується Кременчука, то тут усе ж інша ситуація. Тобто ми розуміємо, що це дуже маленькі вразливі діти, які потребують догляду. І цей заклад, який я бачила на власні очі, на мою думку, не можна трансформувати. Він точно не для дітей. Їм потрібне більш комфортне, краще обладнане приміщення, і це те, над чим треба думати. А просто зараз є питання виживання цих дітей, їхньої безпеки, — каже Дар’я Касьянова.
Хіба що ремонт
На тлі скандалу в будинок дитини почали їздити офіційна делегація за офіційною делегацією. Наприкінці серпня заклад відвідав і т.в.о. начальника Полтавської ОВА Володимир Когут. Побачене його цілком влаштувало: «Будинок дитини облаштовано належним чином, його вихованці забезпечені всім необхідним. Ігрові зони, місця для відпочинку, кімнати в задовільному стані. Персонал забезпечує фаховий паліативний догляд за тяжкохворими дітьми». А от приміщення, яке використовують як укриття для дітей і персоналу в разі небезпеки, потребує подальшого оновлення, доопрацювання. Це, нагадаємо, те, яке, за висновками ДСНС, не рекомендують використовувати навіть як просте укриття.
У сухому залишку маємо таке: у самому закладі ставку робили на будівництво повноцінного укриття як окремої споруди поруч. Проєктно-кошторисна документація на захисну споруду, розраховану на 100 осіб, готова. Далі справа за місцевою владою, яка має виділити гроші на будівництво. Йдеться про 100 млн грн. Але вже відомо, що суму буде непросто знайти, і це цілком очікувано. Тож прийшли до того, що зараз ремонтуватимуть те підвальне приміщення, яке є.
— Робитимуть вентиляцію, додатковий вхід з вулиці з пандусом, додаткові санітарні кімнати для дітей і дорослих. У нас буде комісія, яка надасть рекомендації, що саме ще треба змінити. Тобто ми врахуємо всі зауваження, — каже Юлія Багро.
І спочатку інженери розроблятимуть черговий проєкт. На питання, чи планують евакуацію дітей, директорка закладу з посиланням на т.в.о. начальника Полтавської ОВА відповіла, що ні. Він вважає, що потреби екстренно вивозити вихованців будинку в безпечніший регіон немає. Щодо евакуації на час ремонту, то, можливо, це питання постане. Тоді для тимчасового переїзду розглядатимуть або Полтавську область, або захід України.
Проте конкретних планів, ні тим паче домовленостей з потенційною приймаючою стороною про влаштування дітей наразі немає. З того, що є, — лише план евакуації в разі надзвичайної ситуації. А він передбачає переїзд у межах Кременчуцького району. Тим часом для дітей по суті ситуація ніяк не змінюється.