Бездіяльність КМС
Спочатку розберемо претензії до попереднього Командування Медичних сил.
Цього літа у великій партії аптечок для бригад Десантно-штурмових військ виявили турнікети китайського виробництва – понад 40 000, а також підробки бинта з гемостатиком для тампонування та неякісні оклюзійні наліпки. (Чому це проблема — читайте в тексті «7 речей, які важливо знати про турнікети, і чому китайські та саморобні — не ОК».)
У КМС пояснювали, що аптечки постачали не вони, а партнери. А згодом узагалі звітували про 100% забезпечення Збройних сил усім необхідним для медичної допомоги. Звісно ж, не уточнюючи, якої якості те забезпечення або як його перевіряють (спойлер: схоже, що ніяк, бо подекуди в аптечках бійців можна знайти радянський джгут Есмарха).
Така поведінка Командування Медичних сил показала, що воно або не розуміє, що сталося і чому це проблема, або вдає, що не розуміє. А також що воно не стежить за розвитком тактичної медицини у світі й просто ігнорує реалії бійця на фронті.
Ще один кейс: активісти вимагали дозволити бойовим медикам без медичної освіти переливати кров на полі бою, щоб поранені не втрачали час і шанс вижити чи зберегти уражену кінцівку. Однак Командування Медсил не змогло визначити, хто ж за це відповідатиме, якщо щось піде не так.
Увесь цей час громадські діячі наголошували, що Україна повинна розробити стандарти якості кожного елемента тактичних аптечок і наплічників бойових медиків. Особливо актуально це для турнікетів. Адже в стандарті наповнення аптечок він є, але не уточнено, що це за турнікет має бути, тож суто юридично годиться і китайського виробництва. Сюди ж відсутність єдиних стандартів навчання бійців і військових медиків. Через це в країні повно курсів з такмеду, де кожен може додавати в навчання свої ноу-хау. Наприклад, накладати турнікет на шию (що призведе до смерті. — LB.ua). А чи допоможе це — питання вже не до них.
Говорили, і що слід змінити процедури обліку та списання медичних засобів, бо нинішня застаріла і створює багато перешкод для бійця, чим спотворює статистику наявних засобів у війську.
Чи була конструктивна реакція з боку КМС на критику? Як бачимо, ці проблеми існують досі. Замість працювати із цим напрямком Тетяна Остащенко публікувала в Українському журналі військової медицини своє дослідження «антимікробного крему» з екстрактом ромашки, актуальність якого під час війни, мабуть, не найвища. Членом редакційної ради цього журналу, до речі, є новопризначений керівник КМС.
Як оцінюють нового керівника Командування Медсил
На місце Остащенко призначили начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» у Києві Анатолія Казмірчука.
Частина волонтерів, бойових медиків і військовослужбовців скептично сприйняли рішення, бо воно схоже на зміну облич, а не суті.
Інструкторка з такмеду Марія Назарова дивується, чому не обговорили зі спільнотою. І призначення Казмірчука, каже, бентежить.
«Це людина старої команди, він 11 років керує головним госпіталем, — пояснила Назарова в коментарі ҐРУНТу. — За цей час можна було стати або глибоко людиною системи, або придумати настільки неймовірні речі, що його раніше розглядали б на посаду командувача. У головному госпіталі працює центральна ВЛК. Звісно, в неї окремий керівник, але Казмірчук точно мав впливати на те, як там і що відбувається, чому з його боку не було рухів до змін. <…>
Командування має управляти медиками на фронті, координувати евакуаційний процес. Як із цим впорається людина, яка 11 років очолює госпіталь, яка не має досвіду у військах? І чи залишиться в нього штат з 200 осіб, як зараз? Тоді треба розуміти, що потрібно змінювати набагато більше людей».
Не має позитивних очікувань і Юрій Кубрушко, координатор Благодійного фонду «Leleka Foundation», який закуповує і передає аптечки військовослужбовцям і наплічники бойовим медикам.
«Щодо нового керівника, я вважаю помилковим традиційний підхід — шукати альтернативу лише серед медиків з великими званнями. Бо всі ці люди відірвані від реальної ситуації, у якій працюють бойові медики, евакуація, стабпункти. Не відчувають тих проблем, з якими стикаються медики на рівні батальйонів і бригад. Усі ці люди — генерали чи полковники Медичних сил. Вважаю, ефективніше призначити, наприклад, когось із начмедів, що на рівні бригади вибудував ефективну медичну службу», — пояснив Кубрушко LB.ua.
Утім ніхто не сумнівається, що звільнити Остащенко було правильним рішенням.
«Сталася важлива подія — гучно пролунало, що навіть генерали не вічні. А якщо президент розуміє, що бойові медики праві про Остащенко, то, може, і новий командувач буде чутливішим до наших запитів», — написала напередодні Назарова.
При цьому зауважує, що просто звільнити Остащенко замало.
«Треба розслідувати, чому все так відбувалося з медичним постачанням, з неякісними турнікетами і т.д. Щоб у майбутньому не запускати таких самих процесів», — наголосила Назарова.
Яких змін очікують від Командування Медичних сил насамперед
Міністр оборони Рустем Умєров виокремив три пункти:
1. Максимальна цифровізація процесів і дотримання всіх стандартів медичного забезпечення, включно з постачанням якісних медичних засобів і медичної техніки. Таких проблем, як неякісні турнікети, просто не повинно виникати.
2. Розбудова системи навчання тактичної медицини за стандартами НАТО з відповідним ресурсним забезпеченням. Упровадження всіх необхідних фронту медичних практик, які дозволять зберегти якнайбільше життів наших воїнів.
3. Забезпечення постійної ротації особового складу між тактичним і стратегічним рівнем, щоб забезпечити отримання й передачу досвіду всього циклу лікування поранених, травмованих і хворих.
Ще в серпні Юрій Кубрушко для Forbes перерахував шість кроків, як усе змінити у сфері військової медицини. Сьогодні цей список залишається актуальним, каже координатор Leleka Foundation.
Перший крок у переліку — визнати наявність окреслених проблем. Другий — визначити зони відповідальності й повноваження інституції. Зараз ситуація така, що різні шматки функцій розкидані між МО, МВС, КМС. Тож перекидати відповідальність на інших дуже зручно.
Третій пункт — залучити для допомоги наявні ресурси.
«В Україні багато досвідчених військових медиків, фахових інструкторів з тактичної медицини, ефективних волонтерських фондів і груп, які охоче підставлять плече, якщо побачать справжнє бажання держави покращити систему. Є міжнародні партнери, які теж будуть раді допомогти», — пояснив Кубрушко.
Четвертий — запровадити якісну систему планування потреб і ресурсів.
П'ятий — спростити та диджиталізувати всі процеси обліку й списання.
Шостий — синхронізувати чинні нормативно-правові документи й запровадити єдині стандарти тактичної медицини в усіх Силах безпеки й оборони.
«Загалом у військовій медицині питання "корпоративної культури" й КРІ мені здається важливішим, ніж усе інше. Так, потрібні гарні турнікети, еваки, навчені медики й особовий склад, єдині стандарти. Але без бази (культура, цілі, КРІ) усе інше стає несистемними, тимчасовими змінами, які не так щоб мали вирішальний вплив на систему, плюс їх можна легко відкотити назад», — підсумував Кубрушко.
