Вихідні дані: МВФ оцінює світовий ВВП у $84 трлн, з них $20 трлн – США, ЄС – $18,7, Китай – $13, Велика Британія – $2,8, Індія – $2, Бразилія – $1,8, Росія – $1,6 (для порівняння: ВВП штату Каліфорнія – $3,2), Іран – $0,45, Україна – $0,12 (між Кувейтом і Марокко). Тобто Сили добра – 49,5%, Сили зла – 2%, глядачі на трибунах – 20%.
Команда Сил добра витратила рік на впорядкування замовлень, насамперед довгострокових, на продукцію оборонного характеру та почала розгортати виробництво. Сили зла тренувалися творити зло і деградували під тиском санкцій, хоч і намагалися вивести свій ОПК на вищий рівень і стимулювати виробництво.
Журналісти Reuters Стів Стеклов, Девід Готьє-Віллар і Моріс Тамман оприлюднили 13 грудня цікаві матеріали свого розслідування, як РФ вдається оминати санкції, щоб, програючи з рахунком 49,5:2 у змаганні «у кого ресурс довший», усе ж таки вирвати перший приз.
Представник Міністерства торгівлі США заявив: «З початку вторгнення доступ Росії до напівпровідників з усіх джерел скоротився майже на 70% завдяки безпрецедентним діям коаліції з 38 країн, які об’єдналися, щоб відповісти на агресію Путіна».
Копирсаючись в уламках російських ракет, українські компетентні органи неодноразово знаходили там мікросхеми виробництва американських Intel Corp, Advanced Micro Devices Inc (AMD), Texas Instruments Inc і Analog Devices Inc., німецької Infineon AG. Розслідувачі оцінили частку західної мікроелектронної продукції у загальних постачаннях до РФ комп’ютерних та інших електронних компонентів за період з 1 січня до 31 жовтня цього року в $777 мільйонів. Російська митниця оцінила імпорт цієї номенклатури товарів за той самий період у $2,6 мільярда. Тобто за нас воюють не всі, для багатьох – business only.
Спільне розслідування Reuters і Королівського інституту об’єднаних служб RUSI, лондонського оборонного аналітичного центру, дослідило глобальні ланцюги постачань й описало глобальний ланцюг поставок, який продовжує годувати Росію західними комп’ютерними компонентами та іншою електронікою. Розслідування цієї торгівлі відстежило плеяду незрозумілих імпортерів та експортерів і виявило, що напівпровідники та інші технології далі надходять до Росії з Гонконгу, Туреччини та інших торгових центрів.
Кілька прикладів.
Турецька компанія Azu International купує американські та інші товари в німецької Smart Impex GmbH. Лише цього року – на $20 мільйонів. І диви, який збіг – співзасновник Azu International Гоктурк Агваз є водночас керівником німецького гуртового постачальника ІТ-продуктів Smart Impex GmbH. А щойно Reuters починає ставити питання, пан Агваз продає свою половину акцій в Azu International співзасновниці цієї компанії Хумі Гулум Улукан. Німецька Smart Impex GmbH дотримується санкційного режиму і не продає в РФ заборонений продукт, а в Туреччину продає. А турецька Azu International щодо продажів отриманого з ФРН усіх шле лісом, посилаючись на комерційну таємницю.
Російська OOO Fortap з Пітера, створена у квітні цього року, від дня свого заснування встигла імпортувати електроніки, включаючи американські комп’ютерні частини, щонайменше на $138 мільйонів. А одним з її найбільших постачальників є турецька компанія Bion Group Ltd Sti, що всі попередні роки торгувала текстилем і раптом відкрила в собі потенціал продажу електроніки.
Інший російський імпортер, ТОВ «Титан-Мікро», що має офіс на околиці Москви, у якійсь будярі посеред лісу, також примудряється імпортувати західні комп’ютерні компоненти, про що свідчать митні документи, добуті журналістами Reuters.
Є в Гонконзі компанія Pixel Devices Ltd, в офісі котрої журналіст Reuters знайшов невелику кімнату з картонними коробками, складеними до стелі. Виявилося, що з 1 квітня до 31 жовтня компанія поставила до РФ електроніки на суму щонайменше $210 мільйонів, у тому числі продукцію Intel і AMD на $50 мільйонів. Контора ця створена гонконгівською фірмою Bigfish Investments Ltd, контрольованою Кирилом Носовим, жителем Гонконгу з російським паспортом. Сьогодні власником Pixel Devices є сінгапурська компанія Asia Global Neolink Pte Ltd, яка належить компанії із Сейшельських островів під назвою White Wings Ltd, а директором Pixel Devices є іспанець Пере Роура Кано, який також значиться як директор Asia Global Neolink і керує авіаційним клубом у Каталонії. Як тут не згадати Каськіва і лижного інструктора Джорді Сарда Бонвеї. Але пан Пере Роура Кано підтвердив, що Pixel Devices постачає напівпровідники та інші продукти до РФ. Основним клієнтом Pixel Devices у РФ є петербурзька компанія OOO KompLiga, котра, згідно з даними митниці, з 1 квітня імпортувала електроніки щонайменше на $181 млн, майже все – виключно від Pixel Devices.
Московська логістична фірма OOO Novelco консультує російські підприємства щодо того, як продовжувати імпорт іноземних товарів. У вересні Novelco організувала в Москві семінар для своїх клієнтів на тему «Як знайти альтернативні шляхи доставки товарів?». У 45-хвилинній презентації під назвою «Тактика та стратегії зовнішньої торгівлі для компенсації санкцій» виконавчий директор Novelco Григорій Григор’єв закликав компанії накопичувати продукцію та розвивати диверсифіковані пули постачальників з кількох країн. Григор’єв у березні цього року зареєстрував у Стамбулі компанію Smart Trading Ltd Sti, яка вже відправила продукції американських виробників напівпровідників на щонайменше $660 тисяч.
Цікавим є факт, що більшість виробників, схоплених на гарячому, просто «відморозилися» у відповідь на запити Reuters. Імітують стурбованість Intel, котра поставилася до ситуації «дуже серйозно, і ми вивчаємо це питання», AMD, котра повідомила, що «суворо дотримується», і Texas Instruments, котра «не відправляла в Росію з кінця лютого». Усі, до кого колись приходили дізнавачі проводити розслідування, пригадають типи поведінки, щоб уникнути спілкування з ними: не відповідати на питання, заступити в наряд чи звалити у відрядження/у відпустку/у шпиталь. Тож усі все розуміють.
Які висновки можна зробити з цієї історії?
Постачання напівпровідникової продукції манівцями через сірі схеми на тлі глобальної кризи логістики, недобитого ковіду, війни в Україні та санкцій проти економіки і фінансів РФ, безумовно, знижує потенціал російського ОПК виробляти оборонну продукцію в необхідних кількостях у потрібний час і належної якості. А проте, потік постачань не перекрито, тому наш противник хоч і в менших обсягах і з меншою інтенсивністю, але застосовуватиме крилаті ракети, вважаючи знищення енергетичної інфраструктури України найкоротшим шляхом до своєї перемоги. Котрої він не досягне, адже, нагадаю, баланс сил у цьому протистоянні – 49,5:2. І МЗС має пильнувати за глядачами на трибунах.