Вона залишається критично важливою для ведення Києвом бойових дій – 700 тисяч снарядів, тисячі високоточних ракет, засоби доставки проти РЛС, кластерні системи встановлення мін, бронетехніка сотнями одиниць.
Два дивізіони РСЗВ на озброєнні, і рухаємося до третього. І це не просто чавун по насадженнях, а вироби, що влучають за 80 кілометрів у п’ятиметрове коло. У США наростили на третину виробництво М-142, десь там і наші майбутні 18 пускових.
ЗРК "IRIS-T" і "NASAMS": німці відвантажують нам пускові із замовлення для Єгипту, американці, думаю, теж когось посунули з черги норвежців. Такі речі розписані на роки наперед.
Якби перекрили кран такої допомоги, це відразу далося б взнаки на рівні снарядного голоду, просідання в ресурсі бронемашин, припинення нескінченних прильотів в оперативно-тактичному тилу росіян, проблемами в небі та з контрбатарейною боротьбою.
Стартувала місія ЄС з навчання стратегічного резерву ЗСУ – судячи з термінів навчання у 24 місяці, готуватимуть не тільки за піхотним профілем з базовим курсом, але й більш вузьких спеців.
Левову частку – 5000 чоловік із 15000 – візьме на себе Бундесвер.
Приціл на пересадку ЗСУ на західні системи ППО до вичерпання запасів СРСР, зростання кількості контрбатарейних та оглядових РЛЗ, систем РЕБ проти дронів, вогневої потужності, механізації численних мотобатів, зимові пакети з формою, засобами обігріву та наметами.
Стратегічні поставки, які багато в чому змінюють правила гри на театрі бойових дій.
З іншого боку, наприклад, не схоже, щоб заводи в ЄС перейшли на тризмінний графік через війну в Україні.
Німці так само неспішно колупають танки, як і до цього в замовленнях для Іспанії та модернізації для Бундесверу аж до 2030 року.
Поляки замовляють бронетехніку в Кореї, у них досить сильні за штатом танкобати в 54 машини, поряд Білорусь і Калінінград, вони не можуть чекати роками, а південнокорейці вже викотили першу роту К-2.
Сюр, звичайно, але не італійці, французи чи німці, а Південна Корея взялася забезпечити членів ЄС і НАТО 820 танками до 2026 року.
А родоначальники цієї зброї німці та британці, які розгортали не так давно танкові дивізії на континенті, тільки покректують.
Цікаво крутнулося колесо історії.
250 танків «Абрамс» M1A2 SEPv3 від США для Війська Польського планують передати не раніше ніж 2026 року – оце реалії оборонних замовлень у 21 столітті.
Але тут треба розуміти одну річ – у ЄС, у принципі, ніхто нічого не винен Україні.
Ми не в союзі, не в оборонному альянсі. Чи захищають себе нашими руками?
Вони захищені 2% виплат у НАТО, вісьмома французькими та британськими атомними підводними човнами, здатними нести балістичні ракети, чотирма британськими та американськими авіаносцями на театрі воєнних дій.
Не втрутилися б США, не почали б тиснути на диверсифікацію вуглеводнів, збільшення відрахувань на оборону, ембарго і цінові обмеження на нафту, європейці так само сиділи б і торгували з РФ.
Будували б північні та південні потоки з різними номерами і висловлювали б стурбованість тим, як Україну розбирають на «народні республіки».
Підтримка мільйонів біженців, паливом, гуманітаркою, пайками, будиночками для переселенців, звичайно, вкрай важлива.
Але це добра воля мільйонів волонтерів, громадян, які були шоковані прильотами по мирних містах, і української діаспори, які зростає чисельно на Заході.
А політики, відчуваючи це, вписуються в порядок денний. Їх же цікавить лише наступна каденція, та ще щоб конкуренти не сказали з трибун: «А як це в нас мільйони людей отримують допомогу, поки ви на мільярди доларів допомагаєте навіть не члену ЄС?»
І навіщо нам ще одна велика Румунія з корупцією, якщо кандидат у члени ЄС Туреччина з 80-х років минулого століття чекає реформ і підтягує політику з прав людини?
Тим більше, що європейські цінності цілком гнучкі.
Треба – Могеріні одягає хіджаб і їде до Ірану – і не заважають поліція моралі та права людини. Треба – торгують з африканськими царками.
У Старої Європи все нормально з калькулятором і нюхом на інтереси.
Тому не варто зачаровуватись, щоб потім не спалювати свій «мерседес», як наші йододефіцитні сусіди.
А допомагають європейці Україні все ж таки нормально – у Німеччини на бойовому чергуванні «ірисок» ще немає, а в нас є, РЛС «Кобра» нам передають просто з наявного, Британія навчає тисячі наших бійців.
І ще: після перших ударів по енергосистемі в опалювальний період, після загиблих на перехрестях біля парку Шевченка пішоходів та вбитої вагітної в центрі Києва Європа все ж таки вирішила не залишитися осторонь і наростила допомогу.
Та сама Франція нарешті зважилася передати три М-270 – з додатковими двома одиницями MARS II від Берліна буде у нас 17 машин.
Це, крім ударів по оперативному тилу, вогневої підтримки військ на лінії, ще дистанційне мінування, можливість швидко усунути прорив пакетом ракет з вольфрамовими кульками.
Шість САУ "CAESAR" – потихеньку виробництво розкочегарюється, і це не може не тішити.
Були б у нас такі штуки станом на 24 лютого, знаменита цар-колона на десятки кілометрів у бік Києва на кордоні з Білоруссю й закінчилася б.
Плюс ППО. І це не застарілі ЗРК "Crotale", як пишуть у ЗМІ. А "Crotale NG" – сучасна система, що стоїть на озброєнні Франції та Фінляндії.
Там тепловізор, візуальний канал, оглядовий радар на 20 км, неконтактний підривник і голова на 14 кг, що дає спрямований пучок осколків – ідеально для ураження малорозмірних цілей і крилатих ракет.
Стоїть це все на самохідній базі, з безекіпажною баштою і пакетом з восьми ракет, там 3D-радар – це точно не гірше, а швидше і краще за те, що в середньому по палаті в росіян.
Як відповідь на спам дронами – фарширувати елементами ураження недорогі «шахеди» варто не важкими системами, а такими мобільними ЗРК, ідеальними для військового і об'єктового ППО.
Іспанія поставить батарею ЗРК "HAWK" – 4 пускові. 45 км за дальністю, 20 за висотою. Варто нагадати, що виробник уже випробував пускові від комплексу з сучасними ракетами AIM-120 AMRAAM.
Їх застосовують у NASAMS, але можуть працювати і з покращеного HAWK. Пускова, напрямні, оглядовий радар уже є, ракета має активну головку самонаведення – вистрілив і забув.
Принцип використання ракети повітря-повітря у наземних системах ППО хороший через уніфікацію, здешевлення пуску та зберігання, можливість швидко наростити союзників із запасів потужніших економічно країн.
На кшталт Британії, яка вирішила передати нам AIM-120 AMRAAM. Просто такий збіг. Кажуть, що під перші два комплекси NASAMS.
Ну і двадцять третя партія допомоги від США в рамках PDA – на 725 млн доларів. Пакети надходять з точністю метронома.
500 високоточних 155 мм «екскалібурів» – вони чудово вражають ворожі САУ і «реактори». Великі втрати артилерії у росіян (500+) з початку нашого контрнаступу – це часто різні 155 мм «розумні» боєприпаси та GMLRS.
Протирадіолокаційна ракета HARM зі зберігання – їх реально багато на зберіганні в американців, і вони дійсно роблять боляче противнику (не дають підганяти ППО близько до лінії бойового зіткнення, щоб витискати наші вертольоти і літаки подалі).
5000 дистанційних систем мінування RAAM з 155 мм снарядами – можна швидко виставити комбіноване мінне поле, це добре і в обороні, наприклад, протяжного кордону з Білоруссю, і в наступі – швидко відсікти тили.
200 HMMWV, ймовірно, "бронехамві", бо вони добре себе показали під час прориву до Дудчан, охоплення флангів ізюмського угруповання, боїв біля Лимана – для рейдових дій, бронегруп, ССО, вогневої підтримки з ходу.
Упевнений, що більшість рішень, ухвалених на Рамштайні-6, особливо щодо ППО, залишилася в тіні.
Також упевнений, що нарівні з військовою допомогою, йтимуть паливо, генератори, трансформатори тощо.
Відповідь на пуски 60-90 БпЛА на тиждень буде знайдена – більшу частину з них уже перехоплюють. Україні в найстисліші терміни будуть передані системи РЕБ, щоб душити комерційні системи GPS в іранських дронах. Тим більше, порівняно з прильотом крилатої ракети з півтонною головою вони й близько не лежали.
Ми не залишаємось наодинці з нашим противником, партнери реагують на наші запити, ворог почав готувати лінії оборони в Луганській області по Дінцю, евакуювати Херсон і набирати ТрО в Бєлгороді.
На восьмому місяць війни пішли явні й очевидні дзвіночки, що армія РФ зазнає величезних проблем.
Після стійкості ЗСУ та всіх наших силовиків не в останню чергу через підтримку Заходу.
Диктаторам здається, що демократії слабкі, але вони зазнають поразки щоразу, намагаючись це перевірити.