Як спілкуватися з родичами з Росії?
Родинні зв'язки для українців, як достатньо патріархальної і консервативної нації, багато століть були безумовним пріоритетом, оскільки в економічних, соціальних і безпекових питаннях можна було розраховувати тільки на кревних. З часом ця ситуація змінилася. В Україні, як, у принципі, у всьому світі, патріархальна родина як така зазнала деформацій і трансформацій.
Вісім років тому в нашій історії відбулося ось що: родинні зв’язки з тими родичами, які мешкають на території Росії, почали дуже стрімко тоншати і рватися, оскільки з’ясувалося, що ті родичі живуть в абсолютно іншій реальності. Просто не було про що говорити. Але це зачепило відносно невелику кількість українських громадян - людей, які були на війні або на окупованих територіях. Вони розуміли весь драматизм ситуації і відчували цивілізаційний розрив в міжособистісних стосунках з родичами з того боку.
Водночас з 2014 року ми набули нових соціальних зв\'язків. Ми познайомилися і породичалися з величезною кількістю людей, які не є нашими кревними, але фактично є членами наших родин.
Сьогодні в Росії живе величезна кількість українців за походженням. Серед них є чимале число людей, які кревно споріднені з нашими громадянами, але це громадяни РФ, вони себе так ідентифікують. Це принциповий момент.
Далі виникає питання моралі. Що таке мораль? Це ставлення до людей, яких ми знаємо. А етика - це ставлення до людей, яких ми не знаємо. Мораль має внутрішньосімейний пріоритет - не можна розказувати людям, як вони мусять ставитися до своїх рідних. Очевидно, що це їхня особиста справа. Але питання, чи дійсно ви в цій ситуації маєте справу з рідними людьми - якщо вони духовно чужі, ментально чужі і вас пов’язує лише біологічна спорідненість, яка в сьогоднішньому світі вже мало що означає.
Це люди, які не виїхали з Росії, які лишаються її громадянами і, по суті, підтримують політику Путіна. Які несуть моральну і політичну відповідальність за все, що робить їхня країна та уряд.
У вас немає більше там рідних людей. Є громадяни ворожої країни, які в масі своїй підтримують політику геноциду щодо українців.
Тому вибір - спілкуватися чи не спілкуватися - треба робити без урахування цього кревного зв’язку. Я не знаю, про що з ними взагалі можна спілкуватися. Згадувати те, що було 10-20-30 років тому між вами? Це вже просто історія, яку Путін перетворив на попіл. Що швидше ви зробите свій вибір і залишите цих людей в альбомі історії, то буде легше для вас.
Кревності як бар’єра для припинення спілкування більше не існує. Хоча він існував в українській культурній свідомості тривалий час. На цьому побудована вся класична українська література, “Кайдашева сім’я” і так далі. Родина, церква і земля - було лише три опції, на яких усе трималося.
Зараз, коли цих опцій стало 30 або 300, бар’єр кревності став дуже символічним. Люди тримаються за нього, бо це частина їхньої ідентичності, він їх якось стабілізує в усьому цьому кошмарі. Таким чином люди запускають для себе компроміси. Але ціна цього компромісу - ви намагаєтеся непрямо виправдати кревних, які винні в тому, що вбивають людей, які насправді фізично, ментально і духовно набагато ближчі для вас.
Ваші родичі - це Україна. А ваші родичі в Росії - це не ваші родичі. Це тіні забутих предків. Усі ваші близькі знаходяться тут і навколо вас. Ваші брати і сестри захищають вас на війні. Оце дійсно велика родина.