У Національній гвардії України розповіли, як тримають оборону Харкова.
“Околиці Харкова сьогодні дуже важко впізнати. Все навколо дихає війною, яку приніс сюди так званий “рускій мір”. Дерева, будинки та паркани посічені уламками. Вирви від вибухів посеред порожніх дворів і дитячих майданчиків. Колись затишні оселі стоять з вибитими вікнами, спаленими та розбитими дахами. Зрідка трасою проїжджають цивільні авто. Люди їдуть подалі від смертельної небезпеки. Залізним замком на дорозі до мирного колись міста стоять українські солдати. Вони ніби тримають невидимий кордон між царством мороку та світом свободи”, – йдеться в повідомленні нацгвардійців.
“Це одне з найгарячіших місць навколо Харкова. Російські війська пробивають менш захищені дороги для своїх колон. Якщо порівнювати із 2014 роком, то він піонерський табір порівняно з теперішньою ситуацією. Тоді настільки потужну зброю ворог не використовував. На цьому блокпосту з літака було скинуто три бомби вагою по 500 кілограмів. Попри це, ні один із бійців не відступив зі своїх позицій”, – розповів військовослужбовець НГУ Витязь, який свого часу пройшов Слов’янськ і Дебальцеве.
Він також додав, що на наших позиціях є досить потужні засоби вогневого ураження, зокрема NLAW. Водночас досвідчений воїн дивується тому, з якою легкістю росіяни відправляють на утилізацію своїх солдатів.
“Незрозуміло, чим умотивовані російські війська. Йдуть у лоб без захисту. Подекуди поводяться так, ніби перебувають під наркотичними засобами”, – зазначив він.
Блокпост спільний. Тут воюють за свою землю гвардійці, тероборонівці і збройники. Відтак тут можна побачити і “оливу”, і “піксель”, і “мультикам”, і “хижак”. Умови складні, тому форма швидко виходить з ладу, проте рятують однострої, завезені волонтерами. Вік оборонців Харкова – від вісімнадцяти до сьомого десятка. Вони з усіх куточків України.
“У четвер буде два тижні, як приїхали сюди. Був авіаналіт. День тому на нас був новий напад. Стріляли з мінометів з дванадцятої години до восьмої вечора. Цілий день пролежали в окопах. Але ми відбиваємо всі атаки”, – поділився військовослужбовець НГУ Віталій. Він кулеметник, і йому вісімнадцять років. Устиг відслужити лише чотири місяці.
“Жахаю цих демонів. Я – луганчанин. Там народився і виріс. Мене звідти вигнали, але Харків ми не здамо. Доводжу їх до сказу СГД – ось можемо показати приклад моєї роботи. Лежить у дворі», – зауважив військовослужбовець НГУ Лєший. Він уперше потрапив на війну 2014 року у складі батальйону “Донбас”. Окупанти знищили його родину.
"Ми – представники ЗСУ – несемо службу на околицях Харкова. Разом з Національною гвардією України та представниками територіальної оборони. Воюємо разом, усім Харковом. Наші хлопці та дівчата допомагають з тилу, підіймають бойовий дух. Зараз уже не перша атака відбита російських окупантів. Хлопці проявляють дуже велику мужність. Ми обов’язково вистоїмо. Ми міцні як ніколи. Тому завжди готові дати відсіч російському окупанту. Тільки чекаємо команди, аби відігнати їх до Бєлгорода”, – запевнив військовослужбовець ЗСУ Олексій Бабешко. Буквально пару тижнів тому він займався політикою: був депутатом Харківської міської ради.
Військовослужбовці розповідають, що ворог узагалі не переймається ані спаленою технікою, ані своїми загиблими. Ба більше, при них немає документів та ідентифікаторів. Для чого вони шукають безславну смерть на українській землі – незрозуміло.
Нагадаємо, Збройні сили України обороняють Харків, ідуть у контрнаступ на багатьох напрямках в області. Водночас ворог обстріляв уночі обласний центр 29 разів, третина міста залишилася без газу через пошкодження газопроводу.